Четвер, грудня 12, 2019

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Смійтеся!

Сміх завжди в тему

Доц. О. О. ПОЛУМИСНА: «Найбільше радує 11-річна донька Марія: звеселяє своїми поробками та успіхами в танцях. Звичайно ж, робота приносить радість. Кожного ранку йду до університету з натхненням. Раніше в школі жартували, що спина в крейді або  ґудзик відірваний. З роками стаєш більш серйозним, але все одно, якщо з'являється така можливість, жартуємо з колегами».

Гумор –  коментар до життя

Проф. В. В. РУБАНОВ: «Підтримую думку Карела Чапека, що гумор – це коментар до життя. Кращого приводу для посмішки, ніж саме життя, не вигадаєш. Посміхатися змушує гарна погода, зацікавлені студенти, а також гарний анекдот. Не люблю розігрувати інших, але мене самого у студентські роки розігрували. Був випадок, коли на 1 квітня мені поставили зламаний стілець, але я, на щастя, не впав і нікого не розсмішив. Смішно було тоді, коли наступного дня довго шукали зламаний стілець, але не могли знайти, оскільки я його  вчасно відремонтував».

Біла спина…

Христина АСИКА, п’ятикурсниця філологічного факультету: «У школі на 1 квітня казали, що біла спина. Більше подобається, якщо жартує хтось інший. Люблю переглядати меми, особливо про тварин».

Зарплатня та сирники…

Аріна ПОДОРОЖНЯ, п’ятикурсниця філологічного: ««Посміхатися змушує зарплатня та сирники, а також дітки рочків до трьох, які тепло посміхаються у відповідь. Кумедними випадками в житті вважаю ті, коли знайомишся з людьми в іншому місті, а виявляється, що вони живуть з тобою на одній вулиці. Люблю жарти, але продумую їх ретельно, щоб потім вчасно видати. Обожнюю людей з тонким почуттям гумору. Які просто жартують, як дихають. І до того ж з кам’яним обличчям (згадую обличчя одного знайомого). Не люблю погані жарти, коли зовсім не смішно, а самі люди думають, що дотепно. Вважаю, що за це потрібно виписувати штрафи. На 1 квітня жартували однокласники, щось на кшталт «сьогодні не буде уроку літератури”».

Жарти з рушницею

Микола ІВАСЕНКО, п’ятикурсник ННІ «Каразінська школа бізнесу»: «Мене змушує посміхатися моя робота. Нині я створюю власну нішу в бізнесі та працюю над її розвитком та просуванням. Ще мене змушує посміхатися KBS, адже я ходжу туди, як на свято. Одною з кумедних історій є та, що в мене колись стріляли з мисливської рушниці. Але жодна дробинка мене не зачепила. Люблю, коли хтось жартує, але й сам люблю жартувати. Проте мене ніхто ніколи не розігрував».

На Говерлі –  в колибі

Максим ЛУК’ЯНОВ, третьокурсник історичного: «Востаннє щиро сміявся влітку у Яремче, коли ми з другом після сходження на Говерлу засіли в колибі…».

Спеціальність «секс-едвайзера»

Анастасія МОРОЗОВА, четвертокурсниця соціологічного: «Нещодавно реготала до сліз на науковій конференції, де було завдання створити рекламну кампанію спеціальності. Другокурсники просували спеціальність «секс-едвайзера», до вступу на яку потрібно було б складати творчий конкурс»…

Підходьте до усміхнених!

Олександра САВЧУК, першокурсниця хімічного: «Я сміялася декілька хвилин тому. Сміх допомагає нам прихилити до себе людей. До кого ви підходите на вулиці, щоб дорогу запитати. Я – до усміхнених, а ви?»

Сміх – універсальна терапія

Анастасія САРАПІНА, староста групи М-121: «Сміюся багато і щиро, вважаю сміх універсальною терапією від поганого настрою. На 8 березня я завчасно отримала свою порцію першоквітневого сміху».

Переглядаю комедії

Раїса Каюмівна МЯСОУТОВА:

«Для натхнення люблю переглядати комедії «Джентльмени удачі», «Свати», «Весілля в Малинівці». Сміх допомагає мені бачити позитивні моменти в буденних речах».

Не відчуваю дефіцит сміху

Доц. М. А. БАЛАКЛИЦЬКИЙ: «Не відчуваю дефіцит сміху.  Наш шестирічний син – постійне джерело позитивних емоцій. Сміюся, коли мені добре з рідними. Це не сміх від якогось розіграшу, а просто радість, яка постійно є».

Під стіл падаєш

Доц. Н. В. НЄЧАЄВА: «Сміялася нещодавно через словесний каламбур. Дитина часто смішить, а студенти таке кажуть, що під стіл падаєш».

У спортзалі

Анастасія ПРОХОРОВА: «Дуже сміялася вчора у спортзалі через жарти тренера».

 

 

 


 

 

 

Хочете – вірте!

Якщо вже мріяти – то ні в чому собі не відмовляючи.

Скільки поламано зубів мудрості при спробі розкусити чиюсь тупість…

Жінка не права до тих пір,  доки не заплаче.

Говорити людям все, що ти про них думаєш – не по-людськи.

Усі люди влаштовані однаково, а влаштовуються по-різному.

 

Сміх – реакція на кумедне

До 3-х  місячного віку діти не вміють сміятися

15 хв. сміху спалюють кількість калорій, що дорівнює плитці шоколаду.

Шестирічна дитина звичайно сміється 300 разів на день.

17 хв. сміху подовжують життя на 1 рік.

Дорослі посміхаються як правило 16 разів на день.

17 м’язів обличчя працюють, коли ми посміхаємося

Зморшки – вказівка на те місце, де часто буває посмішка.