Понеділок, травня 23, 2022

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Креатив!

З Каразінським – вище неба!

ВІД РЕДАКЦІЇ. Знання надають крила. А крила здіймають в політ! Цьогоріч Микола ІВАСЕНКО вступив на магістратуру до ННІ «Каразінська школа бізнесу». Хлопець обрав спеціальність «Бізнес-адміністрування», адже вирішив, що після 4 років вивчення юриспруденції хоче займатися підприємницькою діяльністю. Після двох місяців навчання студент настільки полюбив Каразінську школу бізнесу, що вирішив присвятити їй стрибок з парашутом.

– 5 курс для мене – це абсолютно нова атмосфера. Ні краплі не шкодую, що обрав Каразінську школу бізнесу. Цілеспрямовано хотів сюди потрапити, більше нікуди не подавав документи. Вже третього  вересня був вражений урочистістю, яка наповнювала стіни класичного університету. Пам’ятаю, як заступник директора Антон Володимирович Квітка вийшов до нас зі святковим тортом, а згодом мене обрали старостою групи БА-51. Мені дуже тут подобається навчатися, адже студенти та викладачі вражають своєю щирістю, позитивним налаштуванням та бажанням робити добро для інших. У Karazin Business School я потоваришував із цікавими людьми, захотілося мені якимось чином віддячити дружньому колективові, прославити KBS не лише на землі, але й на небі. У такий нестандартний спосіб вирішив присвятити частинку своєї душі університету. Директор медіа-студії Михайло Проценко сказав, що такого раніше не робили.

– Хто був з тобою у команді парашутистів?

– Разом зі мною стрибав Влад Кваша. Цей мій київський друг, з яким я познайомився на Мальті під час мовної школи. Він захотів допомогти мені зі стрибком. Хоча раніше ні я, ні він цього не робили. Було дуже приємно, що внизу нас чекала група підтримки з прапорами та університетською атрибутикою. Для стрибка з парашутом ми обрали аеродром «Коротич». Нам вручили сертифікати з аероклубу.

– Хвилювалися перед стрибком?

– Я більше переймався тим, щоб усе вдалося зафіксувати на камеру. На мене лягла певна відповідальність перед KBS, адже в організації мені допомагав Антон Володимирович. Навіть під час стрибка думав про аерозйомку. Намагався посміхатися. Відео можна знайти в мене на сторінці чи в університетських соцмережах.

– Як можете описати враження від  польоту?

– Враження не піддаються опису. Не знаю, з чим можна порівняти стрибок з парашутом. Раніше я займався рафтингом, лижним спортом, катався на різноманітних екстремальних каруселях. Ми взяли максимальну висоту для стрибка: 4200 м над рівнем моря. Довжина вільного падіння склала 2 700 м, а сама швидкість вільного падіння – 10м/с або 200 км на год. Здавалося б, одна хвилина падіння, але емоцій вистачить на все життя. Особливо запам’ятаю мертву петлю від інструктора.


– Чим плануєш зайнятися в майбутньому?

– Хочу відкрити власну справу. Нині проходжу бізнес-навчання в ЦЕХе від Бізнес Молодості, де розповідають, як запустити та розвивати свій проект. Розробляю власні бізнес-проекти. Не забуваю про саморозвиток: беру участь у різних бізнес-конференціях, бізнес-інкубаторах, де отримую корисні інструментарії, також читаю бізнес-літературу. Займатися підприємницькою діяльністю мене надихнула книга Дмитра Портнягіна «Трансформатор».

– Чим для тебе став університет?

– Тут почав жити, а не просто існувати. Я приходжу на заняття і не хочу звідси йти. Матеріал подається доступною мовою. Бери та навчайся, а у Каразінському університеті тобі допоможуть. Маю слоган: «Ніколи не здаватися». Скільки б разів не програвав, йду до останнього. KBS трансформувала мене, тепер я займаюся тим, що приносить мені радість.

Карина БОНДАР.