Вівторок, березня 19, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

КЛАСИКА, ЩО ВИПЕРЕДЖАЄ ЧАС…

 

Ab igne ignum! Від вогню - вогонь!

ВІД РЕДАКЦІЇ. Вже стало традицією, що випускники підкурсів «Творчий конкурс» розповідають нам про своїх улюблених педагогів,  вихованців  Каразінського. Перед вами - медіа-продукт слухачів «Творчий конкурс-2016».


«Це була… чарівна казка», - ЗІБАЛОВ Артем Афанасійович.

У рідній Солоницівській гімназії №3 багато професійних викладачів, але Артем Афанасійович Зібалов, вихованець Каразінського університету - мій улюблений вчитель. Він викладає у нас історію з десятого класу. Уроки проходять легко і цікаво. Мені дуже подобається його метод викладання. Артем Афанасійович завжди розповідає матеріал, доповнюючи його історіями зі спогадів та мемуарів очевидців подій, цікавими історичними фактам, проводить паралелі з сьогоденням, розмірковуючи про вплив подій.

… Весь клас знаходиться з ним у дружніх стосунках, бо він ставиться до нас як до рівних. Кожен урок починається з перевірки того, як ми засвоїли попередню тему. Якщо хтось каже неправильно, то вчитель не сварить, а підводить запитаннями до правильної відповіді. Навіть ті, хто навчається посередньо, добре працюють «на історії». Мабуть, основною причиною цього є величезна любов викладача до його предмету, яку він передає і нам. Артем Афанасійович: «Історію я завжди любив і цікавився нею. З дитинства вона була моїм грандіозним захопленням».

Артем Афанасійович має багато грамот та нагород.  Щороку під його керівництвом учні беруть участь у конкурсі «Малої Академії Наук» та у всеукраїнських шкільних олімпіадах. Як правило, майже всі, хто пише МАН проходять районний етап і їдуть захищати свої роботи на область. Чотири рази його учні виборювали третє місце та двічі друге.

В дитинстві, як і більшість хлопчиків, наш вчитель хотів стати військовим. Він мав багато книжок про зброю та військову техніку. Згодом колекція поповнялася й іншими книгами на історичну тему. Зараз улюблені автори Артема Афанасійовича - Люсьєн Февр, Жорж Дюбі, Марк Блок, Жак Ле Гофф, з сучасних українських - Ярослав Грицак, Наталя Яковенко, Сергій Липявко, Володимир Вятрович. Андрій Домановський,  Ганс Дельбрюк - «Історія військового мистецтва», Олександр Свєчін - «Еволюція військового мистецтва», «Стратегія». «Для мене слово відпочити завжди означало почитати якусь історичну книгу», - розповіє Артем Афанасійович. У 2002 році він вступив до Харківського національного університету імені Каразіна, закінчив  кафедру «Стародавнього світу та історії середніх віків». «Університет завжди справляв на мене дуже сильне враження. Це дійсно буле місце, яке мене вабило повсякчас. Навіть на канікулах я періодично приїжджав туди та сидів у бібліотеці», - продовжує пригадувати вчитель. Своє навчання Артем Афанасійович описує словами: «Це була така чарівна казка».

Найбільше враження на нього справили викладачі Каразінського: Сергій Дмитрович Литовченко та Сергій Борисович Сорочан. Свого часу Артем Афанасійович був старостою гуртка кафедри історії стародавнього світу та середніх віків, а на 5 курсі - головою студентського наукового товариства історичного  факультету.  Сергій Дмитрович Литовченко справив великий вплив щодо становлення Артема Афанасійовича як вчителя. Сьогодні мій улюблений вчитель  працює в своїй рідній школі. Часто їздить на археологічні розкопки. Вперше він потрапив на них ще в 13 років. З університетом їздив у Балаклаву до фортеці Чембало 14-15 ст. Тоді була знайдена плита з зображенням геральдичного лева на церкві. Цю знахідку ідентифікували як герб генуезького роду Газана. Зараз він проводить розкопки в основному в Харківській області й вивчає скіфів. У Данилівці знаходиться найбільший скіфський курган «Турецька могила» 5 ст. до н.е. Там, за дозволом Слобідської Археологічної Служби, теж проводилися розкопки. А ще наш учитель має наукові публікації. Я дуже пишаюсь, що навчаюсь у такої мудрої людини.

Маргарита ЗЕЛЕНЬКО, 11 клас, Солоницівська гімназія №3,

слухач підкурсів «Творчий конкурс».

 

«Cудентське життя було активним!» -   Галина Вікторівна ЗВ’ЯГІНЦЕВА.

Якщо вам  кажуть, що історія - нудний предмет у школі - не вірте. Я і мої однокласники з 11-А класу  харківської школи № 146 стверджуємо: уроки історії нашої улюбленої вчительки Галини Вікторівни проходять дивовижно. Кожен. У повному складі школярів. Адже пропустити щось із розповідей вчительки - багато втратити. І ось вона з’являється на порозі класу: завжди в доброму гуморі, зібрана, із новими цікавинками про історію... І ми всі замовкаємо. …Перед нами пролітають вершники князя Ігоря, татаро-монгольської навали, ми споглядаємо, як Гітлер підписав директиву-план «Барбаросса», що містила загальний задум і вихідні вказівки про ведення війни проти СРСР. І справа не у нашому уявленні, а у тому, як цікаво та захоплююче пояснюється матеріал.  «Кожен урок - вихід на сцену» -  жартує Галина Вікторівна. І це справді так. Зацікавленість нашої улюбленої вчительки у донесенні матеріалу до учнів  - дивовижна.  А учні відповідають взаємністю в любові до уроків історії.

…У 1988 р. ступила на історичний факультет Харківського  державного Університету. Студентське життя було дуже активним.  Галина Вікторівна згадує, як дивовижно в університеті проходили Дні факультетів: «Костюмовано, творчо організовано, разом, як одна сім’я -  викладачі та студенти!». Незабутніми сторінками у житті залишилися студентські літні  практики. І звучить розповідь Галини Вікторівни з великою подякою до своїх університетських викладачів, які подарували не лише  цінні знання, а й прищепили любов до предмету: професори Шрамко Б.А., Посохов С.І, Духопельников В.М., Скирда В.В., Волосник Ю.П. Любов до історії, яку вони вклали до серця нашого викладача, сьогодні віддається нам, її  учням. Естафета любові і знань продовжується. Галина Вікторівна пишається тим, що вона виростила п’ять викладачів історії (двоє працюють в університеті ім.В.Н.Каразіна).

…У просторому та світлому кабінеті історії ніколи не буває порожньо. Дзвенить дзвоник. І ми всі з нетерпінням чекаємо на появу нашого улюбленого викладача-красуню і розумницю, вихованку Каразінського - Звягінцеву Галину Вікторівну…

Олена БУРАВЛЬОВА, 11 А клас  Харківської школи №146,

слухач підкурсів «Творчий конкурс».