Вівторок, червня 18, 2019

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

За Кодексом цінностей Каразінського

«Не буває дурних запитань − бувають хибні відповіді»  В. Г. Зима

ВІД РЕДАКЦІЇ. На фізико-технічному факультеті відкрито барельєф доцента кафедри теоретичної ядерної фізики Зими Володимира Григоровича (21.03.1946 − 08.02.2004). Меморіальну дошку встановлено поруч із барельєфом доц. М. Р. Беляєву.  Багато висловів Володимира Григоровича стали крилатими, ось і на дошці зазначено одна з його улюблених фраз − «Не буває дурних запитань − бувають хибні відповіді». На урочисте відкриття зібралися учні Зими В. Г., співробітники й студенти університету, науковці Національного наукового центру ХФТІ, інших наукових закладів міста. Пролунало багато теплих і добрих слів від  проф. Ходусова В. Д., академіка НАНУ Шульги М. Ф., проф. Меренкова М. П., проф. Гірки І. О. та інші. Було зачитано листи від вдячних учнів; показано два відеосюжети, де «живий» Володимир Григорович змусив присутніх і посміхнутися, й пустити сльозу… Барельєф було виготовлено завдяки фінансовій підтримці вдячних учнів Володимира Григоровича − випускників факультету, які пам’ятають і не забувають свого Вчителя.


…Школу Володя закінчив із золотою медаллю. Був учасником і призером республіканських олімпіад з математики серед школярів. У 1963 р. вступив на фізико-технічний факультет. Після дострокового закінчення аспірантури, успішного захисту кандидатської дисертації, з вересня 1974 р. і до останніх своїх днів працював на кафедрі теоретичної ядерної фізики, був заступником декана ФТФ з навчальної роботи, понад 20 років очолював профспілкове бюро факультету, був членом Американського математичного товариства, автором та співавтором підручників з вищої математики. Володимир Григорович став одним із найавторитетніших фахівців у теорії суперсиметрії й теорії фізики елементарних частинок і просто найулюбленішим викладачем серед студентів.

Професор, провідний науковий співробітник Інституту теоретичної фізики імені О.І. Ахієзера ННЦ ХФТІ О. Ю. НУРМАГАМБЕТОВ: «Він − людина абсолютно видатна… Сказати, що Володимир Григорович був викладачем від Бога − нічого не сказати. Він горів на цій роботі, був дійсно фанатом своєї справи. Ще одна важлива деталь, яка характеризує його − завжди ставився дуже позитивно до успіхів своїх учнів. Серед людей, яких він навчав, багато професорів, докторів, член-кореспондентів… Викладання для нього було понад усе. Місце барельєфа не випадково вибрано поруч з Бєляєвим М. Р. Удвох вони навчили основам математики з десяток поколінь фізтехівців».

Т. ЄРОХІНА, наш спецкор.