П'ятниця, березня 29, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

60 років запуску першого супутника

4 жовтня - початок космічної ери людства

ВІД РЕДАКЦІЇ. Освоєння космосу розпочалося 4 жовтня 1957 року запуском у Радянському Союзі “Супутника-1″, першого штучного тіла на навколоземній орбіті. Відтоді було запущено понад 4 тисячі супутників, які виконували чи виконують безліч завдань. Сьогодні штучні супутники різняться за формою, вагою, вони виконують різноманітну роботу. Деякі з них збирають відомості про Землю для вивчення її ресурсів, метеорологічного прогнозування чи військової розвідки, деякі досліджують космос із допомогою спеціальних телескопів. Багато супутників використовується для передачі по всьому світі телефонних та телевізійних сигналів, а також з метою трансляції точних сигналів для потреб навігації. Метеосупутники ведуть спостереження за зміною погоди та досліджують клімат Землі, вивчають магнітне поле та радіаційну обстановку на нашій планеті. І, звісно, астрономічні супутники досліджують планети Сонячної системи та їх супутники, галактики та інші космічні об'єкти. А що Ви зберігаєте в пам’яті про цю подію?


Той самий знаменитий "біп"

Михайло ІЛЬЇН, третьокурсник кафедри астрономії та космічної інформатики:

- Знаю, що запуск першого супутника був досить важкою справою не лише з технічного боку. Наскільки мені відомо, спочатку його хотіли зробити чимось на кшталт дослідного, але від цієї ідеї відмовилися і вирішили, що він буде періодично передавати сигнал, той самий знаменитий "біп". Дізнавався про супутник з документів та документальних фільмів, наприклад - "Битва за космос". Пам'ятаю, що і деякі викладачі розповідали про запуск. Гадаю, що в ті часи в СРСР раділи, що саме радянський супутник був першим, а от іноземці, в більшості, були налякані.

 

Спостерігав у бінокль

Доц. В. І. БІЛЕЦЬКИЙ, кафедра фізики низьких температур:

- Пам'ятаю, що це було 4 жовтня 1957, тоді мені було 12 років. Я навчався в 105 школі, де був інститут перепідготовки вчителів, а його директором був Микола Іванович Воронцов, який закінчив астрономічне відділення нашого університету. От Микола Іванович і розповідав учням про перший супутник. Слухав сигнали супутника по радіо, а ще дивився у бінокль... і бачив! Дуже пишався цією подією! В 1960 році було вже декілька супутників. Я тоді був старшокласником, але мене прийняли до групи Харківської обсерваторії, де я з іншими астрономами досліджував траєкторію руху супутників.

 

Всесвітня сенсація

Проф. В. Д. ЄГОРЕНКОВ, кафедра експериментальної фізики:

- В 1957 мені було 13 років. Я добре пам'ятаю той день та емоції, які в мене викликала ця подія. Це була всесвітня сенсація, ми були захоплені, вітали один одного - це було справжнє свято. Ми пишались, відчували себе частиною чогось великого, цілого та якісного. «Біп! Біп!» Так звучали позивні! На ньому було встановлено радіопередавач, що працював на частотах, які могли приймати радіоаматори на більшість приймачів. Ця подія мала довготривалий вплив на весь світ. Таке досягнення вбачали, зокрема, в якісній середній та вищій освіті в СРСР і як наслідок - в сильних інженерах та науковцях, тож багато країн, зокрема і США, вирішили модернізувати свої підручники та задачники з фізики, залучивши до цього найкращих фахівців, нобелівських лауреатів. Ось ще свідчення цього впливу: у Індії було перекладено англійською мовою та видано задачник І.Є. Іродова з курсу загальної фізики та двотомний збірник розв'зків до нього. Я сам і досі використовую цей матеріал у роботі зі студентами.

 

Присвятив вірш

Проф. Ю. М. БЕЗХУТРИЙ, декан філологічного факультету:

- Запуск 4 жовтня 1957 року першого штучного супутника Землі в СРСР - це була надзвичайно важлива подія. По радіо ми чули звучання цього супутника, яке стало кращим за усіляку музику. Відразу почалася мода на космічну тематику: з’явилися магазини з вивіскою «Супутник», вулиці з назвами на кшталт Космічна. Для широкої маси це було темою №1. На той час мені виповнилося 9 років. Тоді відвідував художню школу №1 імені І. Ю. Рєпіна і на багатьох композиціях  діти зображували супутник. До речі, робили настільну лампу у його вигляді. До початку 70-х років тема про космос була дуже популярною. Усі знали імена космонавтів та визначні дати, пов’язані з ними. А польоту Юрія Олексійовича Гагаріна я навіть присвятив вірш...

