Понеділок, вересня 23, 2019

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Де ховаються книги?


ВІД РЕДАКЦІЇ. «Харківський університет» продовжує публікацію матеріалів, присвячених року Центральної наукової бібліотеки Харківського університету. Наш сьогоднішній матеріал про книгосховище ЦНБ.
Береш до рук книгу, розгортаєш її і відчуваєш шалену енергетику: енергетику минулих читачів, енергетику думок, викликаних прочитаним, енергетику людей, що зберігають книги. Відчуваючи це, мимоволі задумуєшся, а де проводять час книги перед тим, як потрапити до ваших рук? Виявляється, весь цей час усі книги, великі й малі, наукові й художні, товсті й тонкі, ховаються у книгосховищі ЦНБ (до нього у 1964 році було перевезено фонд від 1917 року з бібліотеки на Університетській). Про це містичне місце «Харківський університет» поспілкувався із завідуючою відділом зберігання фондів Тетяною Миколаївною ПРОКОПЕЦЬ.
– Тетяно Миколаївно, що являє собою книгосховище?
– Каразінське книгосховище – достатньо велике за сучасними мірками: у ньому зберігається близько двох мільйонів двохсот тисяч книг та шестисот тисяч періодичних видань України й Росії. Воно займає п'ять поверхів (з 10 до 14), кожен з яких поділяється на два яруси (нижній і верхній). Роботу книгосховища технічно забезпечують три підйомники: підйомник Суханова (найстарший, з 1964 року, таких лишилося лише два в Україні) ходить із сьомого по дванадцятий поверх та обслуговує читальні зали та абонементи, а два інших підйомники існують для внутрішнього користування (відгрузки літератури з верхніх поверхів). Електронне замовлення значно полегшило нам роботу. Коли техніка в нормі, ми працюємо тихо й спокійно. Наша робота полягає не лише в обслуговуванні читачів, а ще й у зберіганні фондів: для нас важливо, щоби видання дійшли до наступних поколінь. Так у книгосховищі існує книга, якій понад 200 років.
– А яку структуру має книгосховище?
– Книгосховище складається з трьох підрозділів. Чотири поверхи (з 11 до 14) займає книжковий фонд, за який відповідаю я. 10 поверх – це місце зберігання періодики, за періодичні видання у книгосховищі відповідає провідний бібліотекар Артем Анатолійович ЗАЙЧЕНКО. Крім того, книгосховище має 51 кафедральну бібліотеку (близько 80 тисяч видань), за які відповідають провідний бібліотекар Валентина Миколаївна ПОДНОС та офіційні представники кожного з факультетів.
– Тетяно Миколаївно, розкажіть про колектив вашого відділу.
– Колектив нашого відділу - усього 10 чоловік, дружній та різновіковий (від випускників університету до праців ників пенсійного віку). Приходячи працювати до книгосховища, люди залишаються тут надовго – є працівники, які мають стаж роботи у нас близько 30 років. Це, певно, зумовлене тим, що в нас гарні умови та приязні стосунки між працівниками. Це й не дивно: на кожному поверсі існують міні-колективи, сектори (2-3 працівники, серед яких є головний). Найцікавіше: п'ять років тому до нашого жіночого колективу приєднався перший чоловік, а зараз уже в нас працює аж троє мужчин. Ви ж знаєте, яка ситуація з працівниками-чоловіками в бібліотеці, тому логічно, що нам усі заздрять. (Сміється.)
– А в яких минулорічних заходах брали участь працівники відділу?
– Наші працівники беруть участь в усіх театралізованих заходах бібліотеки (50% акторів – наші). Ми навіть між собою жартуємо, що вже могли б організувати театральну студію. (Сміється.) Крім того, наші працівники виступають із доповідями на різноманітних бібліотечних конференціях, як-от на Міжнародному науково-практичному семінарі «Проблеми зберігання рідкісних видань», Міжнародна науково-практична конференція «Бібліотеки вищих навчальних закладів України на шляху до світового інформаційного простору», на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Короленківськ читання-2009", присвяченій аспектам кадрової політики наукових бібліотек України тощо.
– Тетяно Миколаївно, ваш колектив здається ідеальним. А чи виникають у вас проблеми?
– Як і будь-де, виникають дрібні технічні проблеми. Проте ми вирішуємо їх швидко і в робочому порядку, а адміністрація, у свою чергу,  завжди йде нам назустріч.
– Перспективи розвитку книгосховища Ви бачите?
– Спрогнозувати майбутнє книгосховища – це з області фантастики. Проте коли надивишся на нові проекти: чипи, вмонтовані в книги, та інше, то так і хочеться, щоби все це одразу впровадили в нашому книгосховищі. Та воно змінюється достатньо повільно й непомітно для стороннього ока. Ми накопичуємо видання, багато книг нам дарують, тому основна перспектива розвитку для книгосховища – це освоєння нових територій у Північному корпусі. Якщо з'являться нові площі, можна буде і розширювати, і змінювати, і перебудовувати структуру наших фондів.


А. КУТАС, наш спецкор.