Субота, вересня 23, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Кого пам’ятаємо і любимо!

Залишив світлу пам’ять

Академік В. С. БАКІРОВ, ректор Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна:

Неможливо повірити в те, що відбулося… Страшна трагедія  обрушилася на  всіх нас разом, і на кожного окремо.  Не вистачає слів, щоб висловити  пронизливий душевний біль, розгубленість, збентеженість, які переживають всі, хто знав Юрія Валентиновича. Важко уявити, як будемо жити без його мудрості і людяності, без його невтомної величезної роботи на благо та розвиток університету. Нам ще належить  усвідомити, як  багато він значив для університету, як багато в університетському житті на ньому трималося, як багато він встигнув зробити.

Юрій Валентинович практично самотужки створив величезний масив документів, що регламентують організацію навчального процесу у світлі нових законодавчих вимог.
Він створив систему науково-методичного забезпечення навчального процесу, організував розробку і видання всієї необхідної  сучасної науково-методичної літератури, розробив внутрішню університетську систему забезпечення якості освіти. Провів воістину титанічну роботу для того, щоб університет увійшов  у всі три авторитетні міжнародні університетські рейтинги та посів у них гідне  місце.
Юрій Валентинович допоміг студентам створити ефективну систему органів студентського самоврядування, постійно був у курсі їх проблем і турбот, надихав їх на наукові та творчі звершення.

Професор Холін Юрій Валентинович активно працював над модернізацією української вищої освіти у загальнонаціональному вимірі, брав участь у реалізації серйозних і масштабних  проектів з розвитку університетської автономії, з розробки стратегії реформування вищої школи.

Неймовірно важливу роль для університету відіграли не лише його практичні справи, але й сама його  дивовижна особистість, його вражаючі людські риси характеру: високий інтелект, вроджена інтелігентність, делікатність, увага до людей. Юрій Валентинович був принциповою людиною та вимогливим керівником. Але він не терпів безвідповідальності, людської непорядності. Не було жодного випадку, коли  б він  підвищив голос на когось, принизив. Його зброєю була іронія, і коли вже заходило зовсім далеко, то  уїдливий сарказм.

Він був людиною неймовірної ерудиції, енциклопедичних знань не лише у своїй науковій галузі, але і в історії, політиці, літературі, мистецтві. Втрата  Юрія Валентиновича для мене величезна особиста трагедія. Багато років  нас пов’язували щира дружба і духовна спорідненість. Ми спілкувались майже щодень, по багато разів. Я радився із ним у найскладніших і найважчих  ситуаціях і завжди зустрічав мудру пораду та  емоційну підтримку. Мене дивували його надзвичайний інтелектуальний рівень та бездоганна мораль, вражаюче душевне тепло.

Він пішов від нас на стрімкому злеті своєї наукової, викладацької, адміністративної кар’єри. Ми не можемо уявити, скільки великих і добрих справ він зміг би ще зробити, яких життєвих висот зміг би досягти, як зміг би прославити Каразінський університет, люблячим сином якого він був до останнього подиху, до останньої миті свого короткого, яскравого і благородного життя. Спасибі, дорогий Юрію Валентиновичу, за все добре, що ти залишив в житті Каразінського університету! Спочивай  з миром!

 

Проф. М. О. МЧЕДЛОВ-ПЕТРОСЯН, завідувач кафедри фізичної хімії:

− Пам’ятаю Юрія Валентиновича ще школярем, учасником всіх олімпіад з хімії, обдарованим і освіченим хлопчиком. Але не всі типові «олімпіадники» стають гідними фахівцями, а ось тут − навпаки. Юра добре вчився. Був тим студентом, який схоплює все «на льоту». Він був одним із найсильніших на курсі. Згодом Юрій Валентинович і сам почав курувати олімпіади: їздив зі школярами за кордон, готував їх до конкурсу. Блискуче захистив кандидатську дисертацію, працював старшим науковим співробітником у моєму відділі Науково-дослідного інституту хімії. Пам’ятаю, як у 1987 році зустрів Юрія Валентиновича у підвалі біля входу до їдальні і запитав: «Які у вас плани?». На що він відповів: «Я б із задоволенням до вас приєднався!». Згодом пішов викладати на кафедру хімічного матеріалознавства, у нас достатньо спільних наукових публікацій, часто разом їздили на конференції.

