Четвер, червня 20, 2019

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

245 років В. Н. Каразіну

 

Без умовного виміру

ВІД РЕДАКЦІЇ. Коли б Людина жила стільки, як їй відпущено Природою за геніальним  І. І. Мечниковим, Василю Назаровичу КАРАЗІНУ (1773-1842) 30 січня, а саме завтра  виповнюється 245 років. Центр краєзнавства імені П.Т.Тронька на чолі із проф. С.М.Куделко підготували для нас з Вами перелік ювілейних дат у 2018 р., який ви побачите у наступному номері, що відкриє новий семестр. Сьогодні – перша дата. І спецкори газети звернулися до університетської громади із проханням сказати своє слово з нагоди дня народження Каразінського і ювілею його засновника.

Проф. І. В. КАРПЕНКО, декан філософського факультету: «Величезна вдячність Василю Назаровичу за своєчасне осяяння ідеєю університету та напрочуд вдалий вибір місця його відкриття. Харківському університету бажаю  спроможності самостійно формулювати ідеали свого розвитку та здатності втілювати їх в життя».

Олександр КУЛИК, студент історичного: «У цей святковий день бажаю процвітання УНІВЕРСИТЕТУ!»

Доц. О. С. МУРАДЯН,  декан соціологічного факультету: «Дякую  університету за те, що він рідний ДІМ для всіх нас. Бажаю, щоб Каразінський ніколи не забував дотримуватися власного Кодексу цінностей, але не приймав би нічого, навіть Кодекс, як догму. Дорогий Каразінський, залишайся Храмом думки, Храмом дискусії.  Бо без дискусії вмирає думка, а без протиріч припиняється життя. Бажаю тобі вічно жити в нескінченному розвитку і постійному становленні. Спасибі тобі і довгих тобі століть!

І Вам спасибі, Василю Назаровичу, за все, що Ви зробили для університету!  Довгих і Вам століть в нашій пам'яті, в пам'яті вдячних нащадків, в пам'яті Вашого і нашого улюбленого університету!

Дмитро ЛОБАНОВ, директор Центру працевлаштування студентів та випускників університету: «Шановний Василю Назаровичу! З Днем народження!  Дякую за Університет, що сформував мене, як особистість та патріота. В цей не простий час хочу побажати мирного неба не тільки над університетом, а й над усією Україною».

Наталія СТАРЧЕНКО, студентка філософського факультету: «Бажаю зберігати старі традиції, заохочувати молодь до навчання, рахуватися з тенденціями сучасності, впроваджувати нові ефективні методи навчання».

Проф. І. В. БЕЛОЗЬОРОВ, декан медичного факультету: «Бажаю університету стабільності, процвітання, нових нобелівських лауреатів, втілення яскравих та цікавих ідей, які нині розробляються в університеті. Я – харків’янин в сьомому поколінні, тому Каразінський  для мене – це історія нашого міста та всієї Слобожанщини.  Якби зустрівся з Василем Назаровичем, то подякував би за ідею створити університет, яку він втілив в реальність і передав у надійні руки».

В. К.  ФОМЕНКО, старший викладач кафедри журналістики: «Я би запитав: чи припускав  тоді Каразін, що Харківський університет буде діяти на благо науки сотні!!! років,  і в чому особлива магнетична сила нашого університету, що приводить до його аудиторій тисячі студентів не лише України,  а всього світу. Бажаю вічної молодості Альма матер!».

Олександр НОВАК, студент історичного факультету: «Каразінський Університет високо "тримає марку" першого класичного вищого навчального закладу в Наддніпрянській Україні. Василю Назаровичу Каразіну низький уклін за те, що він  додав Харкову статус академічного центру на додачу до торгівельного й адміністративного».

Доц. І. А. КРИВИЦЬКА, заступник декана екологічного факультету: «Основа успішного розвитку в майбутньому повага до минулого. За кілька століть свого існування університет спирався на досвід багатьох поколінь. Мені дуже приємно бути причетною до багаторічної історії найстарішого класичного ВНЗ. Колективу університету бажаю тільки руху вперед, а самій alma mater процвітання, ще більш високого рейтингу, нових багатообіцяючих перспектив».

В. М. МАЛИНОВСЬКА, науковий секретар ЦНБ: «Це завдяки університету наш провінційний Харків став одним із провідних наукових центрів країни. А ще дякую за бібліотеку, яка зараз належить до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання. Тут зібрано понад три мільйони примірників наукової, навчальної, художньої літератури. Це  В.Н.Каразін збирав у бібліотеці цінні давні тексти, як «Острозька Біблія», універсали І.Мазепи, Літопис Грабянки, турецькі й арабські рукописи XVI-XVIII ст.».

 

КАРПЕНКО Ірина, студентка факультету математики і  інформатики, група М-161: «Я б запитала у В.Н.Каразіна, як йому вдалося довести свою справу до кінця, не зламавшись обставинам.  Чи задоволений він зараз, через два століття, результатом своєї праці?».

Доц. О. О. АНОЩЕНКО, заступник декана факультету математики та інформатики, кафедра вищої математики і інформатики: «Звісно, дякую за такий чудовий освітній осередок. А по-друге, я бажаю В.Н.Каразіну ще довго залишатися в пам’яті наступних поколінь людиною, яка відкрила їм шлях до професійного становлення».

