Понеділок, листопада 20, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

КЛАСИКА, ЩО ВИПЕРЕДЖАЄ ЧАС…

«У нашій групі ніколи не було «боргів»» −  Л. М. АВРАМКО,
викладач української мови та літератури
в Харківській загальноосвітній школі №78.

…Харків, 1986 рік, випускниця філологічного факультету Харківського державного університету Людмила Аврамко завершує навчання в університеті.

…Харків, 2016 рік, Харківська загальноосвітня школа №78. Одинадцятий клас. Списана словами  дошка. Вчителька жваво доносить інформацію  дітям у властивій їй манері: жартує так само влучно, як і промовляє правила української граматики.

Упродовж двадцяти п’яти років вона навчає, а  діти запитують, діти розвиваються та цікавляться. А Людмила Михайлівна красивою українською мовою доносить прості істини глибоко до серця.

Уважно слухаю спогади улюбленої вчительки про її студентське життя. Людмила Михайлівна: «Група була дружньою.  Ми завжди намагалися підтримати один одного у скрутні моменти. Особливо це було помітно, коли після четвертого курсу більшість одногрупниць почали виходити заміж. Коли хтось не мав змоги ходити до університету, ми допомагали. У нашій групі ніколи не було «хвостів». Навчали нас блискучі педагоги: еталоном інтелігентності був Володимир Семенович Калашник. «Мсьє Калашник», як ми називали його, тому що він щойно повернувся із Франції. Ніна Іванівна Гноєва... Дуже гарні спогади про Євгенію Павлівну Мартем’янову,  Савченко Любов Олександрівну…

А тепер я, учениця Людмили Михайлівни, вже одинадцять років спостерігаю, як моя улюблена вчителька допомагає дітям.

…І знову звучить розповідь  Людмили Михайлівни: «Був у мене клас, який я випустила у 2003 році. Це був клас математичного профілю,  розумні діти,  схильні до творчості і до філології. Це був перший клас у нашій 78 школі з українською мовою викладання. Діти постійно відчували, як навколо прислухалися до нашої красивої мови. За  двадцять п’ять років викладання сотні моїх випускників стали заслуженими людьми: мої учні обиралися до міських рад, ставали депутатами… Але найрадісніше для мене, коли мої вихованці − порядні люди».

Ще одна важлива риса вчительки: почуття гумору , що робить  її уроки цікавішими. Один клас подарував їй на згадку «Збірник висловлювань Людмили Михайлівни Аврамко», де були записані всі її фрази та кумедні ситуації, що трапилися за всі минулі роки спілкування.

− Людмило Михайлівно, а що любите найбільше?

− Люблю в перший день вересня та  на останній дзвоник осипати всіх зерном на вдачу та говорити слова мотивації.

Вікторія ТИМЧЕНКО, випускниця ЗОШ №78, слухач курсів «Творчий конкурс».

 

 

Улюблена вчителька

У кожної людини в житті є свої вчителі, наставники... Певні з них можуть запам'ятатися на все життя. Та сьогодні я хотів би написати про людину, що багато років дарує дітям високий рівень освіти, навчає справжніх людських якостей та є невід'ємною частиною вчительського колективу.   Понад 20 років викладає англійську мову у школі №162 м. Харкова Галина Миколаївна ВЛАСЕНКО. Закінчивши наприкінці 1980-х років філологічний факультет ХНУ ім. Каразіна, Галина Миколаївна одразу пішла вчителювати. З тих пір Галина Миколаївна є гарним життєвим наставником для своїх учнів.

М. ІВАНОВ.