Середа, вересня 18, 2019

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Назустріч 215-ій річниці. Державна премія України

 

Нагорода – не мета

ВІД РЕДАКЦІЇ. Продовжуємо нову рубрику «Назустріч ювілею Каразінського». Ми плануємо розповідати про найвищу Державну нагороду, яку завойовували провідні учені Харківського університету:  за роки незалежності наші видатні науковці понад 29 разів були  нагороджені Державною премією України.  У лютому це була розповідь про тричі лауреата Державної премії незабутнього Іллю Івановича ЗАЛЮБОВСЬКОГО. Сьогодні про лауреатів Державної премії України 2010 р. видатних математиків нашого університету – В.І.КОРОБОВА та І.Д.ЧУЄШОВА. Нагорода призначалася за цикл наукових праць «Теорія динамічних систем та методи їх застосування».

Державна премія України – найвища наукова нагорода держави за  прогресивну діяльність, яка відповідає рівню світових наукових досягнень. Яку роль відіграє така нагорода для науковця Харківського національного університету  імені В.Н.Каразіна? З таким запитанням ми звернулися до завідувача кафедри прикладної математики, доктора фізико-математичних наук Валерія Івановича КОРОБОВА: «Звістка про отримання Держпремії була несподіванкою: заяву я не подавав і в той час перебував у відрядженні. Сама премія мало що змінила: я так само працюю над вдосконаленням своїх розробок, для мене було важливіше дізнатися, що темою моїх досліджень цікавляться, що вони визнані такими видатними науковцями як Б.Є.Патон...»

– У 2010 р.  державні премії України в галузі науки і техніки  отримали шість науковців з інституту математики НАН України, двоє – з інституту низьких температур ім. Б.І.Вєркіна та ще двоє – з нашого університету: професори  В.І.Коробов та І.Д.Чуєшов. Нагорода призначалася за цикл наукових праць «Теорія динамічних систем та методи їх застосування».

Член-кореспондент НАН України Ігор Дмитрович ЧУЄШОВ (1951-2016) – відомий математик. Автор та співавтор понад 150 праць, у тому числі п’яти монографій. Всі монографії видані англійською мовою у відомих видавництвах як Springer, Американське математичне товариство тощо. Внесок Ігоря Дмитровича в розвиток математики визнаний багатьма відомими школами математичної фізики далеко поза межами нашої країни.  Це підтверджено загальною кількістю цитувань праць І.Д.Чуєшова, що перевищує 4000, з них – понад  1200 в базі Scopus. І ця кількість продовжує зростати, хоча Ігор Дмитрович передчасно пішов з життя навесні 2016 році. Наведемо три напрямки роботи та результати І.Д.Чуєшова, які увійшли до кола питань, що стосуються Держпремії за цикл наукових праць «Теорія динамічних систем та методи їх застосування», 2010 рік.

1) Розроблено підходи, які дозволяють довести існування скінченновимірного глобального атрактора для широкого класу нескінченновимірних дисипативних систем (ДДС), породжуваних нелінійними рівняннями другого порядку за часом. Розвинуто теорію інерційних та наближених інерційних многовидів нескінченновимірних ДДС і на цій основі запропоновано нові ефективні локалізаційні методи аналізу асимптотичної поведінки розв'язків. Виходячи з введеного поняття «дефекту повноти», побудовано загальну теорію функціоналів, які повністю визначають асимптотичну динаміку нескінченновимірних ДДС. Дана позитивна відповідь на питання Ч.Фояша про можливість включення методу визначаючих мод та вузлів до більш широкого підходу. Для аналізу загальних ДДС, породжуваних нелінійними рівняннями другого порядку за часом, розвинуто новий ефективний метод, який базується на так званих «стабілізаційних нерівностях». Використання цього методу дозволило розв'язати важливі проблеми, що виникають у хвильовій динаміці з нелінійною внутрішньою та крайовою дисипацією.

2) Випадкові системи. Розвинуто теорію монотонних стохастичних динамічних систем, одержано основоположні результати щодо структури випадкових атракторів та введено важливе поняття «напіврівноважного стану» монотонної стохастичної системи. Отримано тонкі результати про зв'язок статистичних властивостей збурень та розв'язків певного класу нелінійних стохастичних рівнянь параболічного типу, які стосуються складного і важливого питання про стохастичні атрактори. Вивчено також структуру інваріантних мір для класу стохастичних динамічних систем, які виникають в теорії стійкості морського судна в буремному морі, зокрема, доведено існування додаткових зон стійкості судна, які раніше не були відомі.

