Вівторок, березня 19, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

КЛАСИКА, ЩО ВИПЕРЕДЖАЄ ЧАС…

Аb  igne ignum!                                         Від вогню − вогонь!

ВІД РЕДАКЦІЇ.  Пропонуємо нашу традиційну сторінку «ВІД ВОГНЮ − ВОГОНЬ!» − розповіді школярів, наших завтрашніх абітурієнтів-2016, слухачів підкурсів «ТВОРЧИЙ КОНКУРС» про своїх улюблених педагогів − філологів, хіміків, фізиків, істориків та ін.. − ВИПУСКНИКІВ, ВИХОВАНЦІВ Харківського Каразінського УНІВЕРСИТЕТУ. Тих, кого виховав класичний університет, кого благословив на найблагороднішу професію ВЧИТЕЛЯ, хто поніс до дітей не просто знання, а вогонь бажання ці знання здобувати у стінах своєї альма матер. Дійсно,  КЛАСИКА, ЩО ВИПЕРЕДЖАЄ ЧАС…

Учитель року-2015!

ВІД РЕДАКЦІЇ. На Всеукраїнському етапі конкурсу «Учитель року-2015» Дігавцова Людмила Юхимівна посіла третє місце в номінації «Хімія».
…У 2000 році, студентка хімічного факультету ДІГАВЦОВА Людмила Юхимівна, закінчивши Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, одразу ж пішла працювати вчителем:.

− Любов до хімії була прищеплена  ще моєю вчителькою Діденко Тетяною Григорівною. Мій вибір випав на університет Каразіна, оскільки тут готували і готують найкращих спеціалістів. Тут Бережная Тетяна Анатоліївна, викладач фізичної хімії, допомогла мені стати тим самим «гарним вчителем».

Професія вчителя у сучасному суспільстві майже знецінилася. Низька заробітна платня, неповага учнів і велика кількість щоденної роботи. Саме так характеризує цю професію директор ХЗОШ № 28 Рязанцева Наталя Юхимівна. Але при всій складності цієї професії від неї ви не зможете відмовитися.

«Якщо ви не пішли за перші три роки роботи у школі, то будьте певні, що звідси ви вже не матимете сил піти», − розповідає по секрету  пані Людмила. «І як би інколи не здавалося, що ти не на своєму місці, але саме викладання дає змогу вчителям завжди бути молодими...»

− Хімією захоплюються дуже мало дітей і їм дуже важко пояснити увесь потрібний матеріал, коли у класі стоїть галас. Але і з цієї ситуації є вихід.     По-перше, під час уроків хімії слід наводити приклади повсякденного життя. По-друге, вчитель має бути сильною особистістю. По-третє, у ХХІ столітті з’явилися інтерактивні технології і можливість, навіть за відсутності реактивів показати, як саме відбуваються ті, чи інші хімічні реакції. Також не можна забувати давати дітям висловлювати власну думку…» − поділилася своїми секретами Людмила Юхимівна.

На Всеукраїнському етапі конкурсу «Учитель року-2015» Дігавцова Людмила Юхимівна посіла третє місце в номінації «Хімія». До фіналу обласного етапу вона була впевнена, що буде в трійці призерів, але навіть не здогадувалася, що стане переможцем. Сили їй давало те, що вона в себе повірила і вирішила бути собою. Усе  життя Людмили Юхимівни пов’язане з викладанням  хімії. І як її учениця, я з гордістю можу сказати, що вона найкраща вчителька хімії! Адже у моєї улюбленої вчительки,  вихованки Каразінського, праця «сродна», як казав Г. С. Сковорода.

Марина ЛИСЯК, випускниця ХЗОШ №28, слухач підкурсів «Творчий конкурс».

