Вівторок, листопада 21, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Et nostra memoria grata!

Будемо гідними!

ВІД РЕДАКЦІЇ. 9 лютого виповнюється 115 років від дня народження академіка Івана Миколайовича БУЛАНКІНА. Ректора Харківського університету (1945-1960 рр.), видатного вченого-біохіміка, неординарної особистості, що увійшов у 211-річну історію рідного університету як взірець виконання свого громадянського і людського обов’язку. Університет був його життям і він віддавав йому весь свій талант, розум, наполегливість і любов. Висотна будівля Каразінського, яку Іван Миколайович залишив нам на пам’ять, сьогодні символ нашого рідного Харкова, справжній Храм науки. За понад вже 211-річну історію Харківський університет мав понад 40 ректорів, серед яких було багато надзвичайних , обдарованих і поважних. Проте з ім’ям  Івана Миколайовича пов’язано все найсміливіше і найцінніше… Починаємо публікації про те, як живуть у наших стінах Буланкінські традиції.

Проф. Л. І. ВОРОБЙОВА, декан біологічного факультету:

− Безумовно, ми підтримуємо та розвиваємо  традиції, закладені академіком Іваном Миколайовичем БУЛАНКІНИМ, нашим ректором упродовж 1945-1960 рр.. Не відшукаємо  на факультеті  жодної людини, яка б не знала, хто такий Іван Миколайович Буланкін.

Усі знають і глибоко поважають його − відомого вченого-біохіміка, доктора біологічних наук,  професора, академіка, засновника і завідувача кафедри біохімії, ректора Харківського університету. Академік І.М. Буланкін у науковій, педагогічній, адміністративній роботі поставив таку високу планку, що вже 56 років його немає з нами, а традиції, закладені ректором, живуть серед університетського загалу... Іван Миколайович завжди сповідував принципи справедливості та доброзичливості у взаємостосунках викладач-студент, науковий керівник-аспірант, ректор-співробітник будь-якої посади. Він ставився до кожної людини з повагою. Твердим і принциповим був І.М. Буланкін у стосунках із владою. Іван Миколайович − гідна, шляхетна Людина, взірець істинного інтелігента. Усі ті принципи, якими керувався у своєму житті І.М. Буланкін, ми намагаємося підтримувати на нашому факультеті як у науковій, навчально-виховній, адміністративній діяльності, так і у міжособистісних відносинах. На його прикладі ми виховуємо нашу молодь.

Вперше з Буланкіним І.М. знайомляться ще наші абітурієнти під час Днів відкритих дверей, які традиційно проходять в аудиторії 3-15, що носить ім’я академіка Буланкіна І.М. Ця іменна аудиторія − провідна лекційна аудиторія, де відбуваються найбільш важливі, урочисті факультетські зібрання: посвята першокурсників у студенти, складання атестаційних екзаменів, вступні іспити до магістратури, захист дипломних робіт, вручення дипломів нашим випускникам, засідання Вченої ради, наукові конференції тощо.
На нашому факультеті багато років плідно працює чудова людина донька Івана Миколайовича − Наталія Іванівна Буланкіна, доцент кафедри біохімії, Заслужений викладач Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Цей рік для Наталії Іванівни − ювілейний. Ми плануємо урочисто відмітити цю подію на засіданні Вченої ради факультету. Загалом колектив біологічного факультету намагається бути гідним Івана Миколайовича Буланкіна.

Розмовляла Л. ЩЕРБАК, наш спецкор.

ВІД РЕДАКЦІЇ. Іван Миколайович БУЛАНКІН − радянський вчений, професор, доктор біологічних наук, академік, член-кореспондент Академії наук УРСР, Заслужений діяч науки і техніки України. У перші роки роботи ректор (1945-1960 рр.)  організував відбудову нині Головного корпусу університету на майдані Свободи 4 (раніше Будинок проектів), перебудувавши його під потреби університету. Під час його ректорства в університеті були відриті радіофізичний факультет, факультет іноземних мов, відділення ядерної фізики фізико-математичного факультету, яке в 1962 році переросло в фізико-технічний факультет, обчислювальний центр та ізотопна лабораторія.


Доц. Н.І. БУЛАНКІНА Заслужений викладач Харківського національного університету, донька Івана Миколайовича:

− Силу традицій, закладених  Іваном Миколайовичем, важко переоцінити. Я хочу зупинитися на одній, на мою думку, дуже важливій у житті самого тата:  одна з найпомітніших традицій, яка була ще в довоєнний час і залишається до сьогодні − це діяльність  біостанції  в Гайдарах і регулярне її відвідування всіма університетськими людьми. Тато між відпусткою  та вступними екзаменами завжди приїздив на біостанцію хоча б на кілька днів. Часто на околицях біостанції, біля Коробових хуторів, організовували наметовий табір. Його відвідували фізики, хіміки, філологи, історики. Ми з мамою також їздили туди на декілька днів. Я з дитинства пам’ятаю той час, коли там розпалювали багаття, ходили на полювання та риболовлю. Частими гостями була родина Вальтерів.  Антон Карлович Вальтер − видатний фізик сучасності, фахівець в галузі діелектриків і напівпровідників. З того часу вже багато чого змінилося: старі будівлі замінено новими. Поряд знаходяться дачі працівників університету. Коли на біологічному факультеті проходять конференції з вікової біохімії та фізіології, на завершення гості завжди відвідують біостанцію. І сьогодні  біостанція − це найулюбленіше місце біологів, починаючи з першого курсу вони проходять там практику, приїздять туди на травневі свята та восени.  Біостанція − це свято, яке завжди з нами.

В пам'ять Івана Миколайовича 9 лютого 2002 року на стіні будинку № 9/11 по вулиці Гуданова в Харкові, де з 1944 по 1960 роки жив і працював академік Буланкін, і на честь 100-річного ювілею вченого, була відкрита меморіальна дошка.

А.СПАСІБКО.