Понеділок, квітня 22, 2019

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Пам’ять

 

ТХОРЖЕВСЬКИЙ Едуард Станіславович

Пішов у вічність на сімдесят четвертому році життя Тхоржевський Едуард Станіславович, доцент кафедри геології, кандидат геолого-мінералогічних наук. Живі квіти у вестибюлі університету біля портрету… яким було його життя? Читайте розповіді тих, хто знав його найкраще, з рідної кафедри.

Доц. А.В. Матвєєв, завідувач кафедри геології, доктор геологічних наук, студент Едуарда Станіславовича: "Світла людина, ніколи не бачив його похмурим або злим, до останнього працював польовим геологом, ще  минулого року їздив до Карпат, все життя займався Закарпаттям, і цього року туди збирався … Любив живу фотографію – всюди із камерою. Його цікавили людське життя, сподіваюся, що ми зможемо подивитися  його посмертну фотовиставку. Був дуже товариським, у нього в друзях було мало не з половину студентів за останні п'ятдесят років. Він підтримував спілкування і пам'ятав всіх своїх випускників. Був трудоголіком –  до третьої години ночі сидів за комп'ютером, про що я точно знаю ".

М. С. Кузько, старший викладача кафедри: «Був найпозитивнішою людиною, яку я знала, дуже добрий. Вважав головним підтримувати добрі  людські стосунки».

Доц. Л.І. Смислова, одногрупниця Едуарда Станіславовича, знала його впродовж 55-ти років: «Талановита різнобічно людина, ми вчилися на одному курсі. Він мешкав у містечку геологів на Клочківській, була там організація "Харьковнефтегазразведка".  Його батько був  відомим геологом у  державі. Пам’ятаю їх  квартиру в районі "23 Серпня", без шпалер, в простінку  – портрет О. Гріна, і така ж  Ассоль на повний зріст...  У цьому весь Едик – романтик, геолог, творча особистість. Він так мріяв піти на пенсію і зайнятися чимось для душі. А все життя присвятив роботі. Запитайте старожилів УНІВЕРСИТЕТУ: вони пам’ятають  головного редактора студентської газети "Компас", як її чекали, як її читали!!! Творчість із Едуарда Станіславовича била ключем, а геологом він був від Бога. Він ще писав вірші».

Ось таким він був Університетським, Справжнім: і студентом, і ученим, і викладачем, і завідувачем кафедри… Про що  ніколи не дізнаєшся із інтернету. Парадоксально, але я відчула живий  зв'язок із цією людиною, хоч і не була  знайома особисто. ЗГАДАЙТЕ і цієї миті Едуарда Станіславовича Тхоржевського. Це не некролог. Це наша жива пам’ять.

Кристина НАУМЕНКО, ЛЖ-21.