 

Я був другокурсником

Доц. В. І. ЧЕБОТАРЬОВ, директор Центру довузівської освіти:

- Коли запустили супутник, я був другокурсником радіофізичного факультету. При цьому вступав я до університету відразу після служби в армії (м. Євпаторія), де займався захистом нашого неба. Студентом я дізнався про запуск міжконтинентальної балістичної ракети у серпні 1957 р.,  а вже за декілька місяців, 4 жовтня, полетів перший супутник. Ця визначна та надзвичайна подія лунала в університеті по радіо. Але нам, як студентам радіофізичного факультету, розповіли й на одному із занять. Взагалі у ті роки відбулася низка подій, пов’язана із космосом, тому випускники нашого факультету були дуже затребувані.

 

Це був прорив

Сергій ЖИДКОВ, студент історичного факультету, групи ІС-61:

- Перший штучний супутник запустили 4 жовтня 1957 року. Головний конструктор - С. П. Корольов, вчений світової величини. Дізнався про це ще у школі на уроках астрономії в 11 класі. За джерелами радянського часу та з позиції тодішньої влади, звісно, це був прорив. Взагалі на тлі науково-технічних інновацій, які розпочалися з 1950-их років, дійсно можна говорити про цю подію, як про своєрідну точку біфуркації ери космонавтики.

 

Грандіозний крок

В. П. БЕЗДІТКО, голова ветеранської організації:

- Коли запустили перший супутник, мені було 27 років. На той час я був молодим лейтенантом, і така визначна подія справила на мене неабияке враження, адже це грандіозний крок у науково-технічній сфері періоду Радянського Союзу. До речі, у мене зберігається набір фотокарток "льотчики-космонавти СРСР", який є цінним джерелом інформації щодо будівництва космічної галузі. Зараз такий набір навряд чи десь можна знайти.

 

Це було круто

Жанна АДАМЕНКО, четвертокурсниця філологічного факультету:

- Першою людиною, яка вийшла в космос став Юрій Гагарін. Це було 12 квітня 1961 року. На жаль, я не чула, як запускали перший супутник, але думаю, що це було круто. Підкорення космічного простору - це великий крок для усього людства.

 

Вихідний у школі

Юрій МАРЧУК, студент 6 курсу фізико-технічного факультету:

- 1961 - перша людина в космосі, 1957 - перший супутник. Я чув, як він звучав на відео. Вперше дізнався про нього у 8 років, коли у нас зробили вихідний в школі на честь такого свята.

 

"Приборкання вогню"

Доц. кафедри теоретичної ядерної фізики та вищої математики імені О.І. Ахієзера фізико-технічного факультету О. А. ГОЛУБОВ, за сумісництвом науковий співробітник аерокосмічному факультету Колорадського університету:

- Можна задуматися, що саме вважати виходом в космос. Умовної межі космосу 100 км досягали вже ракети Фау-2 в 1944-1945 рр. А запуск першої людини в космос - 12 квітня 1961 р. Кілька інших дат також могли б претендувати на "дату виходу людства в космос". "Супутник-1" був запущений командою радянських інженерів під керівництвом С. П. Корольова. Чув його знамениті "біп-біп" тільки в художніх фільмах. (Наприклад, "Приборкання вогню"). Я народився в 1985 р. Вперше побачив супутник на ілюстрації в книзі років у 5 або 6. Детально розібрався з історією космонавтики в 14 років.

 

Добре працювала преса

В. Г. РЯБОВ, співробітник служби охорони:

- Я вже погони носив, курсантом був, коли запускали супутник... Відчував прогрес і патріотичне піднесення з тієї причини, що ми стали першовідкривачами космосу. Це потім стали проводити експерименти на мавпах, собаках... Тоді не було таких засобів масової інформації, по радіо почули звук супутника, новини про запуск, але інформації досить небагато було. Хочу зауважити, що добре працювала преса. Десь щось не почуєш по радіо, а в газеті - завжди прочитаєш.

 

Дослідження космічного простору

Проф. О. Ф. ТИРНОВ, завідувач кафедри космічної радіофізики, лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки, лауреат премії імені С. Я. Брауде НАН України, заслужений працівник Профспілки працівників освіти і науки України:

- Ще наприкінці 1957 р. розпочалася спільна робота більшості країн з візуальних та фотографічних спостережень штучних супутників Землі. Ця подія дала поштовх для розвитку технічної галузі та стала новою мотивацією для молоді. Мені тоді було лише 11 років, але таке досягнення нашої вітчизняної науки мало суттєвий вплив на мене, сформувало моє ставлення до майбутньої професії. З запуском першого штучного супутника Землі почалося дослідження наносфери Землі за допомогою космічних апаратів. Перший в історії супутникових експериментів науковий результат - про розходження електронної концентрації на висотах, вищих головного максимуму наносфери, отриманих з використанням наземних вимірів «радіосходу» та «радіозаходу» сигналів радіомаятника супутника належать нашим співвітчизникам. Було показано, що електронна концентрація вище головного максимуму наносфери не спадає з висотою різко до нуля, як передбачалося до цього, а зменшується поступово.

