Вівторок, березня 19, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Пам’ять

Незабутня особистість (до 90-річчя М. Г. Швалба)

29 грудня 2016 року виповнилося б 90 років Михайлу Григоровичу Швалбу, одному з найвідоміших бібліографів Харкова. Він працював у Центральній науковій бібліотеці Харківського університету майже 50 років. Його пам’ятають в університеті не тільки в бібліотечному середовищі: на біологічному факультеті, який він закінчив і мав серед співробітників чимало друзів; на інших факультетах, де він співпрацював з науковцями, створюючи бібліографічні посібники з різних галузей знань. М. Г. Швалб став укладачем більш ніж 150-ти бібліографій та автором понад 30 статей біологічної, бібліотекознавчої та бібліографознавчої тематики.

 

Михайло Григорович Швалб народився 29 грудня 1926 р. у с. Баранівка Житомирської області в родині робітника. В 1931 р. переїхав з батьками до Харкова. У віці п’яти років став інвалідом: внаслідок наїзду трамваю втратив обидві ноги. Початкову освіту здобув у спеціалізованій школі-інтернаті для дітей з обмеженою рухомістю. В 1941-1943 рр. він перебував з батьками і сестрами в евакуації у м. Чимкент Казахської РСР, де з відзнакою закінчив середню школу. В 1944 р. Михайло самостійно поїхав до Харкова, вступив до біологічного факультету Харківського університету, де також навчався на «відмінно».

Після закінчення вузу в 1949 р. талановитий випускник готувався вступити до аспірантури. Цим планам завадила репресивна кампанія, яка була у ті роки в біологічній науці, а також сумно відома боротьба з космополітизмом. Учень опального професора Е. Є. Уманського, перспективний вчений, Михайло Швалб пішов працювати бібліографом до Центральної наукової бібліотеки ХДУ.

Дуже скоро бібліографія стала улюбленою справою, якій М. Г. Швалб присвятив своє життя.

Почавши в 1949 р. як бібліограф з біології, він вже у 1956 р. був призначений на посаду головного бібліографа з виконанням обов’язків завідуючого науково-бібліографічним відділом. У 1979 р. став завідуючим редакційним відділом, а в 1985 р. - заступником директора з наукової роботи ЦНБ. М. Г. Швалб брав активну участь у всіх загальнобібліотечних справах: був головою технічної комісії з організації переїзду бібліотеки у нове приміщення, ініціював утворення Музею праць учених Харківського університету, розробив новий навчальний курс з основ бібліографії та інформатики для першокурсників усіх факультетів та спеціальні заняття для дипломників і аспірантів та ін.

Але найбільш плідним напрямком його роботи стало укладання бібліографій. Він розробив систему покажчиків, якої запропоновано дотримуватися вузівським бібліографам. Ця система охоплює всі галузі наук, які присутні у виші, також всі види і типи бібліографічних праць. Поділити її можна на 4 блоки: 1) науково-допоміжні покажчики з найактуальніших наукових питань, які розробляються вченими внз; 2) науково-допоміжні для вивчення історії навчального закладу (покажчики змісту періодичних видань внз, персональні покажчики праць його вчених, покажчики з історії закладу та його підрозділів); 3) покажчики, які розкривають фонди бібліотеки вузу (захищені дисертації, прижиттєві видання видатних діячів науки та культури, рідкісні видання, продукція типографії університету у фондах його бібліотеки тощо); 4) рекомендаційні посібники на допомогу навчальному процесу.

Крім того, М. Г. Швалбом, разом з біологом та бібліографом В. М. Граммою, були здійснені наукові розробки стосовно бібліографування галузевої літератури, зокрема біологічної та сільськогосподарської.

З власного бібліографічного доробку Михайла Григоровича назвемо найбільш значущі праці, де він виступає як укладач або співукладач: чотири покажчика з проблем гетерозису, «Вторичная ионно-ионная эмиссия (1947-1974)», «Полосковые линии и устройства сверхвысоких частот» (література за 1953-1973 рр.)», «Охрана и рациональное использование природы» в 3 ч. (1979-1983), «Комплексные высокомолекулярные соединения» в 2 ч., «История славяноведения в Харьковском университете» в 2 ч., «История древнего мира в Харьковском университете», «Фауна и флора Харьковской области. Вып. 1. Животный мир» (література за 1791-1985 рр.); систематичні покажчики до праць учених товариств, що існували при Харківському університеті, та до періодичних видань закладу; праць Харківського відділу Географічного товариства України, Харківської астрономічної обсерваторії, кафедри генетики та цитології ХДУ; фундаментальні покажчики з історії Харківського університету та Центральної наукової бібліотеки; каталоги видань університетської друкарні, дисертацій, захищених в університеті; біобібліографії, присвячені вченим університету, зокрема астроному М. П. Барабашову, біологам В. М. Нікітіну, С. І. Медвєдєву, В. В. Станчинському, історику Д. І. Багалію та багатьом іншим.