Мав виключно гострий розум: досить було погортати наукову статтю, як він швидко розумів, чого ця робота варта. Успішно захистив докторську, очолив кафедру хімічного матеріалознавства,  у 2004 р. став першим проректором. Ця посада відбирала у нього багато часу, але він продовжував займатися наукою, в основному працював у вихідні. Юрій Валентинович був людиною обов’язковою. Коли ми писали спільні роботи, я знав, що б там не було, але він надішле свої дослідження. Дуже ерудована особистість, володів надзвичайними знаннями з різних галузей, завжди веселий та іронічний. Добре володів англійською. Він не встиг цілком себе розкрити… Це жахлива втрата. Можна було очікувати що завгодно, окрім такого несподіваного і фатального збігу обставин.

Його неможливо замінити…

Т. О. МАРКОВА, директор Навчального центру методичної роботи Управління якості освіти:

− Мені пощастило працювати з Юрієм Валентиновичем із 2004 року. Він був керівником, про якого можна було лише мріяти. Йому були властиві глибокий розум, стратегічне мислення, професіоналізм, вміння бачити перспективи розвитку університету й організувати роботу з досягнення поставлених цілей. Під його керівництвом і ним особисто розроблено низку документів, які регламентують діяльність університету, організовано участь ХНУ імені В. Н. Каразіна в міжнародних рейтингах університетів, упроваджено систему забезпечення якості освіти − і це лише невелика частина тієї великої й надзвичайно відповідальної роботи, яку виконував Юрій Валентинович як проректор.

На мою думку, він став кращим першим проректором за останні 30 років.

Юрій Валентинович був людиною доброю та чуйною, з ним можна було поділитися і радістю, і горем, знайти розуміння, отримати пораду й допомогу. Вислів «незамінних людей не існує» - не про Юрія Валентиновича. Його буде важко, скоріш за все, неможливо замінити. Це болюча, невиправна втрата для університету й особисто для мене.

 

Як сказав розумний Холін...

Проф. М. О. АЗАРЄНКОВ, академік НАН України,  проректор:

− До ректорату Юрій Валентинович прийшов раніше від мене. Але зустрічалися ми і до його проректорства. На посаді декана, я мав можливість обговорювати з ним багато питань нашого університетського життя, теперішнього і майбутнього науки, освіти. Іноді ми зустрічалися у професора В. Д. Орлова за чаєм... Мене вражало, що Юра, який значно молодший за нас, багато чого розумів глибше, ніж ми, представники старшого покоління. Дискутував він не так емоційно, як ми, іноді навіть з гіркотою передбачав сумне майбутнє нашої освіти і науки, майбутнє наших факультетів. В його оцінках не було сарказму, він сам з болем сприймав те, що відбувається. Час показав, що, найчастіше, він не помилявся. В деяких колах, коли говорили про нього, цитували його оцінки, додавали − «Як сказав розумний Холін...». Він дивно поєднував у собі різні, іноді суперечливі якості. Був чудовим педагогом, видатним ученим і володів приголомшливими здібностями до адміністративної роботи. Як правило, вчені цураються адміністративної роботи. Задоволення від проректорства, напевно, він не отримував. Це не та робота, про яку він мріяв. Але виконував її творчо. Він чудово володів математичним апаратом, комп'ютером, орієнтувався в сучасних тенденціях розвитку фізики, умів вести філософські дискусії. Він тонко відчував і розумів соціальні, економічні, політичні процеси, що відбуваються у країні. З ним можна було обговорювати будь-яку тему. Дуже любив поезію, пам'ятав і з задоволенням читав вірші багатьох поетів. У дискусіях Юра займав безкомпромісну позицію, розумів і цінував тільки мову аргументів. Мені доводилося працювати з Юрою в різних комісіях, готувати різні документи. Завжди дивувався, наскільки легко він ловив ідею співрозмовника, наскільки точно він вмів висловити думку. Бувало досить часто, обговорюємо, наприклад, якусь проблему у великому колективі. Кожен з учасників висловлює свою позицію. Через якийсь час втрачаємо здатність міркувати, розходимося по домівках. А вранці Юра видає роздруківки, в яких викладено в систематизованому вигляді те, що обговорювалося напередодні. Це означало, що вночі Юра працював, обробляв нотатки, які він написав під час обговорення. Так працювати міг тільки він. Юрій прекрасно знав нормативну базу, часто бував у числі її творців. Умів знаходити спільну мову з різними людьми. Найталановитіша людина, він умів не демонструвати свою перевагу співрозмовнику. При цьому йому вдавалося виявити та розкрити найкращі якості співрозмовників.  Завжди намагався допомогти в скрутну хвилину. І боляче від того, що в його важку хвилину, ми не змогли йому допомогти. Непоправна втрата.  Для мене він завжди є!

