Середа, вересня 20, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Товаришу керівник академічної групи

КУРАТОР МОЛОДШИХ КУРСІВ

ВІД РЕДАКЦІЇ. Про Феномен Любові до історичного ми вам розповідали. Як він народжується? Особистість куратора студентської академічної групи у житті університету відіграє далеко не останню роль.  Ольгу Григорівну ПАВЛОВУ в істориків називають зразковим наставником студентів. У чому ж полягає ця зразковість?


Перше, на що звертаєш увагу - це цікаве та неформальне спілкування викладача зі студентами. Не просто щотижневе годинне з’ясування організаційних проблем, сидячи за столами в аудиторії…  Мені, спецкору університетської газети, пощастило побувати на одному з «неформатних» кураторських занять - у Центральному державному науково-технічному архіві України, та побачити роботу Ольги Григорівни на власні очі.

Професор Сергій  Іванович ПОСОХОВ вважає Ольгу Григорівну «зразковим куратором молодших курсів»: «Ольга Григорівна вводить наймолодших студентів до університетського середовища. Це дуже важлива і відповідальна  справа. Студенти приїхали з різних сіл, міст, областей.... Багато хто не розуміє відразу специфіку такого закладу як університет - особливого та всеохоплюючого  явища. Ольга Григорівна в реальному житті підкреслює відмінності навчання саме в Харківському національному університеті».

Ольга Григорівна Павлова, кандидат історичних наук, доцент кафедри історіографії, джерелознавства та археології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна «кураторствувала» за час роботи у п’яти  групах і має непоганий досвід у цій нелегкій справі.

Її вихованці, в яких Ольга Григорівна працювала куратором на 1-2 курсах, вже навчаються на магістратурі, аспірантурі. Вони з радістю згадують час, проведений зі своїм куратором.

-…Коли я прийшла до Каразінського в 2012 р., весь світ навколо  здавався неймовірно великим, незнайомим і таємничим, але так хотілося скоріше зануритися у нього і пізнати усі тонкощі. Ще не було зламано шкільне мислення, і здавалося, що ось-ось з'являться люди, які будуть тебе опікати, щось підказувати, десь допомагати. На початку вересня у нашу академічну групу ІС-13 прийшла  Ольга Григорівна Павлова і стала нашим куратором. Це був дивовижний час. Наставниця прагнула дізнатися про нас всіх більше,  ближче познайомитися, зрозуміти хто є хто… Вона цікавилася: куди б ми хотіли всі разом сходити, які у нас виникають складнощі, чи є проблеми з навчанням, чи не лякає нас перша сесія… Відчувалося порозуміння,  ми всі знали, до кого підійти, поділитися своїми проблемами, знали, що нам обов'язково допоможуть і підтримають. Саме наставниця згуртувала групу, познайомила з істфаком, адаптувала в доросле життя й стала одним із улюблених викладачів - розповідає п’ятикурсниця Юлія БІЛАС.

Щиру чуйність і відкритість Ольги Григорівни підкреслюють всі, хто з нею спілкується...

- Ольго Григорівно, Вам подобається робота зі студентами?

- За регламентом куратор, насамперед, повинен допомагати в організації навчального процесу. Це важливо, безсумнівно. Студенти радяться зі мною щодо виконання та оформлення курсової, багато питань виникає напередодні сесії. Та завжди обговорювати тільки питання навчання – нуднувато. Особливо важливо для мене показати студентам університетські традиції, прищепити культуру наукової роботи, заохотити до мистецтва.

З нинішніми своїми підопічними, першокурсниками цього року, Ольга Григорівна зустрічається в зручний і для студентів, і для неї день, коли немає занять. Щоб першокурсникам було краще адаптуватися до університетського життя, Ольга Григорівна влаштовує так звані круглі столи. У затишній атмосфері за чаєм, кавою та солодощами, студенти «відкриваються» як особистості. Особливу увагу Ольга Григорівна приділяє вихованню культури наукової роботи. Вона організовує екскурсії до бібліотеки та зустрічі з бібліографами.

- Незважаючи на те, що більшість зараз шукають  літературу для дослідження в Інтернеті, я показує студентам й інші шляхи пошуку інформації. У нашій бібліотеці є якісні спеціальні видання з різних галузей, які не завжди можна знайти в мережі, ексклюзивні електронні бази. Студенти роблять приємне відкриття, що дійсно цікаву інформацію можна знайти в бібліотеці, - зазначає Ольга Григорівна.