«Вміти бачати потенціал» −

ці слова невпинно повторює мій наставник і улюблений учитель ПОКЛОНСЬКИЙ Олександр Олександрович. Вихованець і випускник Каразінського університету. За досить короткий період викладання у моїй рідній школі, КЗ"ХЗОШ№63", зумів підготувати гідну школу-суперника для участі в турнірах та олімпіадах з географії, а також покращити рівень знань учнів усіх класів. І все це завдяки  відданості своїй роботі. Викладання − це талант, і він притаманний моєму вчителю.  Олександр Олександрович:

«Чому саме вчителювання? З раннього дитинства я знав, що у майбутньому стану вчителем. Не було сумнівів − це повністю свідомий вибір. ХНУ ім. В.Н. Каразіна обрав, бо репутація університету чудова, інші ВУЗи навіть не розглядались. Деканом університету, під час мого навчання, був Нємець Констянтин Аркадiйович, Ректор − Бакіров Віль Савбанович. Дуже вдячний своєму дипломному керівнику − Клименко Валентині Григорівні, спеціалісту в галузі гідрології і водних ресурсів Харківської області. Лекції з топографії і картографії читав видатний професор Левицький Іван Юрійович −  легендарна особистість. Я завжди був активним учасником у всій діяльності: був старостою групи, брав участь в університетських і зарубіжних студентських науково-практичних конференціях, автор ряду наукових публікацій , а також закінчив навчання з червоним дипломом».

В.ДЕЙ,  слухач підкурсів «Творчий конкурс», СШ №60, м.Харків.

У зоні АТО…

Моя улюблена вчителька Світлана Сабірівна СЕРГІЄНКО і сьогодні навчає своїх учнів у зоні АТО − школі №2 мого рідного міста Красногорівка  Донецької області. Це та рідна для мене людина, яка і допомогла зорієнтуватися у житті, і спрямувала мої кроки випробувати себе на  терені журналістики.

…Світлана почала працювати ще навчаючись на четвертому курсі  університету. Має два дипломи про вищу освіту. А ще − вона справжній педагог за покликанням. Вибираючи між математикою і літературою, все ж віддала перевагу мудрості віків − літературі. І не жалкує про це, бо кожен день вчителя  відкриває для неї щось нове, цінне в житті її та учнів. Пам’ятає всі випуски, бо «свої». Але найчастіше задує про свій перший випуск.  Свої педагогічні секрети розкриває легко і щиро: любити учнів і любити свою роботу. Готує з дітьми спеціальні уроки з музикою, танцями, розігрують сценки, ставлять шоу. На запитання про життєве кредо, відповіла: «Люблю людей і вірю, що ДОБРО переможе, якими б не були часи. Роби добро і воно повернеться до тебе сторицею».

Анастасія ЛОМАКА, слухач підкурсів «Творчий конкурс», випускниця ХЗОШ №138.

Найближча для мене людина …

Моя школа знаходиться на Середньоуральській вулиці, Комінтернівського району. Вона вважається спортивною школою, бо в усіх б класах навчаються виключно футболісти, які грають в академії «Металіст» і на всіх шкільних спортивних змаганнях здобувають перші місця. Так, школа №20 незвична, бо має  багато переваг: тут кожен знає один одного, ми усі як велика родина, у нас є свої традиції, такі, як наприклад,  годувати першокласників кашею, а на останній дзвоник посипати випускників пшоном та відпускати у небо повітряні кульки на знак щасливого життя та самореалізації. Із року в рік ці традиції не змінні. З ними пройшло моє дитинство − щасливе й безтурботне.

Моя школа пишається своїми вчителями,  гарними спеціалістами. Шестеро  із них закінчило Каразінський університет. Талановиті, добрі і суворі, гідні поваги. Саме такі вчителі оточують мене кожен день. Це завуч і вчителька хімії Бабченко Ганна Степанівна, директор Лоєнко Валентина Миколаївна, вчителька української мови Шушунова Тетяна Андріївна, вчитель фізики та астрономії Скляр Іван Михайлович, вчителька географії та економіки Пліговка Людмила Федорівна,  вчитель історії та правознавства Стрижак Віктор Маркович… Стрижак Віктор Маркович − мій класний керівник, він працює у школі №20 ще з 1993. З 2001 р.  він має звання вчителя-методиста та вчителя вищої категорії.  Віктор Маркович володіє здатністю знаходити спільну мову з учнями. Навчався на історичного факультеті, служив у Білорусії у військах зв’язку, трудився на Харківському заводу тепло автоматів  фрезерувальником закінчив навчання на вечірньому відділенні.  А з  1993 року і донині працює в харківській загальноосвітній школі №20  вчителем історії та правознавства.

