П'ятниця, березня 22, 2019

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Досягнення

 

Кохання з першої лекції

ВІД РЕДАКЦІЇ. Професор Олена Сергіївна ПРОЦЕНКО, завідувач кафедри загальної та клінічної патології, стала лауреатом премії імені Каразіна ІІІ ступеня. Вона має 188 публікацій, 4 монографії, дві з яких з грифом МОН України, виступає співавтором 84 навчально-методичних посібників. А особливе визнання отримав навчальний посібник з грифом МОН України для студентів вищих навчальних закладів «Laboratory Tests and Diagnostic Procedures», нагороджений дипломом І ступеня на XVI виставці-конкурсі навчальної літератури. Дві її наукові статті індексуються в базі даних Scopus. ВІТАЄМО!

Під керівництвом О. С. ПРОЦЕНКО кафедра двічі перемагала в університетському конкурсі на краще навчально-методичне забезпечення навчального процесу. У Каразінському університеті їй запропонували посаду завідувача кафедрою. У кабінеті О. С. ПРОЦЕНКО знаходиться багато подяк та грамот за сумлінну роботу.

Олено Сергіївно, чому вирішили вступати до медичного інституту?

– Моя племінниця тяжко хворіла. Дуже хотіла знайти якийсь ключ до її одужання. Моє знайомство з Антоніною Федорівною Яковцовою, завідувачем кафедри патологічної анатомії ХМІ, перевернуло мої погляди. В її лекції неможливо не закохатися. Антоніна Федорівна була моїм куратором. Вона організувала потужну школу патоморфологів. Під її керівництвом я захистила кандидатську дисертацію в 1992 р., а докторську – під керівництвом проф. І. В. Сорокіної в 2013 р. Маю чотири  патенти на корисну модель. Я не шкодую, що стала займатися патологічною анатомією, а не педіатрією, адже нині важливе місце займає саме лікувальна діагностика. Доля хворого залежить від досвіду та вміння лікаря-патологоанатома. Маю величезне бажання прищепити студентам свої вміння, досвід та любов до патологічної анатомії.

А де ваші студенти отримують практичні навички?

– Клінічною базою нашої кафедри є ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМНУ». Викладання я поєдную з практичною діяльністю.

Ви куратор  групи?

– Так, під моєю опікою знаходиться 201 група. Група  невелика, всього 10 студентів,  серйозних проблем не виникає, сесія обійшлася без перескладань. Якщо ти пишаєшся тим, чим займаєшся, то й студенти  прагнутимуть  зробити світ кращим. Особливу увагу  приділяю організації музею морфології людини. Багато допомагають члени студентського наукового гуртка з патоморфології та патофізіології, вони займаються монтуванням вологих препаратів. Створений музей кафедри з морфології людини налічує понад 700 макропрепаратів! Велику увагу приділяю викладанню курсу «Патоморфологія» українською та англійською мовами. Пишаюся своїми учнями. Наприклад, Іван Петрович Гопич нині завідує патологоанатомічим відділенням Харківського обласного клінічного онкологічного диспансеру. Під моїм керівництвом захищено дві кандидатських: О. В. Полякова (2006), Н. О. Ремньова (2008). Я люблю Каразінський університет та свою справу. Ці складові роблять моє життя щасливішим.

К. БОНДАР.