Вівторок, листопада 21, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Музей Археології

Перша екскурсія: сім вітрин − сім чудес…

ВІД РЕДАКЦІЇ. ЯК ВАМ І ОБІЦЯЛИ, спеціально для читачів газети «Харківський Університет», екскурсію проводить директор Музею  Ірина Борисівна ШРАМКО.


Перші враження про Музейний простір.

Коли відчиняєш вишукані брами Музею з візантійським оздобленням-ковкою, впадає в око  дизайнерське рішення сучасної виставкової зали!  Як просторо! Дихайте, дихайте історією!  Музейний простір, ніби поділений на три зони: зона активного спілкування глядача з вітринами та панно, зона інформаційної насолоди мистецтвом,  творчим відображенням того часу, який відтворюється в експонатах. Друга зона доповнює першу − це вмонтовані у підлозі вітрини зі спеціальним освітленням та ефектом 3D.  Їх − шість. У спеціальних нішах-вітринах винесені найцікавіші артефакти тієї доби, що і поруч − в основній вітрині! Це справжня родзинка, і приваблює кожного відвідувача. Хочеться аж присісти, щоб зазирнути у глиб віків… Третя зона − посередині виставкового простору  − тематичні тимчасові вітрини у вигляді скляних столів. Їх − чотири. За інформаційним наповненням, Музей умовно можна розділити на три блоки за епохами, що стали концепцією структурного простору: бронзовий вік, залізний вік, середньовіччя…  Окремий  пункт − оригінальне декоративне панно,  перлина музею. Панно, начебто хвилями, одна за одною змінює епохи,  починаючи добою Каменя і закінчуючи Козацькими часами, рельєфно відображаючи усім знайомі предмети матеріальної культури різних періодів.

− Багато віків людина не знала писемності − тому спілкувалася саме малюнками, символами… Панно має і художньо-естетичну функцію, знімає інформаційне навантаження з експонатів та з людини − такі ідейні таємниці розкриває наш екскурсовод І. Б. ШРАМКО.

Путівник. І ще одна таємниця.

Перед початком огляду експозиції, я отримала путівник. На титульній сторонці буклету − дивне зображення зайця, що згорнувся у кільце. Ірина Борисівна: «Образ зайця на путівнику не випадковий. Зображення зайця, що згорнувся калачиком, наче хижий звір − це відтворення унікальної знахідки,  декоративного наконечника  лука скіфської доби,   яку ми помітили нещодавно у фондах... незадовго до відкриття Музею. Вона зроблена з кісткового матеріалу і зовні, коли була вкрита попелом,  нагадувала археологам суглоб тварини. Як раптом, кіптява відпала, і ми побачили надзвичайний виріб. Унікальність знахідки у тому,  що таких реалістичних пам’яток немає у наявності  у жодному музеї світу. Чітке зображення зайця з’являється лише у ІV ст. до. н. е. Знайдений нами предмет можна датувати на ІІ століття раніше. Особливість і у тому, що таке зображення зустрічається дуже рідко, у ранньоскіфський час були популярні образи хижих тварин та птахів, але аж ніяк не зайця. Цей експонат ви можете побачити далі під час екскурсії у вітрині»!

Початок екскурсії. Розвиток археологічної науки в університеті!

За кожною із  семи скляних вітрин та вітрин в підлозі представлена інформація про розвиток університетської археологічної науки.  Ірина Борисівна акцентує: «Хто б не завітав до нашого музею, ми завжди коротко розповідаємо про вклад університетських учених. Саме про це і розповідає перша вітрина.  Тут Ви можете побачити щоденники, ділові папери, особисті речі археологів.  Перші кроки у напрямку заснування археологічної науки зробив І. С. Рижський.  У подальшому розвитку археологічній науці сприяв XII Археологічний  з’їзд у 1902 р. За склом бачимо один із документів тих часів.  Саме XII Археологічний  з’їзд дав поштовх університетській археології та створенню Музею археології. Так, ученими були виділені  три послідовні археологічні культури − ямну, катакомбну і зрубну − і віднесені до бронзового віку. При підготовці до з’їзду велись розкопки відомого сьогодні Верхньосалтівського могильника VІІІ-Х ст. та Донецького городища − літописного Дінця, розташованого в межах Харкова».

Перша вітрина. Пам’ятки доби Дніпро-Донецького межиріччя (ІІІ-ІІ тис. до н.е.). Бронзовий вік.

Вітрина презентує знахідки матеріалів  розкопок поселень та поховань бронзового віку  та  ділиться на частини за культурами − ямна, катакомбна, зрубна,   бондарихінська.  За склом зберігаються поховальні урни, вироби з кісток, металу. А поруч, у підлозі, під склом − тільки уявіть −  скелети  тих часів. «Кургани із «забарвленими кістяками» стали повноцінним джерелом і відбивали динаміку змін на значних просторах Європи упродовж декількох тисячоліть»,  − розповідає екскурсовод. На моє запитання, які пам’ятки найвидовищні, Ірина Борисівна, відповіла, що насправді усі знахідки унікальні. І кожен екскурсовод буде виділяти щось своє на власний розсуд.  Втім, для вітрин відібрані найбільш показові експонати, що відображають епоху та вклад учених.

