Вівторок, березня 19, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Пам’ять

Пам’ять 
Юрій Валентинович Холін

 

Вже який день поспіль плаче душа університету… Не стало  Юрія Валентиновича Холіна − видатного вченого, доктора хімічних наук, професора, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, заслуженого діяча науки і техніки України, заслуженого професора Харківського університету,  першого проректора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (04.04.1962 − 01.05.2017). Пішов несподівано, раптово, залишивши нам  світлу пам’ять. Біль − нестерпний...

…І не вспокоїти душу альма-матер ні цифрами −  Юрій Валентинович автор понад 200 наукових робіт, в тому числі 4-х монографій, 130 статей, 12 навчальних посібників, викладач і вихователь сотень учнів.  Ні тою фантастичною за обсягом і фундаментальністю роботою, яку виконував професор на благо рідного університету. Ні відповідальністю і рівнем обов’язків, які виконував перший проректор. Ні рівнем висот, яких досягнув у свої 55 років…

Живих шануйте повсякчас! І УНІВЕРСИТЕТ шанував свого улюбленого сина. І не просто шанував, а ЛЮБИВ з того самого моменту, як зайшов до цього Храму юний хлопчик Юра ХОЛІН, переможець Міжнародної олімпіади школярів з хімії. Талановитий переможець мав право вступати на навчання до будь-якого провідного університету СРСР, йому відкривав двері Московський, Ленінградський, Київський вузи, а хлопчик обрав Харківський, Каразінський! І любов ця завжди була  взаємною. Він був красивою людиною. Вірною. Надійною. І виділявся з-поміж нас не лише зовнішністю, а й своїм талантом. Все у нього виходило талановито. Тут він виріс до науковця світового рівня. Тут пройшла його юність. Поряд із Юрієм Валентиновичем завжди було надійно та впевнено. І працювалося радісно, натхненно − всім в університеті. Доля подарувала його нам і доля на творчому злеті забрала. У перші яскраві травневі дні університет попрощався із своїм видатним і улюбленим сином. Тяжкі були проводи. Що ж Ви наробили, Юрію Валентиновичу…

Наступний номер університетської газети буде присвячений пам’яті Юрія Валентиновича ХОЛІНА. Яким Він був поряд з нами? Всіх просимо надсилати до редакції свої спогади. А душа університету плаче і сумує. Світла пам’ять!