Понеділок, вересня 23, 2019

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Ювіляри

 

Нова сходинка

ВІД РЕДАКЦІЇ: Доктор хімічних наук, завідувач кафедри неорганічної хімії Іван Миколайович В’ЮНИК влітку відзначив ювілей. Від щирого серця ми вітаємо ювіляра і кажемо:  80 років це не про нього!

– Іване  Миколайовичу, що таке ювілей?

– Для мене це нова сходинка в житті, показник того, що далі є нові горизонти, що у мене є необхідний досвід і наснага для подальшої роботи, а також усвідомлення свого внеску в успіх університету і задоволення від улюбленої справи, чим для мене вже більше 60-ти років є хімія. А робота не обтяжує, якщо вона приносить радість.

– Про що Ви мріяли в дитинстві?

– Моє дитинство припадає на воєнні та повоєнні роки. Тому в моїй пам’яті збереглися страшні спогади про це лихо. Я мріяв про те, щоб такий жах більше ніколи не повторювався. У війни не може бути виправдання. Я навчався в школі  с. Мурафа Краснокутського району. У 1957 р. вступив до Харківського університету, склавши успішно п’ять іспитів: чотири усних (хімія, фізика, математика, німецька мова) та один письмовий (твір з української мови). Мрія здійснилась: вступив на кафедру неорганічної хімії за спеціальністю «Хімія твердого тіла».

– Чим запам’яталися попередні роки?

– У 1959 р.  університет почав переїзд з вул. Університетської на майдан Свободи. Я з іншими студентами допомагав переносити парти й інші меблі на верхні поверхи будівлі, бо ліфти тоді ще не встановили. У 1962 р. завершив навчання і за розподілом потрапив до Інституту низьких температур, де працював два роки. До навчання в аспірантурі мене запросив Олександр Мартинович ШКОДІН. На першому курсі  аспірантури запропонували викладати лабораторні та практичні заняття у студентів за спеціальністю «кристалохімія». Це був мій перший досвід викладання. Моя кандидатська і докторська дисертації були присвячені темі міжчастинкових взаємодій в електролітних неводних розчинах, зокрема в 9-ти н-спиртах. На розробку експериментів для докторської дисертації я витратив 20 років і співпрацював з 11-ма аспірантами.

–   Хто вони, Ваші вихованці?

– Декан нашого факультету доц. О. М. КАЛУГІН, доц. В. Г. ПАНЧЕНКО, доц. В. І. БУЛАВІН... З ними я підтримую товариські стосунки та часто обговорюємо наукові здобутки. Керую дипломними роботами студентів. У співавторстві зі студентами працюємо над науковими публікаціями. Так, цього року в збірнику, присвяченому Хімічним Каразінським читанням, було опубліковано статтю «Дифузія і мікроскопічні характеристики довжини, часу та швидкості переносу однозарядних іонів у гранично розбавлених водних розчинах», одним з авторів якої є Віталій МІНАКОВ, студент кафедри неорганічної хімії.

– Маєте плани?

– Зараз працюю над ущільненням програми для першого курсу у зв’язку зі зменшенням аудиторних занять та збільшенням самоосвіти. Планую нові наукові публікації і написання нового підручника.

Міцного здоров'я на многії-многії літа, шановний Іване Миколайовичу!

Надія РУБІНІНА.