Четвер, листопада 14, 2019

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Я отримала солдатський лист-трикутник…

На фото ветерани Великої Вітчизняної , біологи Аня БЕРШАК і Аня ХОМЕНКО в 1945-му.
На третьому поверсі у біологів відразу кидається в очі стенд, де яскраво майоріє георгіївська стрічка. Марія ФУРСОВА, Дар'я ПАРФЬОНОВА, Сергій СІДОРОВСЬКИЙ, Катерина ОЧЕРЕТЕНКО, Ігор ПАВЛОВ, Олена ДЕРМЕЛЬОВА – саме ці студенти біофаку збирали спогади живих ветеранів Великої Вітчизняної війни, відшукували розповіді тих, хто вже пішов від нас. І ось тепер ми маємо таку можливість всіх згадати поіменно – ветеранів-біологів.
Головне, що об’єднує усіх героїв стенду це те, що всі вони випускники біологічного факультету першого повоєнного року (1944 – 1949). Хтось з них розповідає про перші повоєнні роки, людей, на долю яких випало пройти пекло війни. Хтось згадує свої воєнні дороги. Хтось розповідає про друзів на все життя, а хтось – про тих, кого навіки втратив на фронті. День Перемоги у 1945 році всі вони зустрічали разом, на рідному біологічному факультеті. Хтось у прозі, а хтось віршами висловив свої спогади про воєнні роки.
Проф. М. Д. ТИМАШОВ, випускник біологічного факультету 1949 року: «У 1940 році вступив на біологічний факультет Воронежського університету. Про початок війни дізнався, знаходячись на практиці за 40 км від Воронежа. У липні 1941 року був включений до складу молодіжного загону, що прямує в місто Смоленськ на трудові роботи. Працювали під обстрілом. На фронті воював у складі 1006-й стрілецького полку. У складі 177 окремої роти спецмінування були бійці багатьох національностей. Всіх об'єднувала єдина бойова дружба і одне бажання – наблизити перемогу над фашистськими загарбниками. У жовтні 1945 р. після капітуляції Японії я був демобілізований, після чого продовжив навчання у Воронежі. У 1947 перевівся на третій курс біофаку ХДУ, який закінчив в 1949 році».
Н. І. ШЕРСТНЮК, випускниця біофаку 1949 року: «Війну зустріла школяркою. Пам’ятаю, як проводжала на фронт учителів, однокласників, друзів. Отримала атестат у 1942 р. і потрапила на фронт. Брала участь в обороні Сталінграда. У 1944 стала студенткою біофаку ХДУ, з яким згодом пов'язала все своє життя. Ми вчилися і відновлювали наш факультет, університет, працювали в підшефних колгоспах. День Великої Перемоги ми зустрічали всім факультетом».
В. П. ПАРХОМЕНКО, випускниця біологічного 1949 року: « 17 червня 1941 року я, випускниця Семенівської середньої школи. 22 червня – війна! У 1944 вогненному я та ще десять моїх односельчан стали студентами біологічного факультету ХДУ. Паралельно із навчанням ми трудилися на полі підсобного господарства університету: заготовляли картоплю в Лозовій, вантажили на відкриті платформи вагонів, супроводжували їх в м. Харків для фронту і їдальні університету. День Перемоги, який ми зустріли на рідному факультеті, навіки закарбувався у нашій пам'яті».
Г. Н. ХОМЕНКО, випускниця біологічного факультету 1949 року: «В університеті я знайшла подругу на все життя. Ми з Ганною БЕРШАК багато чого пережили, бачили не одне людське горе на фронті. Після демобілізації навчалися в ХДУ. Нашу студентську дружбу з Ганною можна назвати святою. Через 60 років після закінчення університету, ми все ще переписуємося, зідзвонюємося, хоч і живемо в різних країнах».
… Перед тим, як подати статтю в номер, я отримала незвичайний солдатський лист-трикутник з адресою польової пошти. Так студентці ХХІ ст.учасниця Великої війни, професор Н. Г. ШЕСТОПАЛОВА, написала свої спогади ветерана Другого Українського фронту: «У серпні 1943 року під свист і гуркіт розривних снарядів ми, червоноармійці четвертого зводу зв’язку, направлялися до політвідділу Другого Українського фронту отримувати комсомольські білети. Той день я пам»ятаю і сьогодні. Нашим завданням на фронті було підтримання зв’язку, виявлення пошкоджень і відновлення ліній зв’язку у будь-яких умовах Для повідомлення інформації використовували навіть телеграфні апарати (морзянка)».
«Я бузок! Я бузок! Відгукнися рідний голос! Я бузок!» - саме такі слова говорила радистка Надя. З тих часів мій смуток – квіти бузку, спів іволги, гуркіт і пожежі війни, військовий марш у виконанні духового оркестру, – пише у своєму листі Надія Григорівна.
Хтось із мудрих сказав: «Живи наповнено, шануй, що було, бережи, що маєш». Шануймо живих ветеранів. І ніколи не забуваймо своїх героїв!


В. ЖЕДЕНКО, наш спецкор.