Цей день у нашому житті

Доц. Ю. І. КОХАН, заступник декана філологічного факультету:
– Для мене День Перемоги –  велике свято. Старші члени моєї родини мають до війни безпосереднє відношення. Велика Вітчизняна випала на дитинство батьків, на молодість дідусів та бабусь. Дід по батьковій лінії у 1943 році зник безвісти, очевидно, під Смоленськом (принаймні останній лист прийшов звідти). Про нього є запис у книзі пам’яті Вовчанського району Харківської області. Дід по маминій лінії під час війни служив у армії, отримав нагороду «За перемогу над Німеччиною».
Напередодні свята я брав участь в Урочистій Асамблеї вчених рад, присвяченій 65-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. А власне 9 травня провів на лоні природи разом із родиною. На дачі за накритим столом підняли келихи і за Перемогу, за пам’ять загиблих. Також дивилися трансляцію параду і здалеку бачили феєрверк, що був у місті.
Доц. А. А. ЗАВГОРОДНІЙ, декан фізичного факультету:
– Мій тесть, Микола Іванович Лавриненко, – ветеран, полковник у відставці. Йому 83 роки. В День Перемоги він захотів поїхати до Меморіалу, тож ми з дружиною, її батьками і моєю мамою поїхали до Лісопарку, де наш ветеран поспілкувався з дітлахами, отримав багато квітів. Потім ми відвідали виставку чудес Харкова і взагалі провели весь день у родинному колі, з батьками і дітьми.
Доц. С. Л. ПОПОВ, викладач кафедри російської мови філологічного факультету:
– Я вдома перевіряв курсові роботи, але тільки тому, що в цьому була крайня необхідність: через два дні планувався їх захист. Сам День Перемоги для мене завжди дуже емоційний, адже обидва мої дідусі загинули на фронті, ледве встигнувши залишити на цій землі своїх нащадків, моїх майбутніх батьків. Якби вони не зробили цього до війни, то я міг би взагалі не з’явитися на світ. Тому 9 травня мене переповнюють сильні почуття.
Взагалі цього дня я люблю прогулюватися парком, спілкуватися з ветеранами, дивитися парад.
Є. О.КОРШУНОВА, аспірантка кафедри історії російської літератури:
– Моя 90-літня бабуся, Єлизавета Миколаївна Коршунова, – учасник бойових дій, тому ми зібралися родиною, щоб її привітати. А ще цього дня відвідали фотовиставку в центрі міста.
Доц. О. І. ІЛЬЇНСЬКИЙ, викладач механіко-математичного факультету:
– В День Перемоги я повністю бачив парад на площі Свободи, що розпочався о 12-й годині. Він став одним із найбільших, що коли-небудь проводилися в нашому місті, бо  там можна було побачити і гусеничні танки, і повітрянодесантну дивізію (яку зараз узагалі рідко показують), і ракети. Ще я спостерігав, як танки вантажили на платформу для транспортування. Виявляється, це дуже цікавий процес.
Проф. В. П. ЛЕБЕДЄВ, завідувач кафедри експериментальної фізики фізичного факультету:
– 9 травня я вдома дивився трансляцію параду. Між іншим, добре пам’ятаю масштабні святкування в 1945 р., бо став пасивним свідком війни ще хлопчиком. Цьогорічні ж урочистості – найграндіозніші за період незалежності України.
Доц. С. М. ВАКУЛЕНКО, заступник декана соціологічного факультету:
– Для ветеранів святкування, звісно, потрібні, але я не любитель військових парадів. Пам’ять про війну – це, насамперед, пам’ять про велику трагедію. На масові заходи в цей день я не ходила.
Ніка КАМНЄВА, третьокурсниця хімічного факультету:
– Напередодні роковин Перемоги наш викладач Людмила Володимирівна Мірошник влаштувала для студентів хімічного факультету у стінах університету зустріч із 85-літнім ветераном Черновим Віталієм Дмитровичем. Спілкування з ним було цікавим та корисним.
Катерина СЄРКО, першокурсниця філологічного факультету:
– Я дивилася матч «Арсенал–Харків» на стадіоні «Металіст», а ввечері писала курсову роботу.
Вєроніка БУРЛЮК, п’ятикурсниця соціологічного факультету:
– Я була на параді на майдані Свободи, бачила салют. Видовище дійсно захоплююче, отримала море вражень.
Денис ДАВЛОВ, п’ятикурсник соціологічного факультету:
– Я їздив додому, в Донецьку область. Там ходив дивитися парад, а потім відзначав свято з родиною на природі.
Ігор СЕРДЮКОВ та Родіон ІЛ»ЯШЕНКО, аспіранти хімічного факультету :
– Ми цей день провели в Сєвєродонецьку, де відзначали день народження донечки свого друга, однорічної Вероніки. Ніякого символічного змісту в тому, що дівчинка народилася в День Перемоги, ми не вбачаємо, але дуже сподіваємося, що вона в житті буде завжди перемагати.
Йдуть роки. Кожен відзначає 9 травня по-своєму. І незалежно від того, береш участь у масових урочистостях чи ні, але подвиг предків залишиться у пам’яті й не буде забутий ніколи.

Брала інтерв’ю під час своєї першої в студентському житті практики Т. БОБИЛЬОВА, першокурсниця відділення журналістики.