З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
Василю Антоновичу СВІЧУ виповнюється 80 років. Освітянська та наукова громадськість університету, Харкова, України вітає Заслуженого професора Харківського національного університету імені В.С.Каразіна, доктора фізико-математичних наук, лауреата Державної премії України 1995 р. за роботу «Дослідження і розробка субміліметрових лазерів з оптичною накачкою за період 1972-1990 рр. Лауреат республіканської премії ім. М.Островського в галузі науки і техніки за 1971 р. за роботу «Дослідження квантових генераторів субміліметрових хвиль». Автор понад 200 наукових праць, 22 авторських свідоцтв на винаходи. Під його науковим керівництвом захищено 6 кандидатських дисертацій і докторська. Вихованець радіофізичного факультету, де пройшов шлях від інженера до завідувача кафедри, декана. В 1993 р. Колегія Міністерства вищої освіти України обирає проф. В.А.Свіча на посаду ректора Харківського університету (1993-1998 рр.). У рамках міжнародної іміджевої програми «Лідери ХХ1 століття» у 1998 році В.А.Свіч відзначений почесною нагородою «Золотий Меркурій», в 2000 р. удостоєний міжнародної нагороди «Срібний дельфін» в номінаціях «Керівник ХХ1 століття», «Підприємство ХХ1 століття», у 2005 р. був нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ-го ступеня.
…16 км 400 м від рідної хати в с.Мерло на Богодухівщині до школи в с.Крисино. О третій годині ночі прокидався… і йшов до школи. Пішки. 8-й, 9-й, 10-й класи. Черевики - за плечі, взував перед школою… Я слухаю розповідь і про себе підраховую!!! А він: «Правда, правда… Влітку, як став ректором, я на машині виміряв кожен метр: рівно 16 км 400м….». А я думаю, що Василь Антонович - унікальне явище свого часу. І йшов він кожного дня у дощ, сніг і холод. До школи. До освіти. До знань. Бо є у цієї людини стрижень в характері та у житті. Коли б не цей стрижень, не осилив би того, що пройшов. І живе він на цьому світі щедро, чесно і відповідально.
…У 1945-му пішов до першого класу у рідному с.Мерло. У 1946-му - голод. Тато, голова сім’ї і батько трьох дітей, Антон Іванович Свіч повернувся із фронту інвалідом І-ої групи. Як жартує з властивим йому гумором Василь Антонович, він сам змалку потрапив у становище того битого, за якого двох небитих дають.
…Ректором обрали у найважчі часи - 90-ті роки. Не позаздриш такому призначенню. А тут ще й Державна комісія визнала Головний корпус університету аварійним. І ректор бере відповідальність на себе: ректорат приймає рішення продовжити навчання і розпочати ремонт. І ремонт було зроблено… Василю Антоновичу! Університет пам’ятає, що це ректор В.А.Свіч удруге після ректора І.М. Буланкіна подарував нам врятований Головний корпус!
…Він народився лідером і лідером пройшов усі роки. Постійна робота з людьми. Очолюваний колектив природно виводив на провідні позиції. Скільки добрих справ на рахунку кращої факультетської комсомольської організації радіофаку на чолі із Василем Свічем! Навчаючись в аспірантурі, трудився в СБЗ на Півночі. А в 1967 р. був командиром інтернаціонального загону в Чехословаччині, який став кращим СБЗ всіх інтернаціональних колективів соцтабору. Інженер в лабораторії напівпровідникової техніки Василь Свіч відзначився тим, що разом з науковим керівником і колегою Станіславом Пилиповичем Дюбко вперше в СРСР створив газовий квантовий генератор субміліметрового діапазону, за що обом присудили премію ім. М. Островського. Державна премія в галузі науки і техніки була присуджена В.А. Свічу вже як одному з керівників наукового напрямку зі створення нових квантових генераторів субміліметрового діапазону. Успішний захист кандидатської дисертації у 1971. У 1990 - докторської. Завідувач кафедри, яка виборює першість серед кафедр вузів міста. З 1979 по 1993 - декан радіофізичного факультету, і знову ж таки став провідним факультетом університету. Талановитий багатогранний лідер. А неспокій - доля вченого. На врученні Державної премії Василь Антонович промовив слова, що можуть бути епіграфом до його життя: «Я - щаслива людина. А улюблена робота - найбільше щастя і найбільша жага мого життя».
Вітаючи Василя Антоновича із ювілеєм, побажаємо йому здоров’я, оптимізму, всього доброго і світлого. Ваш Університет покладає до Ваших ніг, шановний професоре, свою любов і повагу. З днем народження, Василю Антоновичу!