Середа, вересня 20, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Нonoris causa

Найвища нагорода - урятоване життя

ВІД РЕДАКЦІЇ. На засіданні Вченої ради медичного факультету Каразінського університету рекомендували присвоїти Вірі Йосипівні ЦЕЛУЙКО звання  «Почесний доктор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна». Нагородження має відбутися на урочистому засіданні Вченої ради університету до 212-ої річниці від дня відкриття Харківського Імператорського університету. Під керівництвом та консультацією В. Й. Целуйко виконано 38 кандидатських і 3 докторських дисертаційних роботи. Вона є автором 676 друкованих праць, серед яких 3 монографії, довідник з кардіології (4 перевидання), 74 публікації за кордоном.


Проф. В. Й. ЦЕЛУЙКО, завідувач кафедри кардіології та функціональної діагностики Харківської медичної академії післядипломної освіти, доктор медичних наук, Заслужений діяч науки і техніки України:

- Я щиро вдячна за високу оцінку моїх здобутків. Для мене велика честь стати почесним доктором Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Успіх - завжди має декілька складових. По-перше, це батьки, які заклали бажання та уміння старанно навчатися (школу я закінчила із золотою медаллю). По-друге, це вчителі, які стали прикладом та скеровували в правильному напрямку. Моєю головною вчителькою була надзвичайно талановита та розумна людина, академік НАН України, Герой України, проф. Л. Т. Мала. Саме завдяки їй я націлилася на наукову роботу, захистила кандидатську та докторську дисертації. Без Любові Трохимівни я не  змогла б стати доктором медичних наук у 36 років. Я вдячна долі, яка послала мені зустрічі з такими людьми: академік  В. В. Фролькіс, академік  Г. В. Книшов,  академік Г. В. Дзяк. Із надзвичайною вдячністю згадую академіка В. А. Кордюма, професорів М. І. Хвисюка та В. І. Волкова. Я хотіла б подякувати їм за підтримку, надані знання.

На кафедрі кардіології та функціональної діагностики ми навчаємо лікарів, не тільки з Харківської області, але й з інших регіонів України. Усе своє професійне життя я займалася кардіологією.  Урятоване життя людини - це найкращий результат. Я - член Європейського товариства кардіологів, Президії Українського товариства, голова Харківського товариства кардіологів.

Коли вчений досягає успіху, як правило, це все завдяки командній роботі. Сьогодні для мене це - Харківська академія післядипломної освіти лікарів, кафедра кардіології та функціональної діагностики, яку я очолюю.

І, нарешті, моя родина. Людина може бути успішною та щасливою лише за умови розуміння та підтримки сім’ї та друзів.