Четвер, березня 28, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Стипендія

Гарно там, де вона є…

ВІД РЕДАКЦІЇ: Стипендія − щомісячне щастя студента. На що каразінці витрачають чесно зароблені гроші? Як розпоряджалися своїми стипендіями викладачі? Запитаймо у них!

Єлізавета ГОДЕРДЗІШВІЛІ, заступник студентського декана факультету іноземних мов, староста групи ЯА-34: «В основному витрачаю стипендію на оплату тренувань, покупку одягу або на походи до клубів чи в кіно. А цього року подарувала мамі срібні сережки із сапфірами. Мені стипендії вистачає, але маю знайомих, для яких ці гроші − чи не єдине джерело прибутку. Для них 800 гривень − невелика сума».

Олександра ЄРЬОМІНА, хімічний факультет, група Х-141: «Щомісяця частину стипендії (приблизно 350 гривень) витрачаю на оплату тренувань, усі інші гроші − на проїзд, перекуси та маленькі дрібнички. На жаль, за нашу стипендію не попородожуєш далеко, доступний варіант − похід з палатками кудись під Харків. Гадаю, найкраще застосування стипендії я знайшла, влаштувавши невелику вечірку на день свого народження. Орендувала залу в танцювальній студії, де раніше працювала, накрила стіл та запросила друзів. Усі погодилися із тим, що то був чудовий вечір!»

Олександра ШИТЄЄВА, факультет іноземних мов, група ЯА-53: «Усю стипендію витрачаю на проїзд до університету. Але на третьому курсі заощадила за літні місяці і придбала осінні чобітки: такі прекрасні, що люблю їх дотепер».

Анна МЕЛЛЕШ, студентський декан факультету іноземних мов: «Свою стипендію витрачаю на їжу та розваги. А от нещодавно зробила гарне придбання: білет на щорічний музичний фестиваль «ФАЙНЕ МІСТО», який відбудеться у Тернополі. Крім українських виконавців, туди приїдуть гурти із Австралії, Франції, Швеції, Австрії, Польщі, Грузії, Росії та Білорусі».

Дмитро ГОРКАВЧУК, фізико-технічний факультет, група ТП-21: «Половину стипендії витрачаю на фаст-фуд, 20% − на проїзд, 30% − на спільне з друзями хобі: орендований гараж-майстерню. Мабуть, найкраща витрата − подарунок знайомому із Москви (веб-камера для спільної гри у інтернет-мафію)».

Олег ПРАВДА, староста групи ЯЕ-25, факультет іноземних мов: «Минулого року за допомогою стипендії з’їздив до Львова, а зазвичай витрачаю гроші на їжу, походи у кіно та посиденьки в кафе. Купую книжки. З останніх придбань − "Квіти для Елджернона" (Деніела Кіза) та два романи Умберто Еко − "Празький цвинтар" та "Номер Нуль".

Доц. М. В. ЧУГУЄНКО, кафедра українознавства філософського факультету: «Я народився у Харкові і навчався у Харківському державному університеті імені М. Горького на історичному факультеті (1988-1993 рр.). Звичайно, отримував стипендію, але жодного разу не жив саме за ці кошти. Найчастіше свою стипендію я вкладав до сімейного бюджету, тож і окремих витрат майже не було».

Доц. М. Є. ШИЛЬМАН, кафедра теоретичної і практичної філософії філософського факультету: «На молодших курсах звичайна стипендія становила 40 карбованців, на старших − 50. Зі своєї стипендії 30 я вкладав до сімейного бюджету, решта − кишенькові витрати, але це з урахуванням того, що мені допомагали батьки. Тож при бюджеті 10 карбованців на місяць розійтися було особливо нікуди, бо, скажімо, тільки на обід між парами в місяць витрачалося 5. Щоб придбати книжку в букіністиці, де ціни були високими, потрібно було відкладати 2-3 місяці. Інколи стипендію витрачав на відпочинок, наприклад, відвідував кафе чи кіно. Тому досвіду саме «проживання» на 40 карбованців у мене не було, але деяким одногрупникам вдавалося платити за гуртожиток, витрачати гроші на їжу, тобто жити самостійно.

А. М. ТИМЧЕНКО, старший викладач кафедри валеології філософського факультету: «Коли я була студенткою, наша стипендія становила 120 гривень. Це було замало, адже всі гроші витрачалися на обід в університеті, проїзд та інколи на власні потреби. Згодом, стипендія становила 500-700 гривень. Мені та моїм одногрупникам вистачало цієї суми на все, але  й ціни були нижчі, (проїзд у маршрутці становив 1 гривню, у метро − 50 копійок)».

Олеся ІВАШИНА, четвертокурсниця факультету іноземних мов, група ЯН-41: «Зараз я отримую іменну стипендію Мартіна Лютера і як виявилося, вона на 100 гривень менша, ніж підвищена. Деяку суму зі стипендії я намагаюся відкладати, але це не завжди виходить, оскільки її вистачає лише на основні потреби: проїзд у громадському транспорті, їжа і дрібні щоденні витрати. Тому доводиться знаходити підробіток − проводити додаткові заняття або робити переклади на замовлення».

Анастасія ЦАРЕВСЬКА, четвертокурсниця механіко-математичного факультету: «Моя стипендія − мій основний заробіток, адже я витрачаю її на проживання у такому великому місті (їжа, транспорт, одяг, оплата за гуртожиток). Звичайно, не вистачає цих грошей, тому інколи допомагають батьки».