 

Пишаюся своїм шефом

Доц. Я. К. ЯГНЮК, помічник першого проректора:

− Раптова, передчасна смерть Юрія Валентиновича особисто для мене була жахливою несподіванкою: померла Людина, з якою я працювала поруч впродовж дев?яти років. Все якось враз обірвалось, застигло, спустіло…

Здається, неможливим поєднання в одній людині таких найнеобхідніших для сучасної європейської особистості рис характеру, як демократичність, широта освіченості, інтелігентність, велич душі, толерантність. Мене завжди вражали його кмітливість, аналітичність мислення, невимушеність у спілкуванні, чуйність, ввічливість, швидке, іноді просто таки блискавичне вирішення проблем без будь-якої бюрократичної тяганини, «на місці». За довгі роки мого співробітництва з Юрієм Валентиновичем я не пам?ятаю випадку, щоб хтось виходив із його кабінету похмурим чи в розпачі. І я пишалась своїм шефом. Пригадую. Якось до приймальні вбігає збентежений шановний професор N., жестикулюючи папірцем і рукою, пошепки благає мене якомога скоріше дати йому ручку. Я подаю ручку, він вибігає, а я, зацікавлена, слідую тінню за ним, а щоб не привертати до себе увагу, прикладаю до вуха виключений телефон. А периферійним зором бачу: у холі стоїть Юрій Валентинович, розмовляє зі співробітниками, а коли професор N. підходить до них і своєю появою виказує нетерплячість, Юрій Валентинович спокійно бере у нього аркуш і ручку та, не припиняючи розмови, підписує «клопотання» на підвіконні. Чемно подають один одному руки… А через декілька хвилин Юрій Валентинович заходить до приймальні, ще з порогу посміхається, і запитує: «Чи все добре?». «Добре», − кажу я і мимоволі встаю. Він по-молодецьки презентаційно подає мені мою ж ручку, а іншою рукою дістає з карману звичайну карамельку: «Ось і добре». Оце і є 100 % Холін.

Кажуть, у Бога немає мертвих, у Бога − всі живі. Живі. Живий і Юрій Валентинович. Немає тільки отого Керівника, Колеги, Співробітника, який творив і славився в Університеті. Прикро: Юрій Валентинович і є, і нема його…

Гордість хімічного факультету

Доц. Л. О. СЛЄТА, куратор групи, де навчався Ю В. ХОЛІН:

− Він був моїм студентом, учнем, колегою, співавтором і другом. Але за значимістю по житті  варто написати ці слова в зворотному порядку.  На хімічний факультет Юру привела Ганна  Павлівна Рязанцева зі словами «розкажи, хлопче, про квантові числа…». Тоді він був юним  школярем, удвічі нижче ростом… Юра обрав Харківський університет, однак як переможець олімпіади міг вступити в будь-який столичний вуз. Він любив Харків  і свій університет. Він прийшов на кафедру хімічної метрології. А мені завжди здавалося, що Микола Петрович Комар, Олександр Анатолійович Бугаєвський та Юрій Валентинович Холін схожі між собою не лише ростом та статністю, але й одною характерною рисою: спорідненість  основи, стержня,  серцевини. Три покоління видатних учених. Гордість хімічного факультету Каразінського.  Колись перед травневими святами я говорила «Юрію Валентиновичу, нам здавати роботу 10 травня, а ви свою частину (а це 200 сторінок!) ще не принесли. 10 травня усе було готово! Він завжди чекав на свята, щоб спокійно зайнятися наукою вдома. Якою несправедливою виявилася до нього доля! Боляче…

