Середа, листопада 22, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Студент ставить проблему

Коли студенти працюють…

ВІД РЕДАКЦІЇ. Із кожним роком дедалі більше студентів працюють вже з першого курсу. Робота та навчання - наскільки сумісні речі? Хтось шукає тимчасовий заробіток, а хтось будь-яку працю лише на студентський період, інший - стабільну високооплачувану роботу за спеціальністю, яку тільки здобуває. І що найголовніше: таки знаходять те, що шукають... Особливо гостро ця проблема стоятиме в тому випадку, якщо студентам перестануть виплачувати стипендію. Наш спецкор зробив аналіз стану справ із студентською працею.


…Найчастіше, студенти поширюють рекламні буклети, працюють кур’єрами, вантажниками та аніматорами. Окремий прошарок хлопців та дівчат ідуть у волонтерство. Організатори мітингів та масових акцій охоче залучають до цієї справи молодь. Для більшості студентів не має значення, що саме робити заради прибутку. Іншим не цікаві тимчасові підробітки, вони жертвують студентськими буднями заради майбутньої кар’єри.


Юлія ЖУКОВА,  другокурсниця філологічного, майбутня журналістка поєднує навчання в університеті із роботою на телеканалі:  «Суміщати роботу та навчання мені дуже важко, адже доводиться бути у двох місцях одночасно. Після роботи я не відпочиваю, а переписую конспекти, виконую домашнє завдання і це затягується до глибокої ночі. Дуже добре, що більшість викладачів ситуацію  розуміють. У будь-якому разі я ні про що не жалкую. Це дуже загартовує. Я обожнюю свою роботу і дуже рада, що маю можливість працювати за спеціальністю. Боргів в університеті я не маю і навіть вийшла на стипендію. Та і  працювати я пішла не заради грошей».


Староста групи ЛЖ-32 ЧЕРНОВА Діана поєднувала навчання у двох ВНЗ із роботою у магазині побутової техніки "Ельдорадо":  "Поєднувати навчання у двох ВНЗ (ХНУ ім. В.Н. Каразіна та НАНГУ) та роботу - складно. Тим не менш, графік у магазині мені це дозволяв. Я була парт-таймером: приходила на 4 години у день. Особливо "гарячим" видався квітень, коли у ХНУ розпочався період контрольних робіт, а на заочному відділенні у НАНГУ - сесія. До того ж я відвідувала курси із програмування. Чесно кажучи, думала, що з'їду з глузду. Коли я пішла із "Ельдорадо", зрозуміла, що без роботи мені стало важко, тому я вирішила піти у магазин гаджетів та аксесуарів "Цитрус". Однак, пройшовши два дні стажування, я зрозуміла, що із таким графіком я не впораюсь. А найбільшим мінусом для мене було те, що майже не залишалося часу на родину та друзів. Навіть не бачила маму, хоча ми разом живемо. О 7 годині  ранку йшла на навчання, а об 11 вечора  поверталась із курсів. Звісно, поєднувати навчання та роботу дуже важко, але воно того варте".


…Так, поєднувати навчання із роботою дуже важко. Знаю на власному досвіді. В період сесії та залікового тижня я влаштувалась продавцем-консультантом у магазин брендового одягу "Marks&Spencer". Працювала я там офіційно 2,5 місяці. Звісно, із журналістикою ця професія нічого спільного не має, але це дозволило мені покращити мої комунікативні навички. Бо щодня я спілкувалася із великою кількістю людей. Хтось розмовляв російською мовою, хтось українською, білоруською, а бували й такі, що розмовляли англійською.


При бажанні можливо знайти дуже цікаву роботу, отриманий досвід допоможе тобі у майбутньому. Як-от  Еветта ПАЦ,  староста групи ЛЖ-32, знайшла себе у танцях. Вона уміло поєднує навчання, роботу та хобі: "Я працюю у івент-агентстві близько року, допомагаю у організації свят, також танцюю у шоу-балеті із 14 років. Потрапила сюди завдяки захопленню танцями. Спочатку працювала у своєму місті, потім у Харкові. Почала цим займатися через любов до мистецтва. Із часом зрозуміла, що це може приносити гроші.


Також мені довелося працювати по спеціальності у так званій фешн-журналістиці. Але, на жаль, ця робота не приносила морального задоволення. І з нею я швидко попрощалася. Працювала у новинах, але тут вже не влаштовувала зарплатня. Заробити у Харкові, працюючи на телебаченні - майже нереально.


Хочеться знайти таку професію, яка буде приносити мені матеріальне і моральне задоволення. Журналістика поки не надала такої можливості".

Третьокурсник факультету РБЕКС Ярослав СІЗОНОВ працює із 15 років:

"Пішов працювати, бо були потрібні гроші. Не хотілося залежати від батьків. Влітку працював у таборі "Сосновий" діджеєм. Взагалі, я багато де працював. І сторожем у дитячому садку, і охоронцем у клубах. Наразі працюю електриком на фірмі "Еталон-Прилад". Стипендії 808 гривень ледве вистачає на проїзд, тому я змушений поєднувати навчання та роботу".


Звісно, система  поєднання навчання та роботи має свої переваги та недоліки. Це мінімум часу на особисте життя, недосипання, відставання від студентського життя. Серед плюсів, звичайно, власні гроші, набуття не лише професійного, але і життєвого досвіду, практичних навичок, які обов'язково стануть у пригоді під час кар'єрного росту. Студенти шукають себе! Але більшість  вимушені йти працювати через брак грошей. Ця проблема є індивідуальною, чи вона має більш широкі масштаби?


Людмила КРАСОВСЬКА, студентка.