Вівторок, березня 19, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Перша університетська лекція

На біологічному


ВІД РЕДАКЦІЇ. Презентація нової рубрики викликала низку відгуків не лише серед першокурсників, а й старших поколінь. Враження від першої справжньої університетської лекції залишається у людини на все життя. Перша лекція – як перше кохання… Сьогодні освідчуються в любові першокурсники-2010.
Ганна СЛЄПУХОВА, першокурсниця біологічного факультету, слухала лекцію з хімії. І з тої хвилини для Ганни ця наука стала чимось більшим, ніж просто купою формул. Саме хімія є сьогодні її улюбленим предметом. «Чому?» - запитали ми. Студентка навела багато аргументів, серед яких найважливішим було викладання.
− Анатолій Васильович ЧОРНИЙ, один з найвимогливіших учителів, але і моїм подругам Надії, Ірині, і половині групи його предмет дуже подобається саме через те, що викладач так зрозуміло і доступно пояснює. А ще кожне наше заняття проходить у формі діалогу. Це змушує нас бути активними, допомагає краще засвоювати матеріал, пробуджує цікавість до теми. Наш викладач зацікавив навіть тих студентів, яким хімія не дуже подобалася.
Анатолій Васильович заходить до аудиторії і все затихає. Що ж змушує нас підкоритися тиші? Аура, якою володіє викладач, настільки сильна та позитивна, що хочеться слухати цю людину, яка володіє знаннями, мудрістю дослідників і прагне передати все це саме тобі, юний учню. Я завжди мріяла про те, як їду площею Свободи, минаю високі ялини і прямую до величезної споруди з написом «Університет». І от сьогодні, кожного буденного дня мрії збуваються! А наших аудиторій заходять такі цікаві особистості, яких можна наслідувати не тільки як науковців, але і як гідних людей-професіоналів.


С. ШКУРАЙ.

 

Секрет історичного аристократизму


Коли студент остаточно й навіки закохується у предмет? Звісно, відвідавши першу у своєму житті лекцію! Цю звичайну істину повідомив мені Ігор БОГДАНОВ, першокурсник історичного факультету, староста групи ІС-11:
- Ви знаєте, як впізнати істинного історика та відкрити секрет історичного аристократизму? Сходіть на лекції нашого декана проф. С. І. ПОСОХОВА. Історія і до цього була єдиним предметом, який подобався мені в школі. Але… 1 вересня 2010 року відбулась перша лекція «Вступу до спеціальності». І викладачем був ніхто інший, як доктор історичних наук Посохов Сергій Іванович. Півтори години лекції – і я гордо міг сказати: «Я – історик!». Особливо мене вразили слова Посохова про те, що історики – це аристократи. Він не просто казав, яким повинен бути справжній історик. Своєю поведінкою він наочно показував це мені й моїм однокурсникам. Хоча на історичному факультеті не порахувати на пальцях надзвичайних викладачів, але саме в цій людині я побачив істинного представника інтелігенції. Він був приємним, м’яким, і, насамперед, об’єктивним чоловіком. Постійно підкреслюючи, що на істфаці немає домінування однієї ідеології, він спонукав нас до творчих підходів, індивідуалізму, постійних пошуків. Адже історик – це гуманіст, патріот, митець, аристократ! А не той книжковий хробак, що здатен лише на автоматичне відтворення сухих фактів. Мене здивувало те, що перше враження від знайомства з Посоховим ще у Приймальній комісії збігалось із враженням після лекції. Професор розповідав багато речей зі своєї біографії, ділився з нами своїми думками й поглядами, згадував багатьох історичних діячів. Його юність здалась мені безпосередньо схожою на моє теперішнє. Я ще раз впевнився, що у майбутньому я обов’язково буду займатись громадською діяльністю. А закохавшись у нашого декана, ще й захотів стати викладачем! Я зрозумів, що історія – це не просто захоплення. Історія – це справа всього мого життя!


А. КРАСНОЖОН.

 

На радіофізичному…


Олена ЗОЛОТУХІНА, Вікторія ЛУЦЬКА, першокурсниці радіофізичного факультету:
- Щоб не спізнитися на першу пару з інформатики, ми заздалегідь прийшли до Університету та знайшли потрібну аудиторію. Дуже хвилювалися, що через декілька хвилин розпочнеться справжнє студентське життя. Коли до аудиторії зайшов викладач, Дмитро Володимирович ПАВЛЕНКО, то від нього відразу повіяло спокоєм, упевненістю. Він нас підтримав, сказав, що усі через студентство проходять і нема чого боятися.
А далі розпочалася лекція. Викладач почав швидко розповідати, що першокурсники не встигали за ним конспектувати. Помітивши це, він уповільнив темп своєї розповіді. Студентам лекція дуже сподобалася, яку викладач не тільки цікаво розказував, але й під час якої жартував. Особливо приємно було уявити себе програмістами, якими можна стати після завершення курсу з інформатики. Так запевнив першокурсників Дмитро Володимирович. Виходячи після пари, ми усвідомили, що запам'ятали всі основні події та етапи в історії розвитку комп'ютерів. Навіть могли переказати. З’явилося відчуття, що студентське життя не таке вже й складне, як воно здавалося півтори години тому.


Д. ЗЕЛЕНСЬКА, Н. ЗИМА.
Матеріали підбірки підготували першокурсники відділення журналістики.