Вівторок, березня 19, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Наш колектив

Газета "Харківський університет"

Наша історія: 1 січня 2019 газеті "Харківський університет" виповнилося 202 роки. Перший номер "Харьковских известий", який видавали у 19 ст. професори Харківського Імператорського університету, побачив світ 1 січня 1817 року. Летіли роки і століття… Газета змінювала свою назву: з 8 квітня 1927 року - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет". Змінювалися колективи людей, що робили вузівську багатотиражку. Призначалися нові редактори газети: до 1995 р. упродовж 30 років редактором газети працювала випускниця відділення журналістики ХДУ Луїза (Лола) Моїсеївна МЕЖОВА. Не просто талановитий журналіст, а й наставник багатьох поколінь журналістів, що вийшли із високопрофесійних стін відділення журналістики Факультету громадських професій Харківського державного університету.

Наша спільнота у Facebook: https://su0.ru/FY7A

Колектив газети:

ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА НЕРУХ – головний редактор газети з 1995 р., старший викладач кафедри журналістики Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна:

Вихованка і випускниця Харківського державного університету. Вважає себе ученицею в журналістиці двох видатних українських, слобожанських журналістів, випускників відділення журналістики Харківського університету Луїзи Моїсеївни МЕЖОВОЇ та Юхима Ісайовича МЕЖОВА. Виросла професійно при редакції газети «Харківський університет». Сюди прийшла першокурсницею філфаку і стала студентським кореспондентом газети. Тут стала працювати штатним співробітником по закінченні університету у 1970р. Член національної спілки журналістів України з 1972 року. Відмінник освіти України. Автор підручника для студентів-журналістів "Першооснови журналістської творчості" (2001 р.) Співпрацює із харківською гімназією №47, де керує гуртком "Запрошення в журналістику" , видає газету «Топ-Топ. Крок у ХХ1 ст.». Викладає студентам відділення журналістики три основні навчальні курси “Аналітичні жанри”, “Теорія і методологія журналістської творчості”, «Техніка оформлення видання» та веде творчу майстерню. Газета під керівництвом Олени Олександрівни неодноразово ставала переможцем конкурсів різного рівня, відзначена найвищою нагородою Державного Комітету у справах преси, телебачення і радіомовлення у 2007 р. , що за законом виноситься у логотип видання. У 2008 р. на другому Всеукраїнському конкурсі студентських ЗМІ в Запоріжжі газета посіла друге місце по Україні в номінації «Краще офіційне видання вищого навчального закладу». Неодноразові перемоги газета має на рівні обласних конкурсів. Відзначили колектив редакції і газету на ІІ міському форумі вузівських та шкільних газет, який проводив Гуманітарний університет НУА. Для мене однією з головних є ця перемога: перше місце на конкурсі НСЖУ до Дня журналіста України-2015. Вихованці газети і її редактора – нині провідні журналісти міста і держави. І сьогодні газету роблять студенти, студентські кореспонденти всіх факультетів університету та відділення журналістики.

ЛІНА АНАТОЛІЇВНА ТИМАРСЬКА, відповідальний секретар редакції газети. Вихованка відділення журналістики Каразінського університету. Працює в газеті з 2003 р. Переможниця конкурсу «Міс Журналістика». Член Спілки Журналістів України, волонтер Реабілітаційного центру «Право вибору»:

- Що я можу сказати про журналістику, журналістика – це не професія. Це стиль життя. Це група крові! Що я можу сказати про свою роботу: жити - значить працювати! А працювати в редакції університетської газети - значить жити! Як сказав Цицерон, для освіченої людини жити — значить мислити. Редакція та робота в газеті вчить мислити! Мислити розумно та неординарно! Щодо нашого колективу: МИ – СІМ’Я! Творча сім’я. Ми всі робимо одну справу – унікальну вузівську газету! І у нас це виходить досить вдало! Бо у редакції завжди панує атмосфера творчості, добра, розуміння, взаємоповаги! Хобі – англійська мова, спорт, подорожі, езотерична психопрактика.

НАДІЯ ВОЛНА,  кореспондент газети "Харківський університет", випускниця відділення журналістики:

- Кафедру журналістики в Каразінському мені порадила викладач-організатор школи журналістики СумДУ, де я навчалась 2 роки і яку згадую з теплою вдячністю. Саме там я отримала перше уявлення про професію та практику створення газетних і радіоматеріалів. Я досі дивуюсь, наскільки змінилось моє життя після переїзду до Харкова: це динамічне, яскраве місто, де можна реалізувати свої творчі здібності, а Каразінський університет - чудовий стартовий майданчик для професіойного становлення. Робота в газеті залучає кореспондентів до різноманітних масових заходів, зближує з викладацьким складом і дає можливість відчути життя університету повною мірою.

Анна УДНІКОВА, кореспондент газети "Харківський університет", четверокурсниця відділення журналістики:

Мене завжди приваблювала журналістика. Вступивши до університету, я дізналася про газету, але була занадто сором’язлива, щоб так просто прийти на поріг редакції. Мене помітила головний редактор Нерух Олена Олександрівна і запропонувала спробувати себе як кореспондента “Харківського університету”. Я спробувала і… залишилася. Чарівний колектив, можливість навчатися та практикуватися одночасно, задоволення від вдячності читачів — усе це надає крила і змушує продовжувати працювати в газеті в найскладніші часи. Університет навчив мене працювати по-дорослому (навіть взаємодіяти з відділом кадрів!), мріяти про велике, будувати та реалізовувати власні плани. І хоча життєві етапи закономірно змінюють один одний, я впевнена, що знання, які я отримала в університеті та в редакції, назавжди залишаться зі мною