Четвер, листопада 14, 2019

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Наше коріння

Професор Петро Іванович ЗІНЧЕНКО був першим завідувачем кафедри психології в Харківському університеті і належить до групи учених, які складали Харківську психологічну школу. Біля іменної аудиторії професора у Північному корпусі ми разом зі студентами згадали про цю видатну особистість. Аудиторію імені проф. П. І. Зінченка відкрили наприкінці минулого навчального року. Сьогодні тут вирує студентський дух, а сам професор, чудовим портретом в центі аудиторії, уважно спостерігає за навчальним процесом.
Ольга КАСАН, студентка ПС–22: «Петро Іванович Зінченко – гордість нашого факультету. Саме дякуючи цій людині зараз існує факультет психології. Адже десять років тому факультет народжувався з відкриття кафедри психології на біофаку. Саме П. І. Зінченко відіграв у цій події значну роль».
Олексій ЗІМОВІН, голова правління СНТ факультету психології: «П. І. Зінченко – великий учений. Гадаю, всім відомо, що у минулому столітті існувала так звана Харківська психологічна школа, яку представляють багато вчених зі світовими іменами. Але всі вони так чи інакше з Харкова виїхали, коли була інформаційна блокада психології, як науки, повернулися до Москви і працювали там у МДУ. І лише П. І. Зінченко залишився в Харкові, продовжував розвивати харківську психологію. При цьому предметом його наукових досліджень були проблеми пам'яті, зокрема мимовільного запам'ятовування. Професор дійшов висновку, що мимовільне запам'ятовування має пряму залежність від характеру і структури діяльності людини. Так, краще запам'ятовується те, що має відношення до мети діяльності, а не те, що просто знаходиться в полі зору, але не включене в діяльність людини. Досліджував динаміку відтворення шкільних знань. Ці дослідження надовго запам'яталися Харкову. У кожного факультету є свої герої: У нас це П. І. Зінченко, його учень, спадкоємець Г. К. Середа і вже його учень О. М. Лактіонов. Вийшло так, що П. І. Зінченко був завідуючим кафедрою, коли вона ще була загальноуніверситетською. Г. К. Середа працював завідуючим відділенням психології, а О. М. Лактіонов - першим деканом факультету психології. Ще є викладачі, які слухали лекції Петра Івановича. Їх спогади для нас, студенів, несуть велику цінність. Дуже приємно, коли викладачі з першого заняття буквально цитують не наукові вислови, а життєві постулати Професорів. Знання, думки цих людей передаються через покоління».
Доц. І. М. МЕЛЬНИК, викладач кафедри загальної психології: «За освітою я філолог. Працювала в школі. Саме Зінченко побачив мої здібності і показав мені дорогу до психології, як науки. Із П. І. Зінченко я встигла попрацювати лише рік. Зінченко був надзвичайно простою людиною, але глибоко інтелігентною. У мене завжди було відчуття, що не можна було поводитися з ним не так, як він тебе сприймав. Для мене професор завжди був, як небожитель. В Зінченка не було надмірності, він ніколи не ставив себе вище за інших. Професор був дуже м'якою, талановитою, уважною, позитивною, енергійною, але водночас дуже скрупульозною людиною. Не терпів фальші ні в чому. Петро Іванович Зінченко - вчений, який жив наукою і вірив у неї».


В. ЖЕДЕНКО.