Віктор Маркович з теплом згадує свої студентські роки: «Студентські роки-були найцікавішими у моєму житті. Пам’ятаю багатьох своїх викладачів: Духопельникова Володимира Миколайовича, Латишеву Валерію Олександрівну,  Зайцева Бориса Петровича і Тамару Леонідівну Степаненко. А УНІВЕРСИТЕТ теж пам’ятає свого вихованці: мій учитель посів третє місце у студентському рейтингу вчителів, яких пам’ятають, і його запросили на свято Дня вчителя в університет і вручили подяку як почесному члену асоціації випускників. Тобто, багато випускників Віктора Марковича навчаються у найкращому університеті міста та завдячують йому за це.

Настя ЧУЙКО, слухач підкурсів «Творчий конкурс».

Хист та професіоналізм

Оксана Григорівна Степаненко (Мардус) у 1994 р.  закінчила філологічний факультет Харківського державного університету. Нині працює вчителем-філологом Нововодолазького ліцею. Поєднує вчительську працю із  літературною діяльністю. Друкується з початку 80-х. Належить до покоління письменників-«дев’яностників». Неодноразова переможниця районних, обласних та Всеукраїнських конкурсів літературної творчості, дипломант конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу  «Смолоскип». Член Національної Спілки письменників із 1997 року, учасниця поетичних фестивалів та семінарів, авторка п’ятьох збірок поезій та двох книжок прози для дітей, методичного посібника  «Компаративістика  на уроках української мови та літератури» (2014).

Оксана Григорівна: «Я почала писати  у 4 класі. Поштовхом стало  завдання першої вчительки Шумської Л.Д написати вірш про Новій рік. Перша публікація в обласній газеті «Соціалістична Харківщина» принесла неочікуваний гонорар, який для п’ятикласниці став великою нагородою. А нині Спілка письменників  України планує реалізувати у першому кварталі  2016 року проект «Література Харківщини». У квітні-травні цього ж року у Київському  видавництві «Фонтан казок»  вийде повість для середнього шкільного віку «Подорож до одного підземелля». Та як говорив Сковорода, «щастя кожної людини у тому, щоб займатися  «сродною працею». Але я  щаслива в найголовнішому: у моєму житті  школа для мене  не простий механізм, а своєрідний творчий проект, де я реалізую свої авторські заняття, креативні знахідки.

Коваленко Олександр Володимирович, директор Нововодолазького ліцею Нововодолазької районної ради Харківської області: «Оксана Григорівна Степаненко досвідчений, відповідальний учитель зі знаннями теоретичної та методичної складової шкільного курсу української мови та літератури, має високий рівень професіоналізму, творчо та сумлінно працює над створенням іміджу навчального закладу, розробляє та впроваджує нові освітні державні стандарти, творчо використовує новітні педагогічні технології. Педагог найвищого ґатунку!»

Валерій КОВАЛЕНКО, випускник Нововодолазького ліцею №1,слухач підкурсів «Творчий конкурс».

Енциклопедія

СОЦЕНКО Наталя Федорівна вищу освіту отримала на філологічному факультеті у Харківському університеті імені  Горького з 1976 по 1983 рр. Залишилися про студентські прожиті часи тільки найкращі спогади: «Мені дуже пощастило з викладачами: давньоруську літературу викладала Оксана Василівна, російську мову Широкорад Фросина Хоминівна, Раїса Григорівна − сучасну російську літературу. І прекрасний професіонал −
Московкіна Ірина Іванівна читала теорію літератури та літературу 19 ст.»

Диплом отримала із відзнакою. І з  1990 року прийшла працювати до Харківського ліцею мистецтв №133 вчителем російської мови та зарубіжної літератури. 22 роки вона вчителює у нашій школі…

…Познайомилися ми в п'ятому класі (2009 рік). На перший погляд, мені здалося, що вона суворий викладач. Спочатку ми її навіть побоювалася,  зарубіжна література насторожувала. Але згодом Наталя Федорівна змінила моє уявлення. Її уроки несуть багато цікавих знань. Всі у школі називають вчительку  “ходячою енциклопедією”... Завдяки Наталі Федорівні ми  зрозуміли, хто такий  справжній  вчитель. Це − талановита людина, яка уміє передавати свій досвід молодим.  Сьогодні улюблена вчителька викладає у Харківському економічному університеті імені Семена Кузнєца. І ми за неї дуже раді. Вона захистила кандидатську дисертацію. На питання “Що подобається у навчанні?” − вона відповіла: «Нескінченність творчого процесу, спілкування з живими людьми, які тебе весь час стимулюють вчитися, не дають можливості тобі зупинитися у розвитку. А що не подобається − це те, що у студентів так само, як і у школярів немає мотивації до навчання. І це на її думку державна проблема. І, якщо б її вирішити на державному рівні, то життя було б щасливішим».

