Неділя, вересня 15, 2019

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

У галереї Семирадського

 

Художник великої творчої енергії

ВІД РЕДАКЦІЇ: Олександр СУДАКОВ – Заслужений художник України, провідний майстер пейзажного живопису. Його роботи, виконані в оригінальній авторській техніці  живопису темпери по левкасу, є надбанням багатьох музейних та приватних колекцій України та закордону.


З творчістю Олександра Леонідовича я познайомилася, завітавши до галереї ім. Генріха Семирадського. Саме там проходила персональна виставка  «ІНТРО» з нагоди  75-річчя художника. У галерейному просторі  побачила гармонію співіснування ранніх експресивних індустріальних пейзажів із сучасними абстрактними живописними палімпсестами. Всього автор виставив 22 роботи, з яких 5 написані в реалістичній манері, інші – абстракція. Мою увагу привернула абстрактна картина «Зима 2014-2015 рр.». Дійсно заворожила мене своєю експресію, чимось нагадала мені техногенну катастрофу. Як я пізніше дізналася, Судаков мав на увазі «найтяжчу зиму для України, війну».

Хоча площа приміщення галереї не дозволила виставити більше робіт, однак експозиція, як на мене, виконана блискуче. Та й багато поціновувачів творчості Судакова також оцінили  дійсно європейський рівень  експозиції. До речі, за місяць виставку відвідало близько 1000 людей. Багатьом сподобався  фільм про становлення Судакова як художника-абстракціоніста, який показували в маленькій кімнаті галереї.  У книзі відгуків на виставку прочитала наступне: «Здесь мало увидеть – здесь нужно всмотреться, Чтоб ясной любовью. Наполнилось сердце…». Справді, картини Судакова змушують зупинитися і подумати над побаченим, щоб відчути безцінний зв’язок з художником.

Після знайомства з картинами Олександра Леонідовича мені пощастило познайомится і з ним самим.  Виявляється, що все життя Судакова пов’язане із творчістю. До 10 років ходив в музичну школу, потім на прохання хлопчика мати привела його в Будинок піонерів, де він почав малювати.  В юнацькі роки Олександр захопився поезією. Грунтовної   підготовки для вступу  в художнє училище в нього не було, тому 1965 року вступив до Харківського державного університету на філологічний факультет. За час навчання Олександр неодноразово друкував свої вірші та ілюстрації до них на сторінках нашої газети.

–  З 10 років в мені боролися поет і художник. Аж доки 1968 р. художник не переміг,  – розповів  Олександр Леонідович.

Визначитися з орієнтирами О.Л.Судакову допоміг один випадок: вірші молодого поета про свій рідний  Старобільськ, надруковані в обласній газеті,  зацікавили його земляка Леоніда Чернова, заслуженого діяча мистецтв України.  Чернов запросив хлопця до своєї майстерні, де він працював зі своєю дружиною, художницею Оленою Яковенко.

–   В цій майстерні вийшло на поверхню те, що насильно утримувалося всередині, і в мені знову став прокидатися художник. Леонід Іванович ставив мені натюрморти, навчав заново тому, що я встиг розгубити,  – згадує О.Л.Судаков.

Наполеглива праця принесла свої плоди. 1968 р. Олександр Леонідович вступив до Харківського художнього училища.  Дарма часу не марнував, жив  за принципом                 «працювати сьогодні, не відкладаючи на потім». За чотири роки напруженої праці Судаков почав брати участь у художніх виставках обласного рівня, а згодом  республіканського,  всесоюзного, міжнародного. Зараз Олександр Леонідович – член Національної спілки художників України. На його рахунку близько 20 персональних виставок.

Роботи Судакова знаходяться в зібраннях Київського музею сучасного мистецтва та художніх музеїв Харкова, Сум, Мелітополя, Бердянська, а також в приватних колекціях України та закордоном. Наприклад, значна частина картин, представлених на виставці «ІНТРО», з приватного зібрання подружжя Гриньових, які є одними з найбільш відомих  в Україні колекціонерами.

– Судаков – неперевершений майстер кольору. Поет природи рідного краю. Він віртуозно володіє технікою створення багатошарових левкасів, використовуючи козеїновомасляну фарбу, яку часто готує самостійно. Його сюжети мають глибину власного сприйняття світу і не мають аналогів,  – говорить академік НАН України, Почесний доктор наук Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Борис Вікторович ГРИНЬОВ.

Улюбленим жанром Олександра Леонідовича є пейзаж. Він чесно зізнається, що закоханий в природу рідного краю: «Вся моя творчість так чи інакше присвячена Старобільщині. Звичайно, це збірний образ рідних місць, моя скромна мелодія, моя любов до приайдарської землі».

Я помітила, що для Судакова дуже важливо, щоб глядачі відчували ту енергію, яку він вкладає в свої картини, при чому немає різниці, в якій манері вони написані – реалістичній чи абстрактній.

Цього року він планує зробити ще одну виставку, представити своїм глядачам ті роботи, які не вдалося презентувати на виставці «ІНТРО» через брак місця. «Хочу показати мій шлях від реалізму до абстракції в живописі. Для цього в мене є достатньо робіт», – говорить Олександр Леонідович.

Сподіваюся, що мені пощастить побувати на наступній виставці Судакова, продовживши знайомство з творчістю талановитого художника великої енергії, майстра досконалості.

 

Карина ТАРАСЕВИЧ