П'ятниця, жовтня 18, 2019

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Шануймо гідних

Душа соціологічного факультету

ВІД РЕДАКЦІЇ. Фенні Флегг у книзі «Рай десь поруч» пише: «Візьміть будь-яку людину, що має великий життєвий досвід – і ось вам історія, яка цікавіша за усілякий роман, жоден письменник такого не вигадає!» Гадаю, що про Іделаїду Дмитрівну Ковальову, професора кафедри соціології соціологічного факультету, можна було б написати не один том. У листопаді на рідному факультеті відбулися урочистості до 70-річчя академічного стажу, 60-річчя науково-педагогічної діяльності, 50-річчя роботи в Харківському університеті Іделаїди Дмитрівни.

Проф. Л. Г. СОКУРЯНСЬКА, завідувач кафедри соціології: «Іда Дмитрівна зробила великий внесок у відродження соціологічної науки та соціологічної освіти в Харківському університеті, у становлення Харківської соціологічної школи. Після Ленінградського університету вона приїхала до нас в аспірантуру, де навчалася разом з Оленою Олександрівною Якубою. Їх можна назвати подругами по всьому життю, однодумцями. Спочатку Іда Дмитрівна викладала в Харківському інституті радіоелектроніки та на кафедрі філософії Харківського університету. А от на кафедрі соціології розпочала працювати з дня її створення (1980). Була куратором першої групи соціологів, випуск якої відбувся у 1983 році. Її можна назвати людиною найвищого інтелекту. Якщо виходить нова книга чи наукова стаття, то ми знаємо, до кого треба звертатися, щоб їх прочитати, - звичайно, до Іди Дмитрівни. Іда Дмитрівна напрочуд креативна особистість, яку можна слухати годинами. В межах курсу «Історія соціології», який вона читала, Іда Дмитрівна застосовувала нетрадиційні методи викладання, зокрема проводила з нашими студентами ділові ігри («Кола Сократа», «Гайд-парк» та ін.), створювала соціологічні кросворди, проводила вікторини тощо. Багато років на нашому факультеті працює теоретичний семінар «Творча майстерня професора Ковальової І. Д.». Майстер-класи Іди Дмитрівни користуються великою популярністю не тільки серед викладачів нашого факультету, але й багатьох соціологічних осередків Харкова та інших міст України. За редакцією Іди Дмитрівни видано посібники «Нетрадиційні методи викладання соціології» (1994)», «Історія соціології кінця XIX – початку XX ст.» (2013) та ін. Головні риси Іди Дмитрівни – надзвичайна людяність та молодість душі. У свої 88 років вона не втрачає жаги до пізнання, до нових відкриттів у науці, дарує нам нові й нові ідеї, цікаві та завжди оригінальні теми для обговорення в нашому професійному середовищі. Безперечно, Іда Дмитрівна – душа нашого факультету».


Після нашої розмови Людмила Георгіївна запросила мене на майстер-клас Іди Дмитрівни «Соціальні кола та біографічна ситуація». Хоча віднедавна Іделаїда Дмитрівна вже не викладає в університеті, але продовжує збирати колег (та й просто зацікавлених людей) у себе вдома, де ділиться новими ідеями, науковими знахідками та життєвим досвідом.


Проф. І. Д. КОВАЛЬОВА: «Можна сказати, що навчальний процес я не завершую, проводжу різноманітні зустрічі та виступаю на семінарах. Не буду дуже сильно сумувати за сесією, адже кожен наш вчинок – це певний іспит, який ми маємо гідно скласти. Якщо говорити про соціальні кола, пов’язані з Харківським університетом, то потрібно спочатку згадати про аспірантський гуртожиток. Тут я познайомилася з Дмитром Волковим, Віталієм Олексіним, які стали визначними науковцями. Ми з чоловіком товаришували з професором Іллею Залюбовським, проректором з наукової роботи університету. Я потрапила в університет, коли там створювали фізтех. Були запрошені студенти з Саратова, Пензи, Ленінграда та інших міст. Тобто це одне з соціальних кіл, які так чи інакше вплинули на мене. Також моя особистість формувалася під впливом професора Олени Олександрівни Якуби».


Проф. О. А. ДАНИЛЕНКО: «Іда Дмитрівна для мене є не тільки вчителем, а сьогодні колегою, нас пов’язують міцні дружні стосунки. Кожен її майстер-клас – це натхнення, новий виклик. Ми розглядаємо різноманітні теми: соціологія тіла, нові грані пізнання чоловіка та жінки. Система, яку випрацювала Іда Дмитрівна, пронизана біографічним досвідом. Вона пропускає через себе ситуацію, тобто на прикладі свого життя розкриває ту чи іншу тему».


Мені було напрочуд цікаво завітати до такої особистості. По-перше, затишна атмосфера в оселі відразу налаштовує на позитив та відкритість. По-друге, від усмішки Іди Дмитрівни день став світлішим. По-третє, приємно бачити на одній поличці випуск нашої газети, а на другій – грамоту «Душа компанії». У кімнаті я навіть запримітила для себе декілька книг, особливо збірку творів Альбера Камю. Тепер мені захотілося зробити щось незвичайне. Адже Іда Дмитрівна розповідала про те, як з чоловіком Анатолієм підкорювали гірські вершини. Раніше вона також захоплювалася академічним веслуванням та скелелазінням. Якби певного часу вона не опинилася в тому чи іншому соціальному колі, то її б доля могла скластися зовсім інакше. Так само і в кожного з нас. Іноді ми не дуже замислюємось над тим, як окрема людина згодом вплине на життя. Усім відомий вислів: «Випадковості – не випадкові». Тож я рада тій закономірності, що мені випало писати про ювілеї Іди Дмитрівни. Вона є саме тією людиною, про яку хочеться створювати романи.


 

Карина БОНДАР.