Владміра КУЗЬМЕНКО,  випускниця ХЗОШ №133  «Ліцей мистецтв», слухач підкурсів «Творчий конкурс».

Щире серце

Василь Сухомлинський писав: «Величезна виховна сила школи народжується там, де в людини, перед якою тільки відкривається життя, є улюблений учитель». Початок усіх професій − у шкільному класі. Я навчаюсь у школі №40 в Орджонікідзевському районі уже 11 рік і хочу висловити велику подяку всім своїм учителям. До таких вчителів у своєму житті я б віднесла ІСАЄНКО Лілію Михайлівну, вчителя історії та правознавства. Її уроки −  цікаві, добре продумані. Для неї кожна дитина − особистість. Вона уміє знаходити стежку до душі кожного учня. Доброзичлива і завжди в доброму гуморі.

З любов'ю та повагою вона згадує навчання в Каразінському університеті  на історичному факультеті. Найбільш улюблені спогади Лілії Михайлівни саме про викладачів: М.З.Бердута, В.М.  Духопельніков. Ще студенткою прийшла працювати в  школу №40.  Запам'ятала свій перший урок, бо вивчила весь параграф напам'ять, так хотіла справити враження на дітей своїми глибокими знаннями предмету…  І досі зберігає  свій перший конспект уроку…    З того часу вона у школі вже 16 років, і вивела в доросле життя чотири класи, цього року випускає п'ятий. Вона класний керівник 11 класу, в якому навчаюсь і я. «Це перші діти, яких я взяла з п'ятого класу, до цього були тільки старшокласники. Тому разом з дорослішанням цих дітей, ріс мій досвід класного керівника», − згадує Лілія Михайлівна.

Людмила ІСАЄНКО − вчитель вищої категорії, зі званням "Старший вчитель", а її учні −  переможці багатьох конкурсів, турнірів, олімпіад… Лілія Михайлівна: «Я пам'ятаю всіх своїх учнів, а особливо, як вчителю, приємно, коли його учні продовжують його справу. Зараз мій учень Любавський Роман Геннадійович захистився і працює в ХНУ на історичному факультеті, на цьому ж факультеті, на ІІІ курсі вчиться Щербина Сергій Геннадійович».

Лілія Михайлівна підтверджує народе прислів'я «Щоб учителем стати, треба щире серце мати».

Анна ОЛІФЕРОВСЬКА, ХЗОШ №40,  слухач підкурсів «Творчий конкурс».

Патріот

Ми любимо  САЛЬНИК Світлану Володимирівну, вчительку математики у Харківській школі №20, тому, що в кожного учня вона  вкладає частинку себе. Я в цьому упевнилась, коли поговорила спочатку з директором Лоєнко Валентиною Миколаївною, а потім із самою Світланою Володимирівною. Валентина Миколаївна підтвердила, що нам поталанило із вчителем математики. Вона дуже відповідальна, патріот школи. Світлана Володимирівна, вчитель вищої категорії. Ставлення до роботи похвальне. До дітей ставиться з повагою і намагається знайти підхід до кожного. Не просто вчить, але і вкладає частинку себе. Світлана Володимирівна класний керівник 11-Б. Вона найкращий класний керівник в нашій школі. Учитель Вищої категорії,  отримала звання в 2012 році.

Завдяки їй наш 11-Б  з повагою та розумінням відноситься до всіх справ у школі.

− Світлано Володимирівно, де ви вивчилися на вчителя?

− Я закінчила Харківський національний університет у 1994 р. Факультет механіко-математичний. Гордєвський В’ячеслав Дмитрович викладав математичний аналіз. Він дуже добре пояснював і ставився до нас з повагою. У цьому році виповниться 21 рік, як я закінчила університет. У школі  працюю 21 рік. Прийшла сюди відразу після університету. Зараз у мене 11-Б і це буде перший клас, який я випущу зі школи.

