Четвер, березня 28, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Від вдячних нащадків!

Теорія і практика успіху Олеся Гончара

Олесь Терентійович ГОНЧАР. Портрет роботи Народного художника України В.КОВТУНА  для іменної аудиторії в Харківському університеті.

 

3 квітня виповнюється 100 років від дня народження успішного українського людинолюбця Олеся Гончара. Видання із 30-мільйонною щомісячною аудиторією «The New-York Times» провело дослідження факторів успіху. За результатами, одними з найвпливовіших факторів його досягнення є здатність до самопожертви та жага до знань. Український письменник Олесь Гончар зрозумів це ще півстоліття тому.

Своє розуміння успіху

З розвитком суспільства змінювалося поняття успіху. Ще в 90-х за найбільшу розраду вважали кількість грошей. Але сучасні дослідження доводять, що матеріалізм потроху відходить і на перший план знову висуваються вічні цінності. 37% опитаних «The New-York Times» вважає, що успіх – це не кількість зароблених грошей і не отримана слава. За їхньою думкою, успіх – це кількість і якість справ, які ти зробив для людей, це почуття себе потрібним. Тому Олеся Гончара, безумовно, слід віднести до успішних людей.

Знання – сила

Відомий письменник ще в дитинстві почав закладати фундамент майбутнього успіху. Насправді його звати Олександром Біличенком. Олесем Гончаром він став через бажання вчитися. Коли 1927-го року дядько Яків повів малого хлопця до школи, виявилося, що один Сашко там уже є. Тому юнак згодився узяти дівоче прізвище матері, адже відчував потребу в знаннях. Бабуся Олеся розповідала, що потреба в хлопця була настільки серйозною, що після школи він завжди одразу сідав за уроки, відмовляючись від їжі.

Знання – успіх

Такий потяг до знань приводить до успіху – доведено історією. Киянина Ігоря Сікорського неодноразово характеризували як дуже жадібну до нових відомостей людину. У доробку відомого авіаконструктора проект сучасного гелікоптера, перші літаки-гіганти «Ілля Муромець» та «Sikorsky S-29-A» та ще 17 базових літаків. Борис Патон та його батько Євген відомі як люди-ентузіасти. У пошуках нового вони не боялися йти на будь які експерименти. В результаті своїх досліджень методів електрозварювання вчені навчилися «зварювати» живі тканини організму. Сотні тисяч врятованих від каліцтва людей – чи це не успіх?

Успіх без застосування – ніщо

Вже у дорослому віці один з найуспішніших українців Олесь Гончар міг запросто без повідомлення навідати рідню. Так само приховано письменник і громадський діяч застосовував свій успіх для людей. Його двоюрідна сестра Ніна Яківна Гордя розповідала, що завдяки Олесю в село Сухе, куди переїхав письменник ще у трирічному віці після смерті матері, провели газопостачання та проклали асфальтовану дорогу. Своїх рук Гончар доклав і до розвитку молоді із рідного села. Коли місцева влада вирішила закрити школу в Сухому, Гончар відвідав представників управлінської ланки села і домовився про подальше функціонування навчального закладу.

Де наступний Гончар?

Олександр Терентійович помер 14 липня 1995 року. Україна зосталася без одного із найважливіших «стимуляторів» свого прогресу. Та послідовники справи Гончара є й сьогодні. В травні 2017 року молодий український вчений Марина Вязовська вирішила одну із найскладніших математичних задач сучасності. Це допоможе із легкістю вирішувати проблеми різних шарів сучасного суспільства. Рішення задачі призведе до появи методів корекції помилок в мобільних телефонах, мережі інтернет та космічних дослідженнях. Може здатися недостатньо високою метою. Але чи може бути щось вищим за допомогу людям?

Роман ДЯК, студкор.