Вівторок, вересня 26, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Мить. Листопад-2015

«Соціальна відповідальність соціологів: актуальні виклики» −

такий  круглий стіл відбувся в рамках ХIХ Міжнародної наукової конференції «Харківські соціологічні читання». Було  піднято питання соціологічних досліджень та їх значень в житті сучасної України. Обговорювалася взаємодія держави та соціологів. Професор кафедри соціології соціологічного факультету Юлія Георгіївна СОРОКА : «…тема круглого столу пов’язана з подіями, які відбуваються в Україні, з пожвавленням громадянського руху». Вона зазначила, що проблема соціології полягає в тому, що не має змоги вести дослідження на певних територіях країни і респонденти, в цілому, не мають бажання брати участь в опитуваннях.

«Зірка комбрига Рудкіна»

ВІД РЕДАКЦІЇ. Дослідник історії Андрій Парамонов та воєнний історик Валерій Вохмянін презентували документальний фільм, присвячений танкістам Червоної Армії. Подивитися фільм про перше звільнення Харкова у лютому − березні 1943 року могли всі бажаючі.

Бої під Харковом носили характер сучасної маневрової війни, тому цю битву так люблять історики різних країн. Ті, хто полюбляють займатися німецькою стороною питання, не можуть не дослідити подію біля Харкова у лютому-березні 1943 року. Адже там в останнє німецькі солдати застосували тактику бліцкригу −  теорії ведення швидкоплинної війни.

15 березня 1943 доля Харкова була вирішена. Залишкам третьої танкової армії надійшов наказ про вихід з міста. Групу, яка знаходилася в оточенні центрального корпусу заводу ХТЗ очолював командир 179 окремої танкової бригади, полковник Пилип Микитович Рудкін.

Пилип Микитович − радянський воєнний діяч, Генерал-майор танкових військ, Герой Радянського Союзу. Його зоряною годиною стали бої третьої танкової армії під Харковом у лютому-березні 1943 року. З січня по березень 1943 року бригада під керівництвом Рудкіна звільнила десятки населених пунктів: вмілі дії в ході першого визволення міста, наполегливий захист ключових пунктів радянської оборони − селищ Таранівка та Соколове, жорстокі бої з есесівцями дивізії «Мертва голова», успішний прорив кільця гітлерівського оточення. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 березня 1943 року за вміле командування бригадою, зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому геройство і мужність полковнику Пилипу Микитовичу Рудкіну присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка». Пилип Микитович мав також три ордени Леніна, два ордени Червоного Прапора, орден Кутузова 2-го ступеня, безліч медалей.

За менш, ніж 20 хвилин автори фільму надали нові факти та оцінки людей. Була наявна оригінальна фронтова хроніка та сучасні зйомки місць боїв...

С. АЛІНКІНА.

Урочистості,

присвячені видатному художнику, вихованцю університету Генріху Семирадському були проведені за ініціативи правління Харківського клубу «Генерал», ректорату Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, Харківської організації Національної спілки художників України та за підтримки Генерального Консульства Республіки Польща у Харкові, пройшли на честь видатного митця зі світовим ім’ям, вихованця університету Генріха Семирадського: відкриття меморіальної дошки Г. Семирадському по вул. Університетська, 23 (біля фасаду будівлі, де зберігаються примірники бібліотечного фонду університету) та Художньої галереї імені Г. Семирадського.

Генріх Іполитович Семирадський − видатний художник, яскравий представник пізнього академізму, випускник природничого відділення фізико-математичного факультету Харківського університету. Значну роль у становленні особистості Г. Семирадського та розвитку його таланту художника відіграла саме освіта, здобута у харківській гімназії та університеті. Студентом він брав уроки живопису у вчителя малювання своєї гімназії − видатного українського художника і педагога ХІХ століття Д. І. Безперчого.

Г. І. Семирадського було обрано членом Академій мистецтв у Санкт-Петербурзі, Берліні, Стокгольмі й Римі, а також членом-кореспондентом Паризької Академії мистецтв. Його твори мали великий успіх на вітчизняних і всесвітніх виставках. Художник мав звання кавалера французького ордену Почесного легіону. Картини митця зберігаються в музеях і картинних галереях Кракова, Львова, Харкова, Москви, Санкт-Петербурга та багатьох інших міст.

Неоціненний подарунок

принесла в дар Університету − унікальне видання про історію міст та сіл України  − донька історика, краєзнавця, почесного громадянина Харкова й області Петра Тимофійовича Тронька − 26-томну «Історію міст і сіл УРСР», видану під керівництвом науковця, яка відтепер зберігатиметься у Центрі краєзнавства імені П. Т. Тронька.

«Історія міст і сіл УРСР» − це унікальне видання, аналогів якому немає у світі. У написанні та виданні 26 томів цієї праці брало участь 100 000 авторів. Варто зазначити, що це повна колекція книг і відтепер вона зберігатиметься в університеті», −  зазначив директор Центру краєзнавства імені П. Т. Тронька, професор Сергій Куделко.

«Історія міст і сіл Української РСР» − енциклопедичне видання про історію міст та сіл України, кожний том якої висвітлює історію населених пунктів окремих областей країни. Важливу роль у збиранні матеріалів для написання нарисів про міста і села відіграли обласні державні архіви, музеї, краєзнавчі науково-дослідні установи. Неабиякий внесок у цей процес зробили і наукові бібліотеки, де найбільш широко представлена краєзнавча література.

Крім цього, член Наглядової ради університету, голова правління Харківської обласної організації Національної спілки художників України, народний художник України Віктор Ковтун подарував центру портрет Петра Тимофійовича Тронька.

Мить зупинила О.ДЕУС.