Четвер, квітня 25, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Золото істини

Про нашу Перемогу

Музей історії ХНУ імені В. Н. Каразіна, історичний факультет та Первинна профспілкова організація студентів, аспірантів і докторантів влаштували і провели акцію «Фронтовий альбом»,  присвячену 70-річчю перемоги у Великій Вітчизняній війні. Все менше серед нас живих фронтовиків, учасників найжорстокішої війни в історії людства. Залишаємося ми, їх діти, онуки і правнуки. Організатори акції і ставили на меті «познайомити» нас із родичами-фронтовиками  нашої університетської спільноти. Пам’ять про воїнів-захисників вогнем випалена і завжди житиме у наших серцях, адже Велика Вітчизняна і Перемога залишили вічний слід у історії кожної родини.

За словами Ірини Василівни КАