Минув рік. Без Юрія Валентиновича ХОЛІНА… Світла пам'ять.

“Ніколи” крає серце…

Доц. А. В. ПАНТЕЛЕЙМОНОВ, проректор з науково-педагогічної роботи:

– Часто ловлю себе на думці – як би вчинив Юрій Валентинович в тій чи іншій ситуації?  Які б слова знайшов? З ким би порадився?

Ми познайомились 2001 р. Я був другокурсником, а  проф. Ю. В. Холін – молодий, повний сил і енергії доктор наук, завідувач кафедри. Чи багато в університеті завідувачів кафедри, які виділять студенту-другокурснику місце поруч із собою в своєму кабінеті, надають пароль від власного комп’ютера, щодня будуть перейматися успіхами в навчанні та науковій роботі? Того ж 2001 р. вийшла наша перша спільна стаття. Потім – декілька спільних відряджень, в яких Ю. В. Холін познайомив мене з вітчизняними та закордонними вченими-хіміками, один з яких став опонентом кандидатської дисертації (професор Володимир Зайцев), другий – керівником стажування в Бразилії (професор Йошитака Гушикем).

У 2004 Юрій Валентинович – проректор університету, який майже кожного дня знаходить час на наукову роботу, спілкується зі студентами на лекціях і лабораторних заняттях. І так було до травня 2017 року. Після захисту магістерської роботи я обережно спитав Юрія Валентиновича, чи візьме він мене в аспірантуру. В тільки йому притаманній манері він відповів, що було б значно краще куди-небудь поїхати, але й тут хтось має працювати... На тому і домовилися.  Пам’ятаю захист дисертації. Дуже сонячний квітневий день, слово надається науковому керівнику. ЮВ, як завжди, загорнувшись у піджак, починає зі слів “Я маю щось сказати? Ну добре...”. І надає розгорнуту, хвилин на 10, характеристику сучасного стану аналітичної хімії (з цитатами хіміків, істориків і філософів), роботи і здобувача. Серйозні речі він умів подати невимушено, з гумором, але так, що всім була зрозуміла їх серйозність.

…У квітні 2013 року він прилетів до Кампінаса, і ми разом з професором Гушикемом відвідали міжнародну конференцію. А по закінченню професор Еділсон Бенвенутті, повіз нас на екскурсію національним парком Апарадус-да-Серра. Перед початком професор Холін сказав, що якщо екскурсія йому не сподобається, він з Еділсоном спільних справ більше мати не буде. Від екскурсії він був у захваті. Здається, в Бразилії Юрій Валентинович відпочивав від всіх справ.

…Ніколи вже не зайде він, чи-то усміхнений, чи-то похмурий і замислений до своєї рідної кафедри, не спитає, як справи. Не запропонує кави й не розповість про чергове відрядження. І це “ніколи” щоденно крає серце. На свій 55 день народження він взяв відпустку. Святкували вже після повернення, і якось спонтанно. Хто б знав, що тоді нам залишилося трохи більше трьох тижнів його підтримки, людяності, неперевершеного почуття гумору.

Нам не вистачає Вас, дорогий Юрію Валентиновичу... Світла Вам пам’ять.

За правилами професора Холіна

Проф. О.І.КОРОБОВ, завідувач кафедри хімічного матеріалознавства: «Кажуть, що час лікує, але я цього не відчуваю. Смерть Юрія Валентиновича для мене наче жахливий сон, від якого хочеться прокинутися. Рівно рік тому ми з Юрієм Валентиновичем були у відрядженні у Львові на Всеукраїнській студентській олімпіаді з хімії. Це саме було на його 55-річчя, день народження... З Юрієм Валентиновичем, відкриття олімпіади набуло зовсім іншої енергетики. Зустрічали метра радісно,  його шанували колеги і студенти, хто з ним спілкувався. Юрій Валентинович був чудовим керівником. Швидко та ефективно вирішував проблеми. Відповідальний, завжди готовий допомогти людям. На його рідній кафедрі за рік  нічого не змінилося у правилах співжиття і співпраці, які заклав Юрій Валентинович ще при житті. Ми дотримуємося їх. Світла пам'ять  світлій університетській ЛЮДИНІ».

Учні продовжать справу…

Проф. В. А. ЧЕБАНОВ, завідувач кафедри прикладної хімії: «Наприкінці березня я був у Києві на відкритті меморіальної дошки академіку В. П. Кухарю, де згадували й про Ю. В. Холіна. За останній час хімічна наука втратила декілька відомих учених: О. В. Шишкін, В. Д. Орлов, В. П. Кухар, Ю. В. Холін. Відхід таких людей – катастрофа. У них було багато творчих планів на майбутнє. Ми часто спілкувалися з Юрієм Валентиновичем, він  тверезо оцінював ситуацію в країні, розумів, що треба робити, аби покращити систему освіти. Доклав до цього великі зусилля. Зараз його дуже не вистачає. Це непоправно для нас, але будемо сподіватися, що його учні та люди, які були поруч, не підведуть, а продовжуватимуть справу свого Вчителя».