Олесь Гончар у бібліотеці

ВІД РЕДАКЦІЇ: Олесь Гончар навчався на філологічному факультеті Харківського університету з 1938 по 1941 рр. За цей період він написав новели «Черешні цвітуть», «Іван Мостовий», «Орлятко» та повість «Стокозове поле». Про alma-mater письменник потім згадуватиме так: «Коли я переступив поріг університету, у всьому місті, гадаю, не було людини, щасливішої за мене, здійснилася заповітна мрія: з радісним завмиранням серця ступив я в цей сонячний храм науки…».  Як і у всіх студентів того часу, навчання О. Гончара було пов’язане з користуванням бібліотекою.

У Центральній науковій бібліотеці пам’ятають і шанують свого славного відвідувача: кожного року в день народження О. Гончара влаштовуються виставки його творів та робіт дослідників його творчості. На 100-річний ювілей співробітники бібліотеки планують влаштувати дещо масштабнішу виставку, подробиці якої прагнуть залишити сюрпризом. «У нашому сховищі зберігається близько двохсот п’ятдесяти примірників різних видань творів О. Гончара, в тому числі й рідкісні прижиттєві видання, збірки ілюстрацій до творів. Кількість дослідницьких праць і монографій про О. Гончара сягає сорока, серед яких роботи науковців-філологів нашого університету. Наприклад, творчість цього письменника досліджував кандидат філологічних наук, доцент Ю.І.КОХАН. В останні роки кількість відвідувачів бібліотеки дещо зменшилась, але студенти, читають твори О. Гончара. Ми дуже раді цьому сприяти»,– говорить вчений секретар бібліотеки В.М.МАЛИНОВСЬКА.

У корпусі бібліотеки на вул. Університетській знаходиться зібрання творів О. Гончара, які вивчаються за програмою на філологічному факультеті, а також підручники, в яких уміщено біографічні відомості про письменника. Завідуюча господарською частиною бібліотеки Т. Я. СЬОМІНА: «У нас беруть видання О. Гончара здебільшого через те, що необхідно їх прочитати за програмою. У десятому читальному залі знаходиться стіл, за яким працював Олесь Гончар. І, скоріш за все, тут він не лише навчався, а й творив. Старші колеги колись розповідали, що він іноді проводив тут по 6-8 годин і сидів до вечора. На розі нашої будівлі є меморіальна дошка, яка засвідчує, що О. Гончар був студентом нашого університету».

Надія РУБІНІНА.