Сергій ЖИДКОВ, четвертокурсник історичного факультету, група ІС-43: «Іменна стипендія (імені Д. І. Багалія), є меншою ніж підвищена, не може розцінюватися з позиції «місячного проживання». В цілому, стипендію я витрачаю на повсякденне життя, але є й традиція − з кожної стипендії залишаю 50-100 гривень, щоб після сесії зробити приємне собі або близьким, наприклад, подарувати книжку, тощо».

Ганна ГНАТЧЕНКО, четвертокурсниця історичного факультету, група ІС-42: «Не можу сказати, що якось планую витрати наперед, бо часто з’являються непередбачені витрати. Звичайно, намагаюся економити, щоб не обтяжувати батьків, та без них все одно не обійтись, тим паче з сьогоднішніми цінами. Тож в принципі стипендії вистачає тільки на найнеобхідніше. Часто замислююсь про підробіток, але не вистачає часу, бо доводиться розставляти пріоритети і поки що я обираю університет».

Проф. О. Г. АНДЕРС, завідувач кафедри загальної фізики: «Я навчався в Харківському політехнічному університеті на радіотехнічному факультеті. Мешкав вдома, віддавав гроші мамі, а вона вже ними розпоряджалась. У мене не було особливої потреби в грошах, всього вистачало, все купляли. Але стипендію, з принципу, отримував підвищену. На той момент, це було 500 карбованців. Доц. Д. В. ЧІБІСОВ, в. о. завідувача кафедри вищої математики: «Коли я навчався в університеті, такого комерційного поняття «бюджет» не було. Більше того, після закінчення першого курсу, я писав заяву з проханням назначити мені стипендію, у зв’язку з успішним закінченням сесії. Я отримував підвищену стипендію, тоді це було 55 карбованців. Нам вистачало і на походи у кіно і на концерти, і пригощати дівчат цукерками. Гадаю, що студентам зараз стипендії вистачить хіба що тільки на їжу. Тоді в студентів можливостей було набагато більше.

Микола  ЯЛОВЕГА, магістр фізичного факультету: «Витрачаю стипендію на проїзд, частину квартплати і оплачую додаткову спеціальність «вчитель фізики і математики».

Ольга ВІННІК, другокурсниця  фізичного факультету : «Якщо вдатись до експерименту і спробувати прожити місяць на стипендію, то цей місяць виявиться дуже суворим. Грошей вистачить на крупи, але доведеться обмежувати себе в  солодкому, каві, різних напоях та їжі в університеті. В рамках такого експерименту доведеться вибирати, наприклад, між м’ясом  та походом у кафе.  Взагалі якщо стипендію збільшити на 500-700 гривень, то можна було жити. Але це моя думка, взагалі я звикла економити, а моїм подругам і на тиждень  іноді не вистачає».

Артем ХОДІЄНКО, третьокурсник фізичного факультету: «Я харківський, у гуртожитку не живу. Так що стипендія на мене, за великим рахунком, ніяк не впливає. Відкладаю її. Витрачаю на дівчину».

Оксана ШЕВЧЕНКО, п’ятикурсниця фізичного факультету: «Я поки що живу з батьками, тому мені не потрібно оплачувати проживання, і за продукти я сплачую тільки частину. В цілому стипендії вистачає, хоча за тиждень-півтора до наступної доводиться витрачати накопичені раніше, за рахунок підробітку.

Юлія ЖАДАНЕНКО, другокурсниця біологічного факультету: «Я сама з Харкова і живу з батьками, тому всі свої стипендіальні кошти витрачаю тільки на себе, найчастіше купую одяг. Але останнім часом, зі зміною цін на проїзд, значна частина стипендії йде на те, щоб сплатити собі дорогу до університету».

Єлизавета ОЛЕЙНИЧЕНКО, п’ятикурсниця біологічного факультету: «Моя стипендія − це маленька фінансова допомога батькам. Я не витрачаю її на себе. А свої кишенькові витрати компенсую викладанням: даю уроки англійської мови дітям, і так заробляю».

Олександр ЧЕРНЕНКО, голова профбюро біологічного факультету: « Час, коли я отримував стипендію вже минув. Грошей багато не буває, але свої 800 гривень я ретельно розподіляв: близько 200 гривень в місяць йшло на проїзд, ще 300 я дозволяв собі витратити на маленькі радощі життя, 200 гривень витрачав на харчування в університеті та канцелярію. І останні 100 гривень були на дрібні витрати».

Еветта ПАЦ, другокурсниця філологічного факультету: «Найчастіше нашу скромну стипендію я витрачаю на харчування та проїзд. Але, в основному, я прагну накопичувати гроші, адже мені допомагають батьки і я всіляко намагаюся вкластися в ту суму, яку мені надають рідні».

Надія ГРАНКІНА, голова профбюро філологічного факультету: «Зараз я відкладаю гроші на літні подорожі та святкування дня народження. А раніше сума всієї стипендії передбачала покриття побутових витрат та харчування».

Тетяна БАТРАК, студентський декан мехмату: «Більшу частину стипендії  витрачаю на проживання та їжу. Також в розряд обов’язкових витрат входить моє захоплення спортом − я займаюсь фітнесом».

Артем МАТИГІН, першокурсник механіко-математичного факультету: «Незалежно від того отримую я стипендію, чи ні, цих грошей все одно не вистачає на життя. За моїми власними розрахунками, 800 гривень мені вистачає на два тижні, і то, за цю суму можна тільки харчуватися».

Стипендію витрачали Маргарита ЄРЬОМЕНКО, Аліна ОРЛОВА, А. СПАСІБКО, Я. ОЛЬЖИК.