Вівторок, листопада 21, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Університетська продукція

Чисте університетське  джерело

«Про Харківський університет, його справи і людей у другій половині ХХ − на початку ХХІ століття»  − такий документальний нарис історії Каразінського університету за назване півстоліття незабаром буде презентований університетській громаді, коли автором праці − проф. Є. П. Пугачем − буде названо час презентації. Книга написана активним учасником  діяльності Харківського університету за 50 років! І висвітлює основні напрямки кадрової політики, навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, громадського життя, стан морально-психологічного клімату в колективі.  Особливу увагу Євген Петрович приділяє основному багатству альма-матер − нашим людям, очільникам підрозділів, керівництву вищих щаблів: ректорам, проректорам, деканам факультетів, керівникам підрозділів, видатним педагогам і науковцям. …Найцікавішим  розділом видання є розділ: «Головне багатство університету − його люди».

…Візьміть у руки книгу, відкрийте кожну із її майже 200 сторінок… і ви поринете у неповторні  дні нашого з вами життя даного періоду, зустрінетеся із людьми, які вже у вічності, а світло від їх справ на цій землі, як від згаслої  зірки, все йде до нас і зігріває своїм теплом і чесністю, громадянською мужністю і відповідальністю за свої справи, за свої принципи, традиції, за свій колектив. Історія повинна писатися  чесно і правдиво, підкреслює автор. І чим ширше коло джерел, перш за все документів, використано, тим об’єктивнішими будуть рядки спогадів. Не боїться  автор і суб’єктивності  своїх спогадів! І тим цікавішою стає книга. Золотим фондом нації колись ми називали людський потенціал батьківщини. Так от про «золотий фонд університету»: академік І.М.Буланкін і його «права рука» В.І.Махинько, почесний доктор «honosis causa» Манчестерського університету, ректор Харківського університету, член міжнародної Надзвичайної комісії з розслідування злочинів нацистів у концтаборі Освенцім В.Ф.Лаврушин і його проректор В.І.Астахов,  видатний син видатного українця,  талановитий фізик і ректор ХДУ В.Г.Хоткевич і його перший проректор  і глибокий історик І. К.Рибалка,  Ю.І.Терехов,  С.І. Сідельніков, декан хімічного В.В.Александров і декан радіофізичного А.І.Сапьолкін,  Д.З.Гордєвський, О.О.Мамалуй, Г.К.Середа, П.Я.Корж, М.П.Комарь, О.О.Якуба, О.Ф.Плахотний, один із знакових директорів нашої прославленої ЦНБ − М.П.Кирюхін….  Неможливо перерахувати всі прізвища!  Які ж чудові фотографії ви тут побачите! Тільки в архіві Євгена Петровича збереглися такі фото: чого тільки коштує світлина (як модно сьогодні говорити)  знакової сім’ї університету − сімейства філологів Коржів − Наталі Григорівни і Петра Яковича: молоді-молоді, щасливі, усміхнені і … НЕЗАБУТНІ!

Запрошуємо всіх до чистого джерела університетської  славної історії. Не відірветеся від нього, доки не дочитаєте до кінця.

О. НОВИКОВА.