3) Синхронізація. Базуючись на теорії атракторів та інерційних многовидів, запропоновано нескінченновимірний принцип редукції для зв’язаних систем нелінійних рівнянь з частинними похідними, який надає можливість побудувати так звані «інерційні форми» для цих систем і тим самим скоротити кількість фазових змінних, потрібних для опису асимптотичної динаміки. На основі принципу редукції вивчено деякі аспекти явища підпорядкованої синхронізації у динамічних системах, що породжуються зв’язаними детермінованими або стохастичними рівняннями нелінійної математичної фізики, зокрема, встановлено спектральні критерії такої синхронізації.

О. В. РЕЗУНЕНКО, доцент кафедри фундаментальної математики, учень І .Д. Чуєшова: «Ігор Дмитрович дуже любив математику і Харківський університет. Маючи багато можливостей поїхати і працювати в найпрестижніших університетах світу, Він залишився вірним нашому.

Справжні наукові результати знаходяться у тонкому (нелінійному) прошарку між тривіальним і неможливим. Ігор Дмитрович бачив цей прошарок і вмів отримати глибокі результати, показати іншим. Під його керівництвом виконано сім кандидатських дисертацій. Бути самостійним у своїх дослідженнях – один з головних уроків, якому я навчився у Ігоря Дмитровича».

Внесок Валерія Івановича КОРОБОВА – монографія «Метод функції керованості» та декілька публікацій ( «Функція керованості як час руху», «Функція керованості у випадку багатовимірного керування», «Керованість трикутних систем, нееквівалентних канонічним системам» та інші). Метод функції керованості, розроблений автором, є  розвитком методу функції Ляпунова на керовані системи. Всесвітньо відомий математик О.М. Ляпунов створив свій метод в стінах Харківського університету. В роботі надається застосування методу функції керованості для задачі допустимого синтезу керування для різних класів систем диференціальних рівнянь. Проводиться побудова керування у вигляді функції фазових змінних, яке задовольняє заданим обмеженням, такого, що траєкторії замкненої системи попадають у задану кінцеву точку за скінченний час. Результати проілюстровано прикладами та малюнками.

Валерій Іванович – автор 178 наукових праць, які у підсумку виявили такі міжнародно визнані фундаментальні результати: метод функції керованості В.І. Коробова, min-проблема моментів, методи відображення нелінійних керованих систем на лінійні, умови точної та наближеної керованості в бананових просторах. За час своєї діяльності науковець отримав 8 грантів з НАТО, Франції, Міжнародного фонду «Відродження». Першим у світі він започаткував вивчення якісних властивостей нелінійних керованих систем за допомогою відображення їх на лінійні або нелінійні керовані системи простішого вигляду.

Метод функції керованості має теоретичний і практичний аспекти. Наприклад, він застосовується в космонавтиці для керування рухом літальних апаратів. За внесок у космонавтику Валерій Іванович у 2009 році  отримав медаль Корольова Федерації космонавтики Росії, а роком пізніше був нагороджений державною премією України.

Валерій Іванович підготував 13 кандидатів наук, троє з яких – Г.М. Скляр, Рабах Рабах (Франція), Нгуен Хоа Шон (В’єтнам) стали докторами фізико-математичних наук, професорами. Нгуен Хоа Шон навіть присвятив свою діяльність космонавтиці: нині він є керівником проекту запусків супутників у В’єтнамі, а також почесним доктором ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Аспіранти, науковими роботами яких керував В.І. Коробов, продовжили розвивати його інновації у сфері функції керованості: цього року кандидатські дисертації захистили БЕБІЯ Максим Отарійович («Стабілізація і синтез обмежених керувань для нелінійних систем з некерованим нестійким першим приближенням») та РЕВІНА Тетяна Володимирівна («Позиційний синтез для робастних лінійних систем»).

Тетяна Володимирівна у 2002 році закінчила факультет диференційних рівнянь, який у 2015 р. був перейменований у факультет прикладної математики. Зараз викладає предмети «Диференційні рівняння» та «Методи оптимізації».

Тетяна Володимирівна:

«Валерій Іванович керував спочатку моєю дипломною роботою, а потім і дисертацією. Досі не збагну, як людина здатна створювати і тримати у голові такі складні математичні системи, виводити нові концепції на основі декількох, здавалось, непов’язаних між собою. Коли я питала у нього поради щодо вирішення задач, він відразу пропонував рішення і докладно пояснював. Здається, я лише зараз починаю повністю розуміти його метод функції керованості. Також Валерій Іванович є автором бібліографічної статті про А.М. Ляпунова, ідеї якого він розвиває. На роботи В.І. Коробова існує понад 700 посилань серед публікацій інших науковців. І коли в одне з міжнародних наукових товариств подаєш до опублікування наукову статтю у співавторстві з Валерієм Івановичем, її ніколи не проігнорують. Його заслуги перед нашим університетом просто величезні, я дуже вдячна йому за прорив у математиці».

Надія РУБІНІНА.