П'ятниця, квітня 19, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Пам’ятаємо…

Залишаються з нами

ВІД РЕДАКЦІЇ. Сьогодні виповнюється рівно три роки, як пішов від нас у вічність Ілля Іванович ЗАЛЮБОВСЬКИЙ. Видатний науковець, Заслужений діяч науки і техніки України, Почесний громадянин м. Харкова, двічі лауреат Державної премії України, повний кавалер ордена «За заслуги», кавалер двох орденів Трудового Червоного Прапора, перший проректор з наукової роботи…  А для нас - надзвичайно досяжний і простий, керманич наукової галузі в Харківському університеті і по-батьківськи дбайливий науковий керівник (підготував 8 докторів  і понад 40 кандидатів наук!), автор понад 400 наукових праць, п’яти монографій, підручників і воістину університетський аристократ і демократ. Доля дала Харківському університету Іллю Івановича Залюбовського аж на цілих 60 років! І 46 - пов’язаних з університетською наукою він був для кожного з нас совістю альма матер. Незамінні люди є… Це нам підтверджують і три роки, прожиті без Іллі Івановича.


…В університеті живе пам’ять про справжню університетську людину. Постоїмо біля його кабінету на третьому поверсі. Він донині пустує. Нижче сходами,  на другому поверсі - Музей історії університету. Тут закумульована наша пам’ять. І про Іллю Івановича також. У музеї зберігаються його речі: від перепустки до окулярів… Тут він дивиться на нас з фотографій… Тут живе університетська пам’ять про велику і світлу  людину… А ще вона живе у підшивках університетського соборного органу - відкрийте будь-який рік, будь-яку сторінку: і вона заговорить голосами всіх, хто любив свій університет і назавжди залишив нам у спадщину цю любов! Ілля Іванович був у нашому житті. Він ішов дорогою добра і світла. І поруч з ним ми всі ставали кращими… Світла пам’ять!

О. НОВИКОВА.