Вівторок, березня 19, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Назустріч 215-ій річниці Каразінського

Державні премії України

ВІД РЕДАКЦІЇ. Продовжуємо розповідати про Державні премії України, якими були відзначені учені Харківського університету у минулі роки. Сьогодні наша розповідь про досягнення нашого професора Ігоря Григоровича ЧЕРВАНЬОВА і його підручник «Землезнавство» (М. В. Багрова, В. О. Бокова, І. Г. Черваньова (2000), який отримав Державну премію України у галузі науки і техніки у 2004.) відзначений найвищою нагородою держави.

Понад два століття з легкої руки Василя Назаровича Каразіна («Українського Ломоносова», як назвали його у некролозі), у Харківському університеті розвивалась географічно-геофізична школа: Морозов, Лапшин, Педаєв,  вже в наші (історично) часи Дубинський та ін. Тому не є дивним, що рівень викладання землезнавства – як сучасного, але з глибоким науковим і світоглядним корінням учення про Землю особливо щодо її приповерхневої сфери (географічної оболонки, біосфери, як тепер частіше кажуть)  виявився високо конкурентним навіть у масштабах колишнього СРСР.

Уже в далеких  80-х рр. минулого століття  спільними зусиллями представників трьох національних наукових географічних шкіл – Львівської (проф. К. І. Геренчук), Казанської (проф. В.О.Боков та Харківської (проф. І.Г.Черваньов) було надруковано підручник «Общее землеведение» (1984)  для географічної спеціальності університетів, який рецензентами було визнано кращим на той час. Надалі, після смерті  К.Геренчука,  В.Боков та І. Черваньов видали у С.-Петербурзькому університеті, так звану  «бета-версію» зовсім нового бачення Землезнавства, яка вже призначалось для трьох спеціальностей – географічної, гідрометеорологічної та природоохоронної  в університетах Росії. У цьому виданні автори уперше відмовились від розгляду окремих геосфер, приділивши якнайбільшу увагу географічній оболонці  (яка згадувалась), і уперше використали космічні дані для обґрунтування положень, які надалі стали основою глобальної екології. Останнє суттєво збагатило доказовість положень щодо будови, функціонування й саморозвитку географічної оболонки  як спільного глобального середовища людства.

Логічним  продовженням копіткої роботи з використання  новітньої інформації (геоданих) для пояснення й прогнозу змін географічної оболонки-біосфери стало наступне видання Землезнавства. Його  готували вже разом із відомим економіко-географом  професором (згодом академіком НАН України) М.В.Багровим.  Причиною такого несподіваного альянсу (бо економічна географія відсторонювалась від природознавчого Землезнавства)  стало те, що на кінець минулого століття  було врешті решт усвідомлено, що глобальні проблеми людства не те що вирішувати, а навіть обговорювати жодна окрема галузь географії вже не в змозі. Багато у чому цьому розумінню сприяло те, що з’явились екологія та  інвайронментологія (наука про довкілля й людину як цілісну систему). Взагалі, почав утверджуватися  проблемний підхід  до актуальних знань про довкілля, який дозволив здолати раніше непорушні межі між галузями знання. Значну роль у цьому відіграло становлення сучасної екології, яка дозволила пересвідчитися у тому, що проблеми стосунків «людина-природа»  не належать і тому непідсильні будь-якій окремій галузі знань, відповідно, мають міждисциплінарний характер.  Натепер таких програм і проектів комплексного підходу до інвайронментальної проблеми вже десятки:  Світовий океан, глобальний клімат, світові водні ресурси і багато інших.

Але на час видання цієї остаточної «альфа –версії»  Землезнавства  (2000 р.) це розуміння комплексності проблеми й потреби міждисциплінарного підходу до її розв’язання ще не було. І як дивно це не виглядає, у підручнику вона виявилась більш опукло викладеною, більш прозорою й актуалізованою, ніж у наукових виданнях. Це можна й зрозуміти, й виправдати: адже кожний вчений, як правило, з усіх сил поглиблює свою комірку досліджень, що як правило, її звужує. Викладач має можливість обрати лише певний глибинний рівень для того, щоб бачити проблеми ширше і більш різнобічно. Зазначимо, Методична комісія Міносвіти ще до виходу видання визначила підручник  таким, що відповідає програмі навчання за освітніми напрямами «Географія» та «Екологія».

Важливою відмінною рисою цього підручника став інший спосіб подання матеріалу, ніж загальноприйнятий у аналогічних виданнях попередників, та й самих авторів: діалог зі студентом як партнером, отже, відмова від менторського стилю і зверхності автора по відношенню до студента, варіативність і не-директивність подання матеріалу, намагання зробити тих, хто навчає, і тих, кого начебто навчають однодумцями-партнерами.  Цю особливість викладу відзначали багато хто з колег, але найважливіше – самі студенти. Мені особисто і цікаво, і цінним було те, що проректор проф. Ю.В.Холін, професор хімії,  прочитав і високо оцінив підручник,  що і зворушило, і надихало, бо надалі було укладено файлову версію з електронним супроводом і т.п.

«Землезнавство» М.В.Багрова, В.О.Бокова , І.Г.Черваньова (2000) отримало Державну премію України у галузі науки і техніки у 2004. Три роки знадобилось, щоб університетська спільнота України  визнала його таким, що заслуговує на винагороду. Це була перша така премія за навчальне видання. Рецензентами було зазначено, що це підручник нового покоління, який відповідає освітнім вимогам ХХІ століття, бо навчає мислити над глобальними проблемами людства, шукаючи засоби їх подолання.

 

Проф. І.ЧЕРВАНЬОВ, лауреат Державної премії України 2004 р.