Міжнародне визнання

ВІД РЕДАКЦІЇ. Нещодавно подвійні магістерські дипломи захистили Анастасія ПРОКАЄВА та Олег БЛЄДНОВ, студенти фізико-технічного факультету. Анастасія очолювала Студентське наукове товариство факультету, а Олег працював студентським деканом факультету. Зустріч для Вас.
Анастасія ПРОКАЄВА: «Програма на магістратурі тривала один рік. Усе почалося ще в 2014 році, коли я після закінчення бакалаврату вирішила, що хочу продовжити свою освіту за кордоном. Спершу планувала навчатися у США, то ж для цього складала тести і подавала заявки. Одна з них (взимку 2015 р.) була успішною і мене зарахували в аспірантуру до New Jersey Institute of Technology із повним покриттям (53 тис. доларів на рік, 30 тис. з яких пішли б на оплату навчання). Того ж року, завдяки кафедрі експериментальної ядерної та медичної фізики проходила стажування в університеті Париж-Південь ХІ. Впродовж стажування мої знайомі із Еколь Політхенік (Марія Романова та Іван Малійов, випускники ФТФ) запропонували подати на стипендію від об'єднання Париж Саклє. З 8 заявок мене зарахували на 6 з фінансуванням, майже всі з них були у Ecole Polytechnique. Проте я обрала Францію, адже моєю мрією було жити у країні, де працювали такі митці як: Ренуар, Шагал, Моне (завдяки мамі ще з дитинства займалася образотворчим мистецтвом, що вплинуло на смак та любов до школи імпресіонізму і не тільки). За 3 місяці стажування я змогла знайти багато нових друзів та просто цікавих людей у науковому середовищі кампуса Ecole Polytechnique. Наразі планую продовжити навчання в аспірантурі у СЕА (Saclay, France). Відмінності у навчанні за кордоном та у нас, наприклад, є в тому, що всі роботи шифруються на екзаменах. Викладач у більшості випадків не має гадки, кому саме він ставить оцінку. Ніхто не може заплатити або вмовити поставити гарний бал. Хоча лекцій мало, але навчання інтенсивне, тому багато потрібно знаходити в бібліотеках. Дуже сподобалась їхня система проектів: студенту або групі дають завдання на тему з більш чи менш зрозумілими вказівками, але інколи повністю покладаються на уяву студентів. Тоді поточна оцінка буде залежати від фінального тесту з основних знань здобутих на лекціях та від проекту. Основним недоліком було те, що інколи лекції проходили виключно французькою мовою. Моя програма базується на англійській, а серед 45 студентів групи було лише 5 французів».

Олег БЛЄДНОВ: «Мене завжди цікавила та вражала Фінляндія, тому я вирішив поїхати навчатися саме туди. Обрав університет Ювяскюля, бо менi дуже сподобалася дворiчна магiстерська програма MSc in Nanoscience, в якій комбiнувалися фiзика, хiмiя та бiологiя. Менi б хотiлося працювати в Українi, але за кордоном поки що бачу більше перспектив. Не тiльки в фiнансовому плані, а й у наданні ресурсiв, за допомогою яких можна проявити себе гарним вченим. Стипендiю мені виплачували лише в Фiнляндiї. Навчання було безкоштовне та й усе iнше менi покривали. Тому зараз я планую продовжувати навчання в Європi.
Чим навчання у Фiнляндiї відрізняється від нашого? Роллю викладача. У нас викладач надає студентам iнформацiю, яку ми намагаємося якнайкраще запам'ятати, зрозумiти. Тож взаємодiя з викладачем - найголовнiша частина навчання. У Фiнляндiї все зовсiм iнакше. Студенти мають значно бiльше навчатись самостiйно, а роль викладача - надати «big picture» та пояснити особливо складнi (або цiкавi) питання. У мене були курси, де викладач не проводив жодної лекцiї. Замiсть цього кожен студент готував доповідь, а викладач лише її доповнював. Отже, у Фiнляндiї фокус наводиться на самостiйне навчання та пошук інформації».

К. МОСЬПАН.