− У вас є улюблені учні?

− В мене усі улюблені учні… Я ціную спочатку особистість, а вже потім як учня. Люблю роботу з дітьми. Раджу майбутнім студентам, які вступають до Каразінського, гарно  вчитися! Шукайте улюблену професію.

Анастасія МОЗОЛЄВА, випускниця СШ №20, слухач підкурсів «Творчий конкурс».

Пізнати смак праці

Саме на вчителя покладена велика місія − виховати нове покоління та допомогти йому знайти своє місце у світі. «Школа − не комора знань, а світоч розуму. Усі діти не можуть мати однакові здібності. І найважливіше завдання школи − виховання здібностей», − сказав   В. О. Сухомлинський. І випадкові люди не приживаються в цій професії. Моя улюблена вчителька − ФУРМАНОВА Олена Миколаївна, працює в Харківській спеціалізованій школі №73, де раніше навчався і я сам.

…Її  студентське життя в стінах Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, на філологічному факультеті, почалося не випадково. На   вибір уплинула захоплююча історія створення університету (про яку дізналася з підручника історії), можливість здобуття  класичної освіти, демократична атмосфера alma mater  та шанс навчатись завдяки здібностям, а не гаманцю батьків. Серед своїх улюблених викладачів вона згадує Ігоря Вікторовича Муромцева, який, за її словами, був прикладом справжнього патріота, Аллу Олександрівну Свашенко з її оригінальним методом навчання та Володимира Семеновича Калашника за його почуття гумору та добре ставлення до студентів. Крім того, вони доброчесні українці, які виховували любов до мови, розвивали аналітичне мислення.

…У 2000 році, на захисті дипломного проекту, рецензент дипломної роботи, а також учасник радіопередачі «Мова як море» Любов Савченко, запропонувала їй спробувати сили в радіожурналістиці. З легкої руки викладача випускниця стає журналісткою та ведучою на каналі  «СІМ»  (Служба інформаційного мовлення). Від колег-журналісток Генрієтти Верби та Любові Опанасенко набиралася досвіду, керівник відділу новин і письменниця Ірина Мироненко (теж випускниці філологічного)  завжди щиро підтримувала початківців. Також Олена Миколаївна захоплювалася мудрістю диктора Юрія Вірченка, талановитого артиста,  голос якого, до речі,  відомий усім пасажирам Харківського метрополітену, адже саме він оголошує назви станцій.

Пізніше  Олена Миколаївна приходить працювати вчителькою української мови в Харківську середню школу №104. У своїй роботі вона орієнтується на методики професорів А. О. Свашенко та І. І. Ющука. …Нині Фурманова О.М., вчитель вищої категорії, екзаменатор ЗНО, член Всеукраїнського банку даних незалежних експертів підручників, працює в спеціалізованій школі №73. Щороку  в неї навчається  близько 200 учнів. Олені Миколаївні справді є чим пишатись, адже багато її учнів перемагали в різноманітних конкурсах. Серед них і двоє моїх однокласників: Мурзіна Дарина − переможниця конкурсу ораторського мистецтва в  2012-2014 роках  та Подчерняєв Сергій − переможець конкурсу знавців мови у 2012-2014 роках. Крім того,  Олена Миколаївна  готує дітей до Турніру юних журналістів. Команда Орджонікідзевського району під її проводом посідала призові місця на обласному етапі змагань. Зараз вчитель працює з юними журналістами школи №73, які стали переможцями районного турніру у 2015 році.

Олена Миколаївна анітрохи не шкодує про свій вибір, а успіхи її учнів надихають працювати з більшим завзяттям: «Хотілося б дієвих реформ, які б полегшили умови роботи». Сама вона порівнює вчителя з  персонажем відомої байки «Бджола та Шершень» Григорія Савича Сковороди : «Вчителі − це бджоли, які щасливі від процесу створення меду, а мед − це успішність учнів, у яких вони вкладають свої сили, любов і душу».

Ігор БУЗОВСЬКИЙ, слухач підурсів «Творчий конкурс» Харківський радіотехнічний технікум.