Вівторок, квітня 16, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

О.С.Юрченку − 80!

Визначний науковець


Видатному науковцеві, педагогу, колезі багатьох нинішніх викладачів, активному громадському діячеві, доктору філологічних наук, професору Олександрові Степановичу Юрченку виповнилося б 80 літ. До цієї дати  шанованої людини обласне радіо підготувало передачу. У Харківському обласному відділенні Національної спілки письменників України відбулося урочисте засідання. Дуже тепло про колегу, із яким здійснив не одну діалектологічну експедицію, говорив про ювіляра доцент кафедри української мови ХНУ імені В.Н. Каразіна Анатолій Ананійович Сагаровський. Схвильовано про Олександра Степановича як керівника університетської літературної студії згадували письменник Леонід Тома, поет В'ячеслав Романовський. Зі спогадами виступили літературний критик Валерій Дяченко, письменниця й громадський діяч Валентина Овод, представник ветеранської організації Анатолій Здоровий та ін. Згадували про письменницький талант Олександра Степановича: ранню збірку поезій "Дума про землю рідну", видану ще в студентські роки, пізніші "Лебедині крила", "Тройзілля", повість "Над віковими потоками".

У засіданні взяли участь дружина Олександра Степановича Лідія Павлівна Юрченко та донька Олеся. Професор Олександр Юрченко − один з найпомітніших представників Харківської філологічної школи. У моїй пам'яті Олександр Степанович залишився не тільки науковцем енциклопедичних знань, а й доброю, чуйною людиною, мудрим наставником, який визначив мою професійну долю, адже я мала щастя бути його студенткою, дипломницею, а згодом аспіранткою.

О.ДУДКА, викладач кафедри української мови.