П'ятниця, листопада 24, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

У Музеї історії

«Світ університетських речей»: місток між давниною і сучасністю


ВІД РЕДАКЦІЇ. Музей історії університету презентував нову виставку — «Світ університетських речей», в рамках якої демонструють близько двохсот експонатів. Найстаріший стосується кінця 19 століття, наймолодший — 2000-их років.

Чи замислювались ви коли-небудь над тим, на якій машинці друкував статті уславлений археолог Б. А. Шрамко, допомогою яких письмових приладів  послуговувалися академік  І. М. Буланкін та проф. В. Г. Хоткевич, «першопроходець» української соціологічної науки проф. О. О. Якуба, на яких моделях навчалися математики, на яких табуретах сиділи під час дослідів хіміки минулого століття? А відповіді на ці питання можна знайти тут,  у музеї. Ми можемо не лише подивитися, а й доторкнутися до експонатів. Так, я за допомогою друкарської машинки надрукувала перше слово студентського «Гаудеамуса». Неймовірні відчуття, скажу вам!

За словами директора Музею історії університету доц. В. Ю. ІВАЩЕНКО, виставка присвячена, перш за все, не речам, а людям з їх життєвими історіями. Предмети для виставки підбирали з минулої осені, а останній екземпляр знайшов своє місце просто на відкритті експозиції: директор Центру довузівської освіти В.І. Чеботарьов приніс детекторний радіоприймач 40-х років. 

Куратор виставки Ірина Василівна КАЛІНІЧЕНКО (головний хранитель фондів музею) ділиться зі мною особливостями підготовки експозиції. Це величезна робота з різними джерелами: документами, мемуарами, спогадами наших сучасників. Ірина Василівна показує чорно-білі знімки, за допомогою яких реконструювали тогочасний побут та атмосферу. На зображеннях — робочі кабінети науковців, кімната із величезними за сьогоднішніми мірками комп’ютерами, читальна зала бібліотеки, фотографія із засідання кафедри, захисту наукової праці. Словом, університет та його життя у багатьох проявах.

Експонати виставки можна поділити на три групи. Перша — старі речі, якими користувалися співробітники університету, але які вже не зустрінеш у кабінетах та аудиторіях. Наприклад, дивний для нинішнього часу телефон без диску (для внутрішнього зв’язку в університеті), радіо.  Зібрати такі експонати допоміг інженер І категорії КВП (відділ контрольно-вимірювальних приладів) О. А. Чикіш, який не тільки зберігає «списану» техніку, а й подеколи її ремонтує.

До другої групи відносяться невеликі частини колекцій кафедр університету. Унікальні експонати надали на історичному, факультеті геології, рекреації та туризму, біологічному, механіко-математичному, соціологічному, у ЦНБ. Тут і череп крокодила, і геометричні фігури, глобуси, табурет та «посуд» із хімічного, колекція очних протезів офтальмолога Д. М. Натансона, яку той використовував у своїй роботі.…

Окрема частина — особисті речі науковців університету. Родина Бориса Андрійовича Шрамка, відомого археолога, надала музею портативну друкарську машинку, надруковану дослідником статтю, старовинний набір для письма, навіть уламки давнього посуду, які той описував. Працівники музею змогли відтворити справжнє робоче місце вченого (реконструювали за фотографією)! Кафедра соціології поділилася письмовим приладдям О. О. Якуби. У всій красі показаний ще один письмовий набір, який належав ректору В. Г. Хоткевичу. Це — подарунок китайських студентів-випускників фізичного факультету.

Біля входу стоїть вішак, до якого прихилився портфель фізіолога О. В. Нагорного, на самому вішаку —  капелюх історика-болгариста Є. П. Пугача та плащ одного зі співробітників університету. Складається враження, що якийсь вчений нещодавно повернувся додому, зараз сяде за стіл і почне писати статтю. Цікавою є колекція слайдів мандрівника, етнографа, ботаніка А. М. Краснова, яку він придбав наприкінці 19 століття для кабінету географії. Зображення проектувалися за допомогою так званого «Чарівного ліхтаря». Найстаріший експонат виставки — папір початку 19 століття, наймолодший — мобільний телефон Siemens 2000-них років.

Виставка триватиме до 30 квітня, тож ви також маєте шанс відчути історію на дотик!

О. ЯКОВЧЕНКО.