Неділя, вересня 22, 2019

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Забуттю не підлягає...


ВІД РЕДАКЦІЇ. Дану статтю ветеран університету і Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу Дмитро Андрійович УШАКОВ, викладач нашого університету написав до 60-річчя Перемоги. Сьогодні із дозволу автора ми передруковуємо його виступ.
На землю прийшла весна, а разом із нею – День Великої Перемоги – свято, яке безкінечно дороге людям, свято гірке і радісне, урочисте і скорботне. Час вершить свою справу, стрімко йде вперед. Він безжалісний навіть до свят. Свята інколи затьмарюються. Але це свято – хіба що при затьмарювані Розуму. Немає свята світлішого і більш зворушливого. Адже з ним пов’язані думки й надії людей на мир, благополуччя, щасливе майбутнє. Перемога над фашистськими агресорами стала найвеличнішим прагненням нашого народу. Рукою самої історії навічно вписано в пам’ять людства 9 Травня 1945 р. 60 років відділяють нас від закінчення Великої вітчизняної війни. За ці роки виросли нові покоління людей. Але війна не стерлася в нашій пам’яті і не зітреться ніколи. Забути ті полум’яні дні і роки неможливо, як неможливо забути і воїнів-героїв, які врятували нашу Батьківщину від фашистського поневолення.
У наші дні під впливом труднощів і соціальних потрясінь, що звалилися на нас, стали ставитися запитання: а чи варто було протистояти німецькому вторгненню, свідомо йти на незчисленні жертви й нестатки?... Кров холоне в жилах, коли знайомишся з планом «Ост», у якому викладена жахлива програма підкорення Радянського Союзу й розкрадення його багатства, знищення мільйонів українців, росіян, білорусів, євреїв. Цей злісний план фашистські звірі стали здійснювати з перших днів окупації нашої території: в Україні було розстріляно і замучено 4,5 млн. чол., у Білорусі – 2,2 млн. чол. (кожен четвертий). Після розгрому СРСР у плани фашистської Німеччини входило завоювання Англії, Ірану, Індії, Єгипту, США…
Перемога над фашизмом – це подія справді планетарного значення, подія, яка визначила долю людства, майбутнє всієї цивілізації. У той же час це найважливіша віха нашої вітчизняної історії: народи відбили шалений натиск загарбників і відстояли свою свободу. Зрештою, без Перемоги 1945 р. не постала б сьогоднішня незалежна Україна. Особливо важливо пам’ятати, що головним героєм війни був радянський народ. Саме він відіграв вирішальну роль у досягненні Перемоги. У пору суворих випробувань із особливою силою виявилася його духовна міць, мужність, патріотизм. То були роки небувалого за силою духу і масовістю героїзму. Люди різних національностей і різного соціального становища, віруючі і атеїсти, молодь і люди зрілого віку зламали хребет фашистському звіру. Це була справді Вітчизняна війна. У той час народ був справді однією великою сім’єю. Великий внесок у досягнення Перемоги над загарбниками зробили воїни-українці. В єдиних бойових лавах билися вони на полях України, у Білорусі, під Москвою і Ленінградом – на всіх фронтах війни. За мужність і відвагу, виявлені у боротьбі з ворогом, 2,5 млн. воїнів-українців нагороджені орденами і медалями, понад дві тисячі чоловік були удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу. Серед них 250 харків’ян, близько 200 полтавців, понад 150 киян, 134 кіровоградці, 133 дніпропетровця… У цей святковий день ми вшановуємо ратне братерство з народами і воїнами США, Англії, Франції та інших країн антигітлерівської коаліції.
Президент США Ф.Д.Рузвельт у лютому 1943 р. писав: « Червона армія і російський народ примусили збройні сили Гітлера йти до остаточної поразки і завоювали на довгі часи повагу народу Сполучених Штатів». А ось президент США Г.Трумен: «Людство вічно буде вдячним Радянській Армії за її великий подвиг». Прем’єр-міністр Великобританії У. Черчілль: «Майбутні покоління визнають свій обов’язок перед Червоною Армією так само беззастережно, як це робили ми, доживши до того, щоб бути свідками цих величних перемог». Голова Тимчасового уряду Франції генерал Ш. де Голль: «Французи знають, що зробила для них Радянська Росія, знають, що саме Радянська Росія відіграла головну роль у їх визволенні». І тим болячіше усвідомлювати, що є сили в Україні, які намагаються очорнити історію війни, принизити значення Перемоги, забути її свято. Вони грубо перекручують характер війни 1941-45 рр., стверджують абсолютно невірно, що минула війна не була ні Великою, ні Вітчизняною, а лише сутичкою між «двома тоталітарними системами». Таке визначення антинаукове, переслідує певні політичні цілі – представити у невірному світлі тих, хто життя не шкодував, захищаючи Вітчизну, хто врятував світ від загрози фашизму. Я пройшов Україною з боями понад дві тисячі кілометрів зі сходу на захід. Я бачив як зі сльозами на очах зустрічали радянського солдата-визволителя. Радість людей була безмежною.
Не можна історію робити прислужницею всіляких ідеологій і політичних течій. Історію слід писати такою, якою вона була. Історія буває або правдивою, або фальсифікованою. Урок минулого міститься і в тому, що ніхто не завдає такого збитку моральній атмосфері суспільства як фальсифікація правди історії. Хай нинішній 60-річний травень Перемоги ще раз нагадає нам про історичні події, хай об»єднає нас у цей святковий день… Вшануймо ветеранів Великої Вітчизняної, які ще поруч із нами, і як вони цього заслуговують.


Доц. Д. УШАКОВ, Герой Радянського Союзу, командир 48 інженерно-саперного батальйону 7 гв. армії, 2-го Українського фронту, викладач університету.