Четвер, січня 17, 2019

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Подих березня

БЕНТЕЖНИЙ ПОДИХ БЕРЕЗОЛЯ!

Надходить березень – і в полі

Тьмяніє снігу білизна…

Ось-ось прокинеться весна:

Підсніжник вигляне на волю,

Довкола побіжать струмки

Вмивати землю первоцвітну…

А радість птахом перелітним

Вже мчить до серця напрямки!

Проф. В. КАЛАШНИК.

 

Зимно. Сніжно. Синьо. Ніжно.

Березнево. Пролісково.

Рано. Пізно. Радо. Слізно.

Всміхнено. Промінно знову.

Сумно. Струнно. Перелітно.

Голосисто. Невимовно.

Вербно. Терпко. Брунькоцвітно.

Незабутньо-колисково.

Сонцебризно. Безупинно.

Дзюркотливо денно, нощно.

Так бентежно-лоскітливо.

Нерозгадано-жіночо...

Проф. В. КАЛАШНИК.

 

Я вибираю березіль –

Він ламає все старе,

Пробива новому місце,

Він зчиняє силу шуму,

Він стремить.

Я обираю березіль,

Тому, що він буря,

Тому, що він сміх,

Тому, що в ньому сила,

Тому, що він переворот,

з якого літо родиться.

 

Б. Б’ЄРНСОН.

 

ВЕСНА

Зоря упала на коліна

і руки простягла в блакить,

і кожна гілка і стеблина

передчуттям весни тремтить.

Володимир СОСЮРА.


***

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ 
лиш приходить подібне кохання. 
В день такий розцвітає весна на землі 
І земля убирається зрання…


Дише тихо і легко в синяву  вона, 
простягає до зір свої руки… 
В день такий на землі розцвітає весна 
і тремтить од солодкої муки… 

В'яне серце моє од щасливих очей, 
що горять в тумані наді мною… 
Розливається кров і по жилах тече, 
ніби пахне вона лободою… 

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!.. 
Де ви бачили більше кохання?.. 
Я для неї зірву Оріон золотий, 
я – поет робітничої рані… 

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ 
лиш приходить подібне кохання. 
В день такий розцвітає весна на землі 
І земля убирається зрання… 

Дише тихо і легко в синяву вона, 
простягає до зір свої руки… 
В день такий на землі розцвітає весна 
і тремтить од солодкої муки…

Володимир СОСЮРА.

***

Я помню чудное мгновенье:

Передо мной явилась ты,

Как мимолетное виденье,

Как гений чистой красоты.

В томленьях грусти безнадежной

В тревогах шумной суеты,

Звучал мне долго голос нежный

И снились милые черты.

Шли годы. Бурь порыв мятежный

Рассеял прежние мечты,

И я забыл твой голос нежный,

Твои небесные черты.

В глуши, во мраке заточенья

Тянулись тихо дни мои

Без божества, без вдохновенья,

Без слез, без жизни, без любви.

Душе настало пробужденье:

И вот опять явилась ты,

Как мимолетное виденье,

Как гений чистой красоты.

И сердце бьется в упоенье,

И для него воскресли вновь

И божество, и вдохновенье,

И жизнь, и слезы, и любовь.

Олександр ПУШКІН.


***

Очи черные, очи страстные! 
Очи жгучие и прекрасные! 
Как люблю я вас! Как боюсь я вас! 
Знать, увидел вас я в недобрый час! 

Ох, недаром вы глубины темней! 
Вижу траур в вас по душе моей, 
Вижу пламя в вас я победное: 
Сожжено на нем сердце бедное. 

Но не грустен я, не печален я, 
Утешительна мне судьба моя: 
Всё, что лучшего в жизни бог дал нам, 
В жертву отдал я огневым глазам!

Євген ГРЕБІНКА.


***

«…Чоловікам не варто знати про наслідки, їм достатньо  причин. Коли їм зрештою дається  все, вони наповнюють його нічим…»

Сергій ЖАДАН.


***

Спини мене. Отямся і отям. 
Така любов буває раз в ніколи. 
Вона ж промчить над спаленим життям, 
За нею ж будуть бігти видноколи, 
Вона ж порве нам спокій до струни, 
Вона ж слова нам спопелить вустами. 
Спини мене, спини і схамени, 
Ще поки можу думати востаннє. 
Ще поки можу... але вже не можу: 
Настала черга й на мою зорю – 
Чи біля тебе серце відморожу, 
Чи коло тебе серденьком згорю..."

Ліна КОСТЕНКО.

 

****

Стояла я і слухала весну,

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну

То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,

Про молодощі, радощі, надії,

Вона мені переспівала знов

Те, що давно мені співали мрії.

Леся УКРАЇНКА.


****

 

Весна іде, як фея

В чарах шуму і пісень,

Вона біла, як лілея,

В  квітах яблунь і вишень.

Олександр ОЛЕСЬ.

***

Я  і  в  думці  обняти  тебе  не  посмію,

А  не  те,  щоб  рукою  торкнутися  смів.  
Я  люблю  тебе  просто  —  отак,  без  надії,  
Без  тужливих  зітхань  і  без  клятвенних  слів.  

Навіть  в  снах  я  боюсь  доторкнутись  до  тебе,  
Захмеліть,  одуріти  від  твого  тепла.  
Я  кохаю  тебе.  Мені  більше  не  треба,  
Адже  й  так  ти  мені  стільки  щастя  дала.

Василь СИМОНЕНКО.


***

Берегите любовь. Всей душой берегите.
И не тратьте секунды на мелочь обид.
Позвоните сейчас. Просто так позвоните,
Чтоб сказать о своей бесконечной любви.

Софія НОВОПАВЛІВСЬКА.


***

Заметался пожар голубой,
Позабылись родимые дали.
В первый раз я запел про любовь,
В первый раз отрекаюсь скандалить.

…………………………………..

Мне бы только смотреть на тебя,
Видеть глаз златокарий омут,
И чтоб,  прошлое   не любя,
Ты уйти не смогла к другому.

Сергій ЄСЕНІН.

 

***

Тобі одній, намріяна царівно,

Тобі одній дзвенять мої пісні;

Тобі одній в моєму храмі дивно

Пливуть молитви і горять огні.

Максим РИЛЬСЬКИЙ.