ВОЛОЩУК Наталія, студентка філологічного факультету, групи ЛЛ-41: «Я б побажала В.Н.Каразіну «прищепити» щедрість багатьом нашим сьогоднішнім заможнім, і жертвувати на розвиток вітчизняної освіти і науки».

Доц. Л. В. КУЛАЧОК-ТІТОВА, заступник декана юридичного факультету: «Мені здається, що Каразін був мрійником та в якомусь сенсі авантюристом. Його авантюра, завдяки якій він реалізував свою мрію, мала фундаментальне значення для Харкова, регіону в цілому і для нас з вами. Я би просто сказала  йому спасибі за силу волі, за креатив».

В. О. ВОДОЛАЖСЬКИЙ,  охоронець: «Бажаю університету якнайбільше студентів, які стануть справжніми професіоналами. Працюю тут з 2012 року. За цей час спостерігаю за різними людьми. Я бажаю Університету мати дрес-код, щоб всі виглядали охайно та поважно. Тоді й молоді спеціалісти стануть взірцем для студентів. Нехай викладацький склад процвітає. Каразіну дякую за меценатство. Якщо не фінансувати освіту, то не буде держави».

Проф., докт. економ. наук Соболєв В. М.: «У 1973 році я прийшов до університету на перший курс. Відібрати в мене університет не можна, адже з ним пов’язане все моє життя. Окрім батьків, які виховували, університет сформував мене як особистість. Тож я можу побажати йому якнайдовше функціонувати, щоб він сприяв зростанню людей та надихав їх розвиватися. Нехай тримає надалі високу планку, яку завоював, незважаючи на складнощі в минулому та зараз. Щиро бажаю Університету процвітання. Якби я мав змогу поговорити з Каразіним, то поставив би йому таке запитання: «Чому ти писав наклепи на Пушкіна імператорові?» Не можна ділити все на чорне та біле. Так само і людина не буває абсолютно доброю чи поганою. Можливо, він би відповів мені, що шкодує про зроблене. Можливо, тоді просто склалася така ситуація. Звичайно, я б подякував за створення університету. Ми звикли бачити Каразіна лише в ролі фундатора та засновника. Про інший бік його життя мало, хто знає. Тому в мене до нього специфічне ставлення. Адже істина є неоднозначною, тому її не можна приховувати».

Ірина МИРОНЕНКО, випускниця філфаку 1983 року, журналіст, член Національної Спілки письменників України: «Якби мені випало розпитувати Василя Назаровича з мікрофоном (уявімо, що він на цілий тиждень потрапив до нашого часу й університету), я б запитала, у який куточок Харківщини він поїде з виставкою «Мандрівна наука» навчального центру «ЛандауЦентру». Ходила б  потім за ним  між факультетськими столиками-експериментами-іграми та фіксувала його діалоги з  Вікторією Кругловою, Сергієм Биченком, а ще філологами, фізиками, астрономами, економістами, психологами. Несподіванок вистачило б  для всіх.  Якщо ж про історію (чим видатний)... Мала бути отака людина, яка б умовляла, переконувала, ставала на коліна, аби університет народився, а  потім обростала міфами і удостоїлася «мандрівного пам'ятника». Бажаю рідному університету приєднати в  майбутньому і Держпром - як ще один корпус для нових факультетів і міжнародних центрів».

Юлія ДАВИДОВА, п’ятикурсниця соціологічного факультету: «Бажаю Університету нових Кузнеців, Ландау та Мечникових. Запитала б: «Чи подобається Ваш пам'ятник біля нашого з Вами університету?».

Любов ШПАК, четвертокурсниця біологічного факультету: «Бажаю Університету подальшого розвитку. Для мене він - місце для самореалізації. Якби зустрілася з Каразіним, то сказала б коротко: "Респект"».

Катерина ВІТОВИЧ, четвертокурсниця філологічного факультету: «Університету хотілося б побажати гарних викладачів, які змогли б заохотити відвідувати заняття своїми цікавими лекціями. Нехай кожен рік вступає якомога більше студентів. Якби зустрілася з Каразіним десь у коридорі, то запитала б у нього, яку він слухає музику, які полюбляє книги. Університет для мене – це місце, яке навчило мене багатьом корисним речам, місце, яке подарувало мені друзів. Ось за зустрічі з цими людьми виголошую окреме дякую!».

М. С. ПАСМОР, доцент кафедри адміністрування та управління Каразінської школи бізнесу: «Університет – це наш дім! Бажаю йому розвитку, процвітання. Якби зустрілася десь з Василем Назаровичем, то запитала б, що надихнуло створити університет, як він будувався».

В. В. ОДАРЧЕНКО, старший лаборант кафедри фінансів та кредиту: «Я навчалася в університеті, працюю в ньому з 1989 року. На моїх очах відбувався переїзд економічного факультету з Головного корпусу в 1993 році. Дуже люблю університет, тому бажаю йому процвітання. Якби побачила Василя Назаровича, то подякувала б за створення університету. Адже ми вже протягом тривалого часу підтримуємо марку найкращого ВНЗ України».

Опитували  Р. ДЯЧЕНКО, Н.РУБІНІНА, К.БОНДАР, Т.ЄРОХІНА, Д.КАЛЬНІЦЬКА, К.ТАРАСЕВИЧ,  наші спеціальні кореспонденти.