Друга вітрина. Ранній Залізний вік.

Ближче до вітрини я помічаю, як оживає вершник, зображений на панно, і мчиться з минулого вперед, у завтра. У його руках реалістичний артефакт із заліза − акінак.  Можливо, цей меч і справді тримали вояки у далеких V-IV ст.. до н. е. Поруч з конем фрагменти вузди з бронзи та заліза. Також у вітрині представлені матеріали з розкопок поселень басейнів Ворскли та Сіверського Дінця доби раннього заліза −   вістря стріл, культові статуетки, ливарні форми, прикраси, знаряддя праці.

Третя вітрина. Більське городище.

Зі слів І. Б. ШРАМКО нам стало відомо, що це було найбільше городище раннього залізного віку Європи. Велика кількість знахідок − 43. Перше люстерко з бронзи − і тоді жінки прагнули бути вродливими!  Але, на жаль, воно потьмяніло з віками… Тому я себе у ньому не розгледіла. «Величезна кількість пам'яток, зокрема монументальних − великих курганних могильників, які почали зводити за доби енеоліту, городищ та валів  вирізнялися своєю масштабністю у період залізного віку, ясна річ, не могла залишатися непоміченою і у нашому Музею. Відтак у вітрині ви можете побачити багацько різного посуду, художні вироби з бронзи та кісток, рідкісні для лісостепових пам’яток античний (грецький) посуд третьої чверті VІІ ст. до н. е. Привертає увагу унікальний об’єкт −  СКЕЛЕТ СОБАКИ З НАМИСТОМ НА ШИЇ − уперше знайдений на території Скіфії. Найбільше цією знахідкою цікавляться діти!»

Четверта вітрина. Античність.

За склом можна побачити яскраві речі з античних пам’яток Ольвії,  Херсонесу та його округи (VI-XV ст..). Артефакти були знайдені в основному під час розкопок археологічних експедицій університету. Вражають красою фрагменти чорнолакової та червонолакової кераміки, прикраси, скляний посуд римського часу.

П’ята вітрина. Середньовіччя.

Гордість експозиції музею − маленька вітрина, у якій представлено речі   фортеці Чембало (нині Балаклава).  Унікальні археологічні комплекси Чембало за своїми кількісними показниками переважають усі відомі у Східній Європі аналоги. Адже у ті часи ця генуезька колонія в Криму знаходилася на торгівельних шляхах між Золотою Ордою і країнами Західної Європи. У цьому блоці зберігаються ядра з вапняку від балісти та требюше, арбалетні болти тощо. А на панно  зображено  воїна та метальну машину тих часів…

Шоста вітрина. Пізньоримський час.

У матеріалах археологічного комплексу Війтенки (Валківський р-н) представлені речі початку доби великого переселення народів. Тут є предмети Римського імпорту (динарі, скляні кубки, прикраси). І знову, як не сказати про малюнок на стіні! Ніби оживають жінка з чоловіком, які тримаються за руки, як на весіллі. Бачимо на їх фігурах реальні предмети вбрання, деталі одягу та прикраси, а поряд речі побуту. Повне відтворення тогочасної людини та її оселі…

Сьома вітрина демонструє блок культур доби середньовіччя − Нового часу.

Тут містяться речі видатної культури Хазарського Каганату (VIІІ-X ст.). В експозиції представлено понад 40 експонатів, безцінних музейних раритетів.  Бачимо і скарби давніх слов’ян Пенківської культури (V-VII) басейнів Дніпра та Дінця. Амулети, персні, підвіски, навіть манікюрний набір… вирізняються естетичністю та майстерним виконанням. А що тут заховано та виблискує у  підлозі?  Горщик, з якого висипляються срібні монети… Як приємно відшукати справжнісінький скарб! Передостання вітрина, вірніше невелика частина скляного блоку, заповнена речами доби козацтва (XVI-XVIIІ ст.). Як говорить Ірина Борисівна, учені університету не залишили поза увагою українське козацтво. Серед експонатів люльки, чарки, підкови, підсвічники, кахлі, зброя, навіть свинцеві кулі та ядра гармат. Замикає концепцію музейного простору остання частина експозиції. У ній листування, документи, предмети старожитностей та фотографії  останніх директорів Музею ХХ ст.:  О. С. Федоровського (1919-1936 рр.), Б. П. Зайцева (1959-1964 рр.), В. І. Кадєєва та Б. А. Шрамка (1949-1959 рр.), В. П. Андрієнка (1964-1971 рр.), А. К. Дегтяря (1971-1998 рр.).

Плавно переходимо до останнього блоку виставкової зали − Тимчасових експозицій, що постійно оновлюються. Ірина Борисівна підсумовує, що про тимчасові модулі  можна зробити окрему не менш захоплюючу екскурсію… Але всі таємниці відкривати не можна. Краще відвідати Музей і побачити ці скарби на власні очі!

Скарби шукала Ліна ТИМАРСЬКА, наш спецкор.