Вівторок, березня 19, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Пам’ять

Степан Іванович Сідельніков

До 100-річчя від дня народження видатного харківського історика-болгариста, доктора історичних наук, професора Степана Івановича Сідельнікова (1916-1977рр.) побачила світ підготовлена його учнями книга «Я - ученый, Этим и интересен».  Відомий учений-історик, фундатор харківської університетської школи болгаристики, декан історичного факультету Харківського державного університету ім. О.М.Горького, завідувач кафедри нової та новітньої історії, талановитий дослідник і вихователь молоді, ветеран-інвалід  Великої Вітчизняної війни, прекрасна людина - Степан Іванович залишив світлу пам’ять у стінах альма матер і серцях своїх колег, учнів, всіх, хто його знав. Учні Степана Івановича на честь 100-річчя від дня народження свого дорогого і незабутнього Вчителя і вирішили видати книгу, щоб таким чином вклонитися  його пам’яті. До збірника увійшли: аналіз наукового доробку Вченого, його стисла біографія, перелік основних болгаристичних праць, автореферат докторської дисертації, уривки найважливіших творів С.І.Сідельнікова, окремі висловлювання його улюблених авторів і спогади учнів. Долучіться до цього джерела мудрості, доброти, інтелігентності, високої культури і освіченості - не пожалкуєте. У додатку до книги - унікальні фотографії. Степан Іванович прожив так мало - усього 61 рік. І так багато залишив нам, сьогоднішнім. Бо був він справжньою людиною і патріотом, своїм життям вказував учням і колегам, як слід любити і шанувати свій університет, свою рідну землю.  Як сказав поет: «гвозди бы делать из этих людей, не было б крепче в мире гвоздей!». Даруємо і вам, шановні читачі,  декілька найулюбленіших виразів Степана Івановича.

«…Скажите, что я был барабанщиком справедливости. Скажите, что я был барабанщиком мира. А все остальное неважно. После меня не останется денег. После меня не останется роскошных вещей. Но я хочу оставить за собой жизнь, отданную делу».

Мартін Лютер Кінг.

«…Люди не рождаются, а становятся теми, кто они есть».

Гельвецій.

«…Человека можно уничтожить, но его нельзя победить».

Е.Хемінгуей.

О.ДЕУС.