Вівторок, вересня 24, 2019

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Пам’ять

Г.В. МІЛЮХА. Університет пам’ятатиме

ВІД РЕДАКЦІЇ: Пішов із життя один із кращих випускників історичного факультету, викладач економічного факультету й факультету міжнародних економічних відносин і туристичного бізнесу Георгій Володимирович МІЛЮХА.

Прізвище – знайоме кожній університетській людині, кожному патріоту  альма матер. Як відоме ім’я студентського  будівельного загону безвідплатної праці «Комунар». Це СБЗ «Комунар» запропонував створити  студент Єгор Мілюха і сам очолив колектив ентузіастів-студентів, які упродовж декількох літніх канікул трудилися на будовах Півночі, аби на зароблені власною працею кошти спорудити пам’ятник своїм ровесникам із буремного 1941-го, студбатіцям, що життям своїм закрили УНІВЕРСИТЕТ, Батьківщину від коричневої чуми людства – фашизму Вічна слава героям!!!

Георгій Володимирович був від юності до зрілості людиною  чесною, самовідданою, взірцем громадянськості і патріотизму. Готував себе до відповідального життя в ім’я народу. Був вимогливим в першу чергу до себе: займався важкою атлетикою, вивчав англійську, був відмінником. Проф. С. М. КУДЕЛКО згадує: «Георгій був здібним і активним студентом, умів відстояти свою думку, не боявся виступати проти загальноприйнятих тверджень. У 90-х рр.. він став депутатом обласної ради та очолив комітет у справах культури, науки, освіти й духовності, де я був консультантом комісії. Також я впевнений, що більшість харківських істориків вдячні Георгію Володимировичу за те, що він посприяв передачі будівлі ломбарду історичному музею».

Він мав славне коріння, і сам був соціально активним. Дід Георгія Володимировича воював командиром партизанського загону під час Великої Вітчизняної війни,  батько працював секретарем міськкому Харкова та редактором газети «Вечірній Харків». Георгій Володимирович був демократичним викладачем, студенти довіряли його компетентності та неупередженості. «Георгій Володимирович  автор підручника з міжнародної політики. Працював він на нашій кафедрі з дня її заснування і до 2014 р. Людиною  був надзвичайно товариською і харизматичною.  Писав і проголошував цікаві й красномовні привітання. Студенти знають, що він був ініціатором встановлення пам’ятника студбатівців біля головного корпусу нашого університету»,– розповідає завідувач кафедри міжнародних економічних відносин Казакова Надія Артурівна.

Світла пам’ять світлій університетській Людині. Університет пам’ятатиме Вас, Георгію Володимировичу! Таких людей нащадки не забувають.

Хата-музей Олеся Гончара в селі Суха Кобеляцького району Полтавської області.

 

 

Надія РУБІНІНА, наш спецкор.