Завжди були однодумцями

Проф. В.О. КАТРИЧ, проректор з наукової роботи:

− З Юрієм Валентиновичем я знайомий давно, він був заступником декана з наукової роботи хімічного факультету, а я − радіофізичного. З того часу ми практично на всіх нарадах сиділи поруч. І завжди були однодумцями в різних питаннях організації проведення наукової роботи. З тих пір завжди разом. Як проректори, як науковці, як товариші. За фахом хімік, Юрій Валентинович, був дуже обізнаний та грамотний і в математиці, фізиці, і навіть в літературних та просто життєвих питаннях. Активний  і небайдужий − з ним можна було порадитися в будь-який час. Заклопотаний справами Державної премії України в галузі науки і техніки, я повинен був відвідати заходи регіонального масштабу. Проф.  Ю. В. Холін сам запропонував допомогу,  брав на себе частину моїх обов’язків, витрачав свій час, і відвідував усі потрібні для університету заходи. Він знав усе і про всіх у альма матер, часто запитував як моє здоров’я, але натомість не знаходив часу дбати про своє. Для мене ім’я Юрія Валентиновича − це спогади радості від зустрічі, радість спілкування.

 

Поклав життя на вівтар альма-матер

В. С. ПАХАРЕНКО, проректор з адміністративно-господарчої роботи:

− Юрія Валентиновича Холіна знав близько 17 років викладачем,  завідувачем кафедри, першим проректором. Він − професор, я − інженер, він − хімік, я − будівельник, але Юрій Валентинович завжди вникав у суть адміністративно-господарчих проблем,  швидко та уміло їх вирішував. Справжній товариш та професіонал своєї справи. Ерудована та комунікабельна людина. І таким він залишиться в моїй пам’яті назавжди.    Його трудоголізм і впертість до роботи не давали йому змоги знаходити часу для себе. Юрій Валентинович самовіддано поклав своє життя на вівтар освіти та науки Харківського університету. Вічна пам'ять нашому колезі...

 

Спокійно та комфортно…

Доц. І. В. ХРИСТЕНКО,  дипломниця Юрія Валентиновича :

− 25 років ми працювали пліч-о-пліч. Запам’ятався, як ерудована людина, чітко контролював свій час, можливо, через те, і все встигав. Юрій Валентинович був дуже організованим у всьому. Не зважаючи на його високий статус, мені було спокійно та комфортно з ним спілкуватись. Яскраво розвинена іронія та самоіронія дозволяла цій великій людині за масштабом діяльності і за досягненнями бути зі всіма на рівних. Він назавжди залишиться у наших серцях, як світла та добра людина…

 

Підтримував  студентські ініціативи

Євгеній ЛОБАНОВ, голова Студентської ради університету:

− Пішов із життя наставник та друг для кожного студента Каразінського.  Юрій Валентинович завжди підтримував усі студентські ініціативи, допомагав втілити в життя ідеї активістів, з повагою ставився до кожної ідеї студента, допомагав уникати помилок. Завдяки Юрію Валентиновичу у нашому університеті зародилася культура студентського самоврядування. Він допомагав студентам та підтримував розвиток Студентської ради. Своїм прикладом  показував шанобливе ставлення до студентів та представників студентського врядування. Разом із ним відчувалася впевненість в успішності кожної справи. Ми назавжди запам’ятаємо його життєрадісною, чесною, щирою людиною та будемо продовжувати свою діяльність, пам’ятаючи його цінні поради. Сумуємо і пам'ятаємо.