Окремо слід сказати про «Біобібліографічний словник учених Харківського університету», започаткований за ініціативи М. Г. Швалба. Перший том словника, присвячений ректорам, був визнаний Українською бібліотечною асоціацією «бібліографічним посібником 1995 року в Україні». У 2015 р. він був доповнений і перевиданий під назвою «Ректори Харківського університету (1805-2014)». Ідея біобібліографічного словника продовжує втілюватися в життя: у 2001 р. вийшов друком другий том - «Історики» (доповнений і перевиданий у 2013), готується до видання третій том - «Філологи».

Великий внесок М. Г. Швалба у бібліотечну справу, зокрема у теорію і практику бібліографування, був гідно оцінений: коли на початку 1995 р. була заснована премія імені бібліотекознавця К. І. Рубинського, Михайло Григорович став її першим лауреатом. Але на врученні премії він вже не міг бути присутнім через тяжку хворобу. 2 червня 1995 р. його не стало.

Після уходу М. Г. Швалба його учні-бібліографи продовжують започатковані ним напрямки бібліографування та зберігають світлу і вдячну пам’ять про вчителя.

С. ГЛИБИЦЬКА, головний бібліограф ЦНБ.

 

 

Песін Олександр Ізраілевич


був одним із провідних спеціалістів у галузі методики викладання фізики у середній школі. Беззмінний завідувач лабораторії методики викладання фізики, яка була створена за його ініціативою та під його керівництвом у 1977 році. Автор понад 100 науково-методичних робіт з методики та техніки шкільного фізичного експерименту. Автор посібника для вчителів з методики викладання фізики в 7-му класі 12-річної школи. Під його керівництвом захищено дві кандидатські дисертації. В лабораторії створено низку оригінальних демонстраційних шкільних приладів, що активно використовуються у навчальному процесі у школах. Два прилади відзначені срібними медалями ВДНГ СРСР. Наукові праці і розробки лабораторії високо оцінені фахівцями України, близького і далекого зарубіжжя. За вагомі досягнення в галузі педагогіки та особистий внесок у підготовку науково-педагогічних кадрів нагороджений Почесною Грамотою Академії педагогічних наук України. 
З великою повагою і щирою вдячністю згадують колишні студенти науково-педагогічного відділення фізичного факультету свого улюбленого висококваліфікованого інтелігентного доброзичливого викладача, яким був Олександр Ізраілевич. Із задоволенням вони виконували свої дипломні роботи під його керівництвом. Його любили і шанували вчителі фізики. Понад 30 років він систематично працював у системі підвищення їхньої кваліфікації, що здійснювалася, зокрема, на базі лабораторії. Багато часу О.І. Песін приділяв роботі з обдарованими учнями, приймаючи активну участь в організації та проведенні обласних олімпіад школярів з фізики, міських турнірів юних фізиків. Протягом останніх двох десятиліть Олександр Ізраілевич значною мірою віддавав своє велике добре серце і педагогічну майстерність маленьким дітям. Він є автором оригінального навчального курсу “Людина і навколишній світ. Азбука фізики” для початкової школи. Цей курс запроваджено в університетському державному ліцеї і Малому каразінському університеті. Під його керівництвом та за його співавторством створено і видано навчальний посібник для школярів і методичний коментар до нього для вчителів та батьків. Розроблено комплект обладнання для виконання дослідів у домашніх умовах. Він дуже талановито і майстерно вмів залучати маленьких школярів до дослідницької діяльності. За його керівництвом підготовлено більш ніж 100 доповідей слухачів гуртка дуже юних фізиків, керівником якого він був, на щорічних підсумкових конференціях Малого університету. Він завжди вірив, що серед юних гуртківців ростуть майбутні відомі фізики. Олександр Ізраілевич був улюбленим чоловіком і батьком в університетській родині, в якій виросли двоє прекрасних дітей, які продовжують поповнювати їхній сімейний науковий доробок в галузі теоретичної фізики та біофізики. Олександр Ізраілевич Песін був неординарною особистістю. Людська гідність, чесність, активна громадянська позиція, повага і дбайливе ставлення до людей - ось риси, що були йому притаманні. Він залишиться у пам’яті університетської спільноти мудрою, розсудливою, щирою і доброзичливою людиною, яка її завжди прикрашала і наповнювала глибоким змістом.


Колектив фізичного факультету.