Традиційним заходом є екскурсія до Центрального державного науково-технічного архіву України. До речі, це єдиний в Україні Центральний архів, який знаходиться не в Києві, а Харкові. У Києві декілька Центральних архівів, також у Львові є відділ Державного історичного архіву. Мені, кореспонденту, випала нагода побувати в архіві разом з підопічними нашої героїні. Працівники ЦДНТА України провели екскурсію на тему «Науково-технічна документація та її роль у вітчизняній історії». Студенти на конкретних прикладах ознайомилися з різними видами науково-технічної документації, оглянули виставкову експозицію, дізналися про діяльність основних структурних підрозділів архіву та умови зберігання документів в архівосховищі. Першокурсники вперше побували в архіві! Вони поринули в робочу атмосферу, поставили питання, що їх цікавили. Один зі студентів запитав у працівників архіву про їх робочий день: «Увесь день Ви просто сидите в цій кімнаті та працюєте?».  Це питання викликало посмішку, бо в архіві, особливо наприкінці року, роботи накопичується чимало. Працівники відповідають просто: «Завал!» Для студентів стала новою інформація про те, що в архіві доводиться працювати не тільки з «неживими» джерелами, а й з людьми - різними організаціями чи приватними особами, що володіють документами.

А ще разом з куратором студенти відвідують музеї: наші університетські, Історичний та Художній музеї Харкова. Молодь із задоволенням приходить на зустрічі з митцями, що влаштовує куратор. Наприклад, похід до майстерні харківського художника Олега Лазаренка.

- Яскраво закарбувалася в пам’яті зустріч з Олегом Лазаренко! Разом з Ольгою Григорівною ми вирушили в художню майстерню, де за чашкою кави змогли поговорити з художником, познайомитися з його роботами і творчим процесом, було дуже цікаво і видовищно,  - згадує п’ятикурсниця Юлія БІЛАС.

Найбільше і студентам, і куратору подобаються «неформальні» кураторські години, які проходять поза університетом. Серед таких - походи до театру. Спектакль для перегляду студенти з куратором обирають спільно, репертуар їх цікавить різноманітний. Та й в театрах бували різних: від класичного імені Шевченка до молодіжного театру «Мадригал». Ольга Григорівна згадувала, як колись подивилися досить морально важку виставу про Чорнобиль, після якої в неї з групою було багато думок і тем для обговорювання.

Гарно, коли студенти мають спільні інтереси з куратором. Мене приємно здивувало, що Ольга Григорівна може підтримати будь-яку тему бесіди.

Робота куратора постійна. Студенти часто звертаються до неї із питаннями на перервах, спілкуються по телефону. А викладач намагається поставити себе на місце студента, тоді все стає  зрозумілим.

- Звісно, що хочеться, щоб всі до одного збиралися на кураторській годині. Та є об’єктивні причини, через які хтось відсутній. Хтось працює, зайнятий в гуртках чи відвідує якісь курси. Вони не діти, не школярі. Звичайно, маю внутрішню відповідальність за них, я повинна знати, як ідуть справи у моєї групи. Перед сесією розпитаю викладачів, цікавлюся в деканаті, чи немає у студентів труднощів. Тримаю групу у полі зору, щоб встигнути вчасно «соломку підстелити». Та студенти - дорослі люди, які не хочуть обтяжувати мене своїми проблемами», - зазначає куратор.

Як стверджує наш досвідчений наставник Ольга Григорівна: «кураторство забирає більше не часу, а думок». Чи дійсно у студентів є потреба у кураторі? У якій мірі він необхідний? Запевняю тих, хто сумнівається,  любов до справи настаника студенти відчувають, а труд куратора - цінують. Послухайте.

- Ольга Григорівна, дуже добра та світла людина! Вона нам допомагає розвиватися культурно, творчо, забезпечує науковий процес, «знайомить» нас з бібліотекою. Наш куратор підказує, як краще зробити в тій чи іншій ситуації. Хоч ми ще небагато часу з нашим куратором, але вже зрозуміли, що вона дуже хвилюється про нас і наше навчання! Ми впевнені, що будемо ще дуже довго і дружно спілкуватися з нашим куратором! - розповіла першокурсниця Лілія СИНИЦЬКА.

Сама ж Ольга Григорівна каже, що не знає, яким має бути ідеальний куратор, та її справи якраз відображають те, що вона той загадковий ідеал втілює.

 

Разом із куратором та її вихованцями спілкувалася Таїсія ЄРОХІНА.