Був справжньою  університетською людиною

С. С.МАХНОВСЬКИЙ, голова профспілкової організації студентів, аспірантів і докторантів:

− Юрій Валентинович був справжньою  університетською людиною − неймовірно талановитим науковцем, який мав яскраві лідерські та організаторські якості. Його велике серце було однаково відкрите для всіх − студентів і викладачів, адже він завжди був порядним, відповідальним, щирим, сердечним, дружелюбним та чуйним до людей, які його оточували. Не було жодної проблеми, яку він не міг би вирішити завдяки своєму оптимізму − з незмінною посмішкою Юрій Валентинович знаходив рішення будь-якої складної ситуації. Він був моїм наставником і  справжнім другом для всього студентства. Я вдячний, що доля подарувала мені можливість спілкуватися з такою дивовижною людиною!

 

Високий професійний рівень

Доц. В. С. КРИЛОВСЬКИЙ, заступник декана фізичного факультету:

− Юрій Валентинович був заступником декана з наукової роботи на хімічному факультеті, а я − на фізичному, тож ми нерідко обговорювали питання, які стосувались нашої спільної роботи. Він був гарною і дуже комунікабельною людиною, яка завжди спокійно допоможе розібратись в усіх проблемах. Юрій Валентинович − заслужений науковець, а таке звання отримати дуже важко, це говорить про його високий професійний рівень.

 

Умів зацікавити студентів

Ксенія НОЗДРІНА, четвертокурсниця хімічного факультету:

− Юрій Валентинович ХОЛІН проводив лекції та практичні заняття з курсу «Високомолекулярні сполуки». Він був лояльним в оцінюванні студентів, терпляче ставився до будь-якої відповіді на своє питання, вмів зацікавити студентів у вивченні свого предмета. Юрій Валентинович був одним з тих небагатьох викладачів, які ставляться до всіх ситуацій у студентському та навчальному житті з гумором і легкістю, але одночасно з розумом і відповідальністю.

 

Відвідували пари із задоволенням

Анастасія КРУТІЄНКО, студентка групи Х-141:

− Юрій Валентинович вів у нас лабораторні заняття, на які ми приходили із задоволенням. Він завжди заходив до лабораторії з посмішкою, а це вже означало, що день почався добре. Складати колоквіуми було цікаво, викладач на елементарних речах міг показати найскладніші наукові поняття. Ми завжди могли розраховувати на його мудру пораду і підтримку, знали, що Юрій Валентинович − та сама «кам’яна стіна». Смерть Юрія Валентиновича стала великим потрясінням для всіх студентів хімічного факультету.

 

Колектив медичного  співчуває

Проф. І. В. БЕЛОЗЬОРОВ, декан медичного факультету:

− Колектив медичного факультету глибоко співчуває передчасній смерті першого проректора університету Юрія Валентиновича Холіна. Він був високим професіоналом, людиною, яка завжди знаходила час, щоб вникнути в суть справи, розібратися з усіма проблемами. Він допомагав реалізовувати проекти щодо створення університетської клініки та стоматологічного відділення на нашому факультеті, які ми розробили за підтримки ректора університету. Будемо продовжувати працювати в цьому напрямку, а всі плани, які ми з Юрієм Валентиновичем обговорювали, втіляться в життя.


Масштаб його особистості

Проф. О. М. КАЛУГІН,  декан хімічного факультету:

− Масштаб  особистості Юрія Валентиновича важко охопити. Він був державною людиною і мав стратегічне мислення, був справжнім патріотом університету, хімічного факультету, освіти та науки України, в цілому. Гадаю, саме ці дві риси визначали  роль, яку він відігравав в житті хімічного факультету, університету, та й української освіти взагалі. Ось чому його знає вся Україна: від школяра до міністра. Юрій Валентинович мав надзвичайно гострий розум: через нього проходило величезна кількість важливих документів, які змінювати систему роботи університету. Він повинен був знати всі закони, розуміти їх суть та адаптувати всі документи до вимог функціонування університету… І все це − за короткий термін. Мене завжди  вражало його дуже турботливе ставлення до молодого покоління. Через хімфак за останні роки пройшло багато школярів, які стали хіміками саме дякуючи Юрію Валентиновичу, зокрема його плідній праці на ниві Всеукраїнської шкільної олімпіади з хімії. Він був прекрасним стратегом: «вибудовував» кафедру хімічного матеріалознавства: створив дружній колектив, зміг омолодити викладацький склад. Обіймаючи високі посади, він читав лекції та навіть проводив лабораторні заняття і робив це дуже професійно. Юрій Валентинович − також видатний вчений. Мав велику кількість друзів по всій країні. Це невиправна втрата та величезна трагедія для всіх нас…