Таким чином, запуск цього супутника відкрив еру досліджень і використання космічного простору за допомогою радіофізичних методів.


Уявляю той день

Владислав ХРАМЦОВ, третьокурсник фізичного та філологічного факультетів:

- Знаю тільки те, що запам'яталось зі школи: 4.10.1957 року був запущений перший ШСЗ "Супутник-1" в СРСР. "Маленька макаронина" - до 100 кг ваги. Перша вчителька і бабуся якось розповідали. І викладачі  на парах згадували про супутник. Бачив кілька оглядових відео про дослідження космічного простору в СРСР. А в цілому чув про супутник ще з дитинства. У мене з друзями з мого класу після такої інформації відразу прокидалося дике бажання стати інженером або космонавтом. Подія була сенсацією, захопленням і величезним тріумфом. Я уявляв,  як стою я такий маленький, а довкола величезний натовп людей на вулиці, дорогою їде автомобіль, а з нього звучить: "Ай-да ми, ай-да Супутник-1!!!


«КОСМОСУ»  -  60!

Валерія ЄМЕЦЬ, другокурсниця відділення журналістики, група ЛЖ-21:

- У вересні 1967 р. Міжнародна федерація астронавтики проголосила 4 жовтня днем початку космічної ери людства. Саме в цей день в 1957 р. Радянський Союз вивів на навколоземну орбіту перший в світі штучний супутник Землі. Апарат був виведений на орбіту з перигеєм 228 і апогеєм 947 км. Час одного оберту становив 96,2 хв. Супутник перебував на орбіті 92 дня, зробивши 1440 обертів. Його запуск  отримав величезний світовий резонанс. Дана подія  і сьогодні не втрачає свого значення для дослідників космічного простору.

Сьогодні штучні супутники різняться за формою, вагою, вони виконують різноманітну роботу. Деякі з них збирають відомості про Землю для вивчення її ресурсів, метеорологічного прогнозування чи військової розвідки, деякі досліджують космос із допомогою спеціальних телескопів. Багато супутників використовується для передачі по всьому світі телефонних та телевізійних сигналів, а також з метою трансляції точних сигналів для потреб навігації. Метеосупутники ведуть спостереження за зміною погоди та досліджують клімат Землі, вивчають магнітне поле та радіаційну обстановку на нашій планеті. І, звісно, астрономічні супутники досліджують планети Сонячної системи та їх супутники, галактики та інші космічні об'єкти. Завдяки штучним супутникам здійснюється цілий спектр послуг для населення: прогнозування погоди, телебачення, навігація, Інтернет, пошук корисних копалин та ін.

Чи має запуск першого супутника якусь цінність зараз? Хоч за офіційною документацією супутник і мав назву «ПС-1» - найпростіший супутник, однак конструкторські та науково-технічні проблеми, які стояли перед розробниками, були аж ніяк не простими. Насправді, це була перевірка можливості запуску супутника, яка закінчилася,  як висловився академік Борис Овсійович Черток, один з найближчих сподвижників С.П. Корольова, тріумфом ракети-носія. Це прозвучить дивно, але можна вважати, що запуск СРСР першого супутника вплинув на створення Інтернету. Мене ж, як звичайну пересічну людину, наприклад, запуск «Супутника-1» хвилює не лише як початок ери підкорення космосу, але й як початок ери засмічення космосу.  На жаль, зараз не існує жодного способу запобіганню скупченню космічного сміття навколо орбіти Землі. Різні проекти в цій сфері досі не змогли впоратися з цим завданням. За підрахунками фахівців, на навколоземній орбіті зараз перебуває близько 500 000 деталей різноманітного космічного сміття, які рухаються зі швидкістю близько 1000 кілометрів на годину.

У лютому 2017 року японські науковці спроектували космічний корабель, який повинен був зайнятися збором космічного сміття на орбіті. Металевий трос повинен був притягувати до себе сміття і уламки, зрушуючи їх в сторону Землі для того, щоб вони почали падати і згоряли в атмосфері. На жаль, корабель не зміг впоратися зі своїм завданням. Нещодавно сінгапурський стартап Astroscale, заснований японськими інженерами, представив свій варіант космічного прибиральника сміття. Будемо сподіватися на те, що світова спільнота науковців зуміє знайти спосіб очищати космічний простір.

Т. ЄРОХІНА, А. ОРЛОВА, Д. КАЛЬНІЦЬКА, О. ЯКОВЧЕНКО, К. БОНДАР.