Понеділок, листопада 18, 2019

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

А ви чекаєте вихід наступного номера газети «Харківський університет»?

- саме таке запитання поставили наші кореспонденти читачам напередодні 6 червня - Дня журналіста України.
Проф. І. В. КАРПЕНКО, декан філософського факультету: «З нетерпінням чекаю! Як і будь-якій людині, яка цікавиться університетським життям, газета допомагає мені завжди бути в курсі подій альма матер. Завжди чекаю і читаю матеріали, які безпосередньо стосуються філософського факультету та інших підрозділів, до яких я маю відношення. Також корисно і надзвичайно цікаво почитати наукові статті великих учених університету, які діляться своїми думками і багатолітнім досвідом».
І. В. КАЛІНІЧЕНКО, заступник директора Музею історії Харківського університету, старший науковий співробітник, та О. С. МАРЧЕНКО, старший науковий співробітник: «Ми завжди чекаємо на газету і як професіонали, і як звичайні читачі. Адже багато років підряд ми ведемо підшивку газети, поповнюємо фонди, працюємо із новинарними матеріалами. Як звичайні читачі ми чекаємо газету, щоб почитати про долі та життя колег, дізнатися новини».
Проф. І. М. В'ЮНИК, завідувач кафедри неорганічної хімії: «Я з нетерпінням чекаю на кожен наступний номер, бо люблю читати цю газету. У ній я можу завжди дізнатися щось нове, про наш факультет, про інші 19 факультетів і різноманітне життя університету, про щось близьке та рідне. Багатьох героїв статей я знаю особисто. Професійна газета!».
Аліна ІВАШИНА, третьокурсниця геолого-географічного факультету: «Чекаю, бо хочу довідатися про події в університеті, яких настільки багато, що самотужки я не встигаю слідкувати за ними. А ще саме у «Харківському університеті» я можу побачити коментарі моїх друзів і навіть свої коментарі, що робить цю газету насправді близькою мені».
Т. І. ЧЕЛОМБІТЬКО, заступник головного бухгалтера університету: «Я з авжди чекаю на наступний номер нашої рідної газети, адже саме з неї я можу дізнатися останні новини університету, цікаву інформацію про досягнень колег, співробітників, їх життя, долі. Іноді в газеті пишуть і про бухгалтерію, тоді ми чекаємо газету з нетерпінням, бо завжди цікаво про себе почитати. Звичайно нам хотілося б, щоб газета виходила частіше, хоча б раз на тиждень, хотілося, щоб вона мала більше сторінок та частіше виходила у кольоровому форматі».
Є. В. СИМОНОВСЬКИЙ, університетський фотограф: «Я зазвичай чекаю газету, тільки коли ви плануєте випустити який незвичайний номер – кольоровий, наприклад, чи присвячений певним подіям, а рядові номери я не дуже чекаю, бо, в силу своєї роботи, новини з газети мені дізнаватися не треба, бо я їх дізнаюся з перших рук. Проте, звичайно, завжди цікаво почитати коментарі колег до різних подій».
Хуншен ШИ, директор Інституту Конфуція: «Я завжди читаю  газету, «Харківськийй університет», бо мені цікаво дізнаватися про все, що відбувається в університеті. Мені дуже приємно, що газета ефективно співпрацює з нашим Інститутом Конфуція, регулярно висвітлює нашу діяльність, а тому ми можемо досить часто читати інформацію і про себе. Така співпраця дуже важлива не лише для українців загалом, а й для нас зокрема, бо всі замітки про Інститут Конфуція ми надсилаємо до Пекіну, як звіт про результати нашої роботи в Україні».
О. С. ХМЕЛЬ, старший викладач кафедри журналістики: «Для мене університетська газета  несе інформацію про колектив, завжди читаю всі матеріали, які стосуються філологічного факультету, його викладачів, студентів. Я також, безумовно, читаю всі матеріали моїх студентів».
Ю. ВОРОНА, третьокурсниця філологічного: «Я з нетерпінням чекаю, коли моя сусідка по кімнаті в гуртожитку, кореспондент газети, принесе наступний номер «Харківського університету». Читаю від початку до кінця. Особливо мене зацікавив останній матеріал про закладення Алеї Пам’яті в Народній українській академії на честь 65–річчя Великої Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Пишаюся роботою студентських кореспондентів! Прикро, що в університеті газета мало розповсюджується серед студентів: не кожний ходить до деканату в той день, коли виходить черговий номер. Тому й виходить, що наша газета потрапляє до «верхівки» університету, а не в руки студентів».
Руслан ЗАБРОДСЬКИЙ, спеціаліст профкому студентів, аспірантів і докторантів: «Безумовно, чекаю. Це єдина газета в університеті, з якої я можу дізнатися повну та доступну інформацію про життя Каразінського. У «Харківському університеті» є велика кількість рубрик, з яких можна отримати свіжі відомості про створення нових кафедр і про людей, які проявили себе в університетському житті. Хотілося би, щоби «Харківський університет» коштував хоча би 50 копійок, які би йшли на його розвиток. Мені б особисто було не шкода платити їх, щоби отримати можливість побачити газету в більшому обсязі, наприклад. Ще непогано було би бачити колонку «ректор – студенти». Вона, як на мене, користувалася би популярністю та підняла би загальний рейтинг газети».


Думками про газету цікавилися А. КАНТ, В. ЖЕДЕНКО, А. ЧАЛА, студенти.