Пройшли поруч

Проф. В. В. ІВАНОВ,  кафедра хімічного матеріалознавства:

− Уперше ми познайомилися 1980 р. у будівельному загоні, працювали на залізниці в м. Уренгой. Він був студентом першого курсу, а я − третього. З того моменту і товаришували. Юрій Валентинович запам’ятався мені надзвичайно серйозною людиною. Він про щось весь час думав, мабуть, вже тоді мав свої серйозні плани на майбутнє. Потім був час, коли ми багато років не бачилися. Я працював не у стінах університету, а він вступив до аспірантури. У 2002 Юра написав мені на пошту: «Чи не хотів би ти перейти працювати до моєї кафедри?». Я тоді якраз був у США, але із задоволенням прийняв цю пропозицію, і досі вдячний йому за постійну роботу. Я працюю над теорією, а він в основному займався практикою. Але Юрію Валентиновичу це не завадило аби запропонувати мені співробітництво. Нам було дуже цікаво працювати разом, а останній рік виявився особливо активним. Планували й надалі мати спільні роботи, розробляти проекти… Працьовитий та цілеспрямований він залишиться для мене  прекрасною і доброю людиною, що готова прийти на допомогу. Але виявилося так, що проблеми інших він вирішував, а свої, на жаль, ні.

Прикро, що нас залишають такі чудові люди. Якусь частину життя пройшли разом, і мені це приємно.

 

Учитель, друг, наставник

Доц. А. В. ПАНТЕЛЕЙМОНОВ, вчений секретар наукової частини, аспірант Юрія Валентиновича:

− У 2001 р. Юрій Валентинович запропонував мені працювати на кафедрі під його керівництвом. З того моменту ми бачили один одного щодня. Юрій Валентинович був Учителем, другом, наставником. З ним було дуже легко. Це людина, з якою можна було обговорити будь-яку проблему, він знаходив у серці місце для інших. Як завідувач кафедри, він був дуже мудрим, ніколи не приймав рішення спонтанно − вислуховував усі сторони, і зрештою ухвалював об’єктивне рішення. Кандидатську дисертацію я захистив у 2009 році і, на жаль, ми так й не встигли оформити Юрія Валентиновича як наукового консультанта вже для докторської.

Напевно, ми ще не зовсім усвідомили масштаб цієї катастрофи, і звикати будемо ще дуже довго.

 

Плаче душа університету

Уже який день поспіль плаче душа університету… Не стало  Юрія Валентиновича Холіна − видатного вченого, доктора хімічних наук, професора, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, заслуженого діяча науки і техніки України, заслуженого професора Харківського університету,  першого проректора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (04.04.1962 − 01.05.2017). Пішов несподівано, раптово, залишивши нам  світлу пам’ять. Біль − нестерпний...

…І не вспокоїти душу альма матер ні цифрами −  Юрій Валентинович автор понад 200 наукових робіт, в тому числі 4-х монографій, 130 статей, 12 навчальних посібників, викладач і вихователь сотень учнів.  Ні тою фантастичною за обсягом і фундаментальністю роботою, яку виконував професор на благо рідного університету. Ні відповідальністю і рівнем обов’язків, які виконував перший проректор. Ні рівнем висот, яких досягнув у свої 55 років…

Живих шануйте повсякчас! І УНІВЕРСИТЕТ шанував свого улюбленого сина. І не просто шанував, а ЛЮБИВ з того самого моменту, як зайшов до цього Храму юний хлопчик Юра ХОЛІН, переможець Міжнародної олімпіади школярів з хімії. Талановитий переможець мав право вступати на навчання до будь-якого провідного університету СРСР, йому відкривав двері Московський, Ленінградський, Київський вузи, а хлопчик обрав Харківський, Каразінський! І любов ця завжди була  взаємною. Він був красивою людиною. Вірною. Надійною. І виділявся з-поміж нас не лише зовнішністю, а й своїм талантом. Все у нього виходило талановито. Тут він виріс до науковця світового рівня. Тут пройшла його юність. Поряд із Юрієм Валентиновичем завжди було надійно та впевнено. І працювалося радісно, натхненно − всім в університеті. Доля подарувала його нам і доля на творчому злеті забрала. У перші яскраві травневі дні університет попрощався зі своїм видатним і улюбленим сином. А душа університету плаче і сумує. Світла пам’ять!

Був окрасою, гордістю та надією Університету

Проф. І. О. ГІРКА, декан фізико-технічного факультету:

− Юрій Валентинович був Університетською Людиною. Я знав його зі студентських часів. Тоді (на початку вісімдесятих) на хімічному навчалась потужна когорта: Холін, Сапронов, Калугін, Ярошенко, Бабич, Губський, Великодний, Мєрний… Ці хлопці відмінно навчались, мали активну життєву позицію. Хоча сьогодні про це непопулярно згадувати, але тоді то була дійсно висока оцінка: Юра Холін був Ленінським стипендіатом, ще студентом його було обрано кандидатом у члени партії. Представник природничого факультету, він уже в ті часи був помітною постаттю в громадському та науковому житті університету. Він любив життя, жив на повні груди, відтоді і дотепер.

Мене ніяк не здивував вибір ректора, коли Віль Савбанович запропонував Юрія Валентиновича на посаду проректора, а потім і першого проректора. Холін працював завзято, до самозречення, і в науці, і в адміністративній діяльності. Він був компетентною особистістю. Найяскравіше враження закарбувалося в моїй пам’яті від першої зустрічі після того, як його призначили проректором. Чіткий системний підхід до питання, що обговорювалося −  ось у чому, на мій погляд, головна особливість цієї особистості.

Юрій Валентинович жив Університетом, любив Університет, був окрасою, гордістю та надією Університету.

 

Велика втрата

Доц. Д. В. РОХМІСТРОВ, заступник декана фізичного факультету:

− Юрій Валентинович пішов з життя несподівано. Величезна втрата для фізичного факультету, для всього університету, для держави. Це був справжній професіонал, фахівець своєї справи. Він мав неабиякий досвід в навчально-педагогічній роботі університету, гарно знав тенденції розвитку освіти за кордоном та був одним з найбільших реформаторів не лише Каразінського, а й країни. Юрій Валентинович завжди відчував, які зміни необхідні університету і як досягти в цьому успіхів. Знайти зараз такого спеціаліста, з таким багажем знань дуже складно.

Не вистачає Ю. В.Холіна

 

Доц. І. В. ГАРЯЧЕВСЬКА, в.о. декана фізико-енергетичного факультету:

− Вперше ми зустрілися на відкритті приймальної компанії 2016. З Юрієм Валентиновичем завжди був упевнений: «все буде добре». За цей неповний рік ми багато обговорювали різні ділові питання, пов'язані з розвитком факультету, і кожен раз така зустріч вселяла впевненість. Юрій Валентинович працював якось легко, хоча всі ми розуміли який величезний обсяг робіт виконував він щодня, і що стояло за тою «легкістю». Нам всім  не вистачає Юрія Валентиновича, і  ми ще довго будемо в своїх думках радитися з ним і потребувати його поради.

 

Видатна людина

Марина ЛОГВИНОВА, шестикурсниця факультету геології, географії, рекреації та туризму:

− Юрій Валентинович Холін − видатна людина. Він цікавився життям студентів, підтримував студентські ініціативи. Спілкування з ним, як з людиною науки, було завжди приємним, у нього було багато чому повчитися. Велика втрата для його родини, близьких та знайомих, університету, рідного міста і всієї України…

 

Великий патріот  університету

Доц. В. Г. ПАНЧЕНКО, одногрупниця і колега:

− Він був великим патріотом нашого університету. Завжди виділявся. І зовнішнім, і внутрішнім наповненням. До нього можна було звернутися і за допомогою у вирішенні складної задачі, і за порадою у хвилину життєвих труднощів. Цікаво, що викладачі з першого курсу зверталися до нього «Юрій Валентинович», адже запам`ятали його з олімпіад, де він вражав своїм інтелектом та кругозором. Нову інформацію схоплював на льоту. Пам`ятаю, як під час одного зі студентських обмінів ми поїхали на виробничу практику до Угорщини, де він доволі швидко почав розуміти зовсім незнайому до того мову. Він був Ленінським стипендіатом. Навчання давалося йому легко, а хімія була його пристрастю. Всі у групі знали, що Юра стане доктором, професором, займатиме найвищі адміністративні посади.

Наукова робота була в житті Юрія Валентиновича ще зі шкільних років. Він займався складними та інноваційними математичними обчисленнями. Навколо нього завжди концентрувалися молоді талановиті студенти, учені. Юрій Валентинович ніколи не розривав зв`язку з олімпіадним рухом. Це ще одна з причин його знаності в Україні та країнах близького зарубіжжя. У хімічних колах університет часто асоціюють і з його іменем. Я була Вченим секретарем у спецраді із захисту дисертацій, а він − заступником Голови. Мене завжди вражала його здатність ставити чіткі, глибокі запитання, навіть коли робота не стосувалася тієї сфери хімії, яку він досліджував. Легко міг вичленувати головне, вступити у дискусію, що вкотре підтверджувало енциклопедичність його знань. Він був відкритим у спілкуванні, людяним. Коли виникали якісь проблеми, ми починали хвилюватися, а він посміхався та підбадьорював: «Та все буде добре!». Разом святкували, збиралися на суботники. Їздив до будзагону, прокладав на Півночі залізницю. Юрій Валентинович був видатною університетською людиною, досі не віриться у таку непоправну втрату.

 

Співчуття з приводу передчасної смерті Юрія Холіна

Ректорат, Вчена рада університету, профспілкові комітети, студентська рада глибоко вдячні всім колегам, науковим, освітнім, державним організаціям за слова співчуття з приводу передчасної смерті видатного вченого, доктора хімічних наук, професора, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, заслуженого діяча науки і техніки України, заслуженого професора Харківського університету, першого проректора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Юрія Валентиновича Холіна.


Слова співчуття від Міністра освіти і науки України Лілії Гриневич.

Слова співчуття від заступника Міністра освіти і науки України Максима Стріхи.

Слова співчуття від депутатського корпусу Харківської обласної ради.

Слова співчуття від голови комітету з освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації Надії Гусарук.

Слова співчуття від Голови Північно-Східного наукового центру НАН України та МОН України Володимира Семиноженка.

Слова співчуття від віце-президента Національної академії наук України, голови Наглядової ради Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, академіка Анатолія Загороднього.

Слова співчуття від колективу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Слова співчуття від колективу Українського католицього університету.

Слова співчуття від колективу Маріупольського державного університету.

Слова співчуття від колективу кафедри неорганічної хімії хімічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Слова співчуття від колективу кафедри хімії та наноматеріалознавства Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

Слова співчуття від колективу хімічного факультету Московського державного університету імені М. В. Ломоносова.

Слова співчуття від колег з Московського державного університету імені М. В. Ломоносова.

Слова співчуття від колег з Університету Ов’єдо (Іспанія).

Слова співчуття від директора Інституту загальної та неорганічної хімії імені В. І. Вернадського Національної Академії Наук України, професора Василя Пехньо.

Слова співчуття від академіка Національної академії наук України Герберта Камалова.

Слова співчуття від завідувача кафедри аналітичної хімії хімічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професора Ольги Запорожець.

Слова співчуття від професора кафедри аналітичної хімії хімічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимира Зайцева

Слова співчуття від доцента кафедри аналітичної хімії хімічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Оксани Тананайко.

Слова співчуття від професора Донецького національного університету імені Василя Стуса Антоніни Алемасової.

Слова співчуття від колишнього завідувача кафедри хімічної метрології хімічного факультету Каразінського університету, професора Лідії Логінової.

Слова співчуття від професора Саратовського державного університету імені М. Г. Чернишевського Сергія Штикова.

Слова співчуття від учня Віталія Ткаченка.

Світла пам’ять славетному сину Харківського університету Юрію Валентиновичу ХОЛІНУ!