Субота, вересня 23, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Інтерв'ю в номер

Глобальне потепління: міф чи реальність?

ВІД РЕДАКЦІЇ. Вийшов друком навчальний посібник «Метеорологія та кліматологія», за яким навчаються студенти факультету геології, географії, рекреації і туризму. Автор посібника − доц. С. І. РЕШЕТЧЕНКО, кафедра фізичної географії та картографії. Наша розмова із автором не лише про особливості нового навчального посібника, а і зміни глобальної та локальної кліматичної системи, адже ця тема входить до кола наукових інтересів його автора.

− Світлано Іванівно, кому адресовано Ваш посібник?

− «Метеорологія та кліматологія» − це перша спроба об`єднати теоретичний та практичний матеріал. За вимогами сучасної програми, студенти отримали багато часу для самостійної роботи. Засвоїти матеріал якісно та без проблем якраз і допоможе наш посібник.  Уже зараз він на партах у першокурсників. Задум цього підручника виношувала довго, основні блоки виділяла, спираючись на досвід попередніх років. Метеорологія є нормативною дисципліною нашого факультету, адже важливо, щоб географи розумілися на процесах, що відбуваються у атмосфері та на основних проблемах, що хвилюють увесь світ (а глобальні зміни клімату входять до їх переліку).

− Цікаво, як в університеті досліджують метеорологічні явища?

− Ми щойно були у лабораторії, де знаходяться спеціальні пристрої, що знадобляться для цих цілей. До того ж, під час літньої практики на базі в с. Гайдари, студенти продовжують дослідження на навчальній метеостанції. Ми робимо вимірювання, аналізуємо результати. Зараз мережа метеорологічних досліджень є єдиною (всесвітньою), тому для досліджень можна використовувати результати глобальної системи. Ми також прагнемо облаштувати власну актинометричну  станцію, адже нам необхідно самостійно слідкувати за рівнем сонячної радіації, процесами теплообміну у нижніх шарах атмосфери.

− У яких часових проміжках досліджують кліматичні зміни?

− Наразі беруть до уваги показники 30-40 років (рекомендація Всесвітньої метеорологічної організації). Це свідчить про те, що вплив на кліматичну систему Землі з боку людства настільки швидкий та відчутний, що вчені просто не встигають відслідковувати ці зміни. І це не зважаючи на активний розвиток супутникової та космічної метеорології! У сучасних реаліях кліматична система просто не в змозі підлаштовуватися під той інтенсивний вплив, який чинить на неї людство.

− Які зміни, що відбулися у кліматичній системі в останні десятиліття, виділяють вчені?

− Глобальне потепління (підвищення температури повітря) − це, на жаль, сувора реальність. Проте ми можемо достеменно говорити про кліматичні показники відносно невеликого часовому проміжку − 150 років (це період, за який велися інструментальні спостереження). Щоб зрозуміти, яким був клімат у більш давні часи, на допомогу приходить палеореконструкція, але вона не в змозі забезпечити дослідників точними даними.

− Які кліматичні зміни притаманні нашим широтам?

− По-перше, спостерігаються різкі стрибки температури повітря, які раніше не були притаманні території України, по-друге, присутнє нівелювання кліматичних сезонів. Зима стає схожою або на пізню осінь, або на ранню холодну весну. Хоча минулого і цього року зими були близькими до кліматичних − сніг пролежав близько трьох місяців. Але минулого року лютий виявився найтеплішим за увесь період спостереження, і плодові дерева зацвіли першого квітня − на місяць раніше запланованого терміну. Раніше усе відбувалося поступово: температура плавно підвищується від зими до літа. А сьогодні навіть у межах однієї доби може відбуватися «стрибок» до 10 градусів. Це впливає на усі сторони нашого життя: це, наприклад, і величезне навантаження для серцево-судинної системи людини, і зниженння безпеки на дорогах через ожеледь.

− Усе це − наслідки діяльності людини?

− Нещодавно ми обговорювали це питання зі студентами. Україна розташована у трьох природних зонах (мішаних лісів, лісостепу та степу). На їх створення пішли мільярди років. Природа формувала цю систему широколистих лісів, щоб вони перетворювали сонячну радіацію, не допускали перегріву земної поверхні. А що сьогодні лишилося від цих масивів? Це проблема і України, і усього світу. Між іншим, дерева − це природний механізм для підтримки балансу у співвідношенні кисню та вуглекислого газу у атмосфері. Парникові гази, усілякі хімічні сполуки, що утворюються під час виробництва, підсилюють природний парниковий ефект. Планета не встигає регулювати ці процеси

− Учені бачать ці проблеми. Де ж шукають шляхи вирішення?

− Існує масштабна Всесвітня метеорологічна організація (із центром у Брюсселі). Кліматологи усього світу раз на п`ять років збираються на Міжнародні метеорологічні конгреси (останній відбувся 2013 року у Франції). Більшість провідних учених та політиків розуміють, що зміни, які привносить людина, протікають дуже швидко. Природа не здатна під них підлаштовуватися. Проблема цих конгресів полягає у тому, що основні забруднювачі повітря − США та Китай − відмовляються брати у них активну участь. КНДР, наприклад, мотивує це тим, що економічне зростання для неї важливіше, ніж екологія (і щороку ми спостерігаємо за задушливими смогами, від яких страждають китайці, а разом із ними й увесь світ). А от, наприклад, Німеччина заявила, що до 2020 року повністю перейде на екологічно чисті види енергії (сонячну та вітрову).

− До яких конференцій, пов`язаних із кліматом, долучається наш університет?

− У 2014 році ми долучилися до Міжнародної конференції з проблем змін клімату у м. Кисловодськ, у 2010 році − до Міжнародної конференції з глобальних змін клімату у м. Київ, а також до багатьох Всеукраїнських конференцій, присвячених цій тематиці. Наприклад, цьогоріч, на Всесвітній день метеорології, ми побували у Одесі, де відбувся Всеукраїнський конгрес метеорологів.

− Чи оберігають природу, а разом із нею і сталість кліматичних умов, в Україні?

− Як правило, підприємства встановлюють очисні системи, зараз розробляють програми з використання альтернативних видів енергії. Проте, на сьогоднішньому етапі економічного розвитку, українцям важко відійти від традиційного формату. Це дороговартісно, хоча у перспективі і більш вигідно, і більш екологічно. Країна отримує кошти за квоти на викиди парникових газів, які продає державам з більш інтенсивним виробництвом. Але ці гроші йдуть не на розвиток природоохоронної системи, а розпорошуються між іншими галузями.

− Мабуть, це через те, що глобальні проблеми здаються чимось далеким від нелегкого з економічної точки зору сьогодення?

− Так, до того ж, Україна знаходиться у відносно сприятливій кліматичній зоні. Ми у глибині континенту, тому, скажімо, не страждаємо від впливу океанів. Проте науковці усвідомлюють, що проблеми існують і потребують вирішення. Українські вчені розпорошені по обласним центрам, але шукають шляхи об`єднання зусиль в сучасних економічних умовах. 

Розмовляла О. ЯКОВЧЕНКО.