З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
ВІД РЕДАКЦІЇ. Перед головним корпусом Харківського національного медичного університету було відкрито нову скульптурну композицію. Присвячена вона інтернаціональній студентській родині та являє собою п’ять бронзових скульптур. У центрі розташовані фігури студентів-медиків (африканець, індус та українка), зліва від них розташовується статуя мусульманки, а фігура справа зображає образ вічного студента. У кожної скульптури є прототип в реальному житті. Усі вони студенти медичного університету. Наш кореспондент Дар’я Костєва побувала в гостях у відомого скульптора держави, Заслуженого художника України Катіба Сафаровича Мамедова.
– Катібе Сафаровичу, як все починалося?
– Все почалося з того, що взимку на сайті медуніверситету був оголошений конкурс на найкращий ескіз пам’ятника. Мені було цікаво взяти у ньому участь. Я представив на конкурс декілька варіантів. Зупинилися на композиції, яку нині можна побачити перед головним входом до університету.
Три фігури студентів перебувають в русі: вони йдуть до знань. Четверту фігуру перенесли наверх і зобразили сидячою. Фігура юнака втілює ідею вічного студента. Він сидить на сходах і читає книгу. У розробці ідеї брав активну участь ректор ХНМУ, Заслужений лікар України Володимир Миколайович ЛІСОВИЙ. Аби врахувати інтернаціональний студентський колорит, усіх персонажів композиції ми віднесли до різних етнічних груп. Зважте, і автор – азербайджанець! Спочатку найулюбленішим образом особисто для мене був африканець, потім – вічний студент. Сьогодні усі образи, як рідні!
– А як народжувалася скульптурна композиція?
– На створення скульптурної композиції пішло близько півроку. Спочатку народжується ідея, за нею ескіз в невеликому розмірі в пластиліні, потім в натуральну величину в глині. І вже далі приступає до роботи команда, яка народжує кінцевий продукт. Завдання автора – ідея та її втілення в глині. Контролюю сам процес створення. Він є досить складним та тривалим: восківка, потім лиття, обробка бронзи, карбування, пайка, тонування, і тільки після цього – встановлення.
– Чому саме бронза?
– Тому що кожен матеріал має своє завдання. Камінь любить узагальнені, цілісні речі. Мікеланджело проголошував, якщо викинути скульптуру з високої гори, нічого не повинно відколотися. Найважливішим матеріалом для скульптур, поряд з мармуром, служить бронза. Бронза – це матеріал довговічний, зручний, плавкий. Жоден матеріал, окрім бронзи, цих характеристик не має. Це мій улюблений матеріал.
– Харків пишається новим пам’ятником. А Ви?
– Проїжджаючи повз своєї роботи, мені завжди цікаво спостерігати за реакцією людей. Найбільша нагорода для художника – розуміння того, що його творчість затребувана. Це найвище щастя для митця. Для мене – це не просто робота, а і життя, і хобі. Я щасливий і отримую задоволення від своєї творчості, коли бачу зворотний зв'язок із глядачем… Тоді я щасливий удвічі!
– Скажіть декілька слів про Ваших вчителів.
– Найголовніший вчитель – саме життя, батьки, природа, праця і любов. Мені дуже приємно, що спільнота Каразінського класичного університету звернула увагу на даний пам’ятник. Важлива і думка керівництва університету на чолі з ректором, академіком Вілем Савбановичем Бакіровим щодо нетрадиційного вирішення ідеї пам’ятника: скульптури є контактними, орієнтованими на зближення із глядачем.
В. М. ЗАХАРЕВИЧ, редактор газети «Медичний університет»:
– Приємно, що до пам’ятника приїжджають автобуси з туристами. Вони спеціально зупиняються поруч зі скульптурами та фотографуються. Раніше таких спеціальних туристичних зупинок на цьому місці не передбачалося. Це вже стало місцем екскурсій! Історія пам’ятника студентству Харкова розпочалася!
Дар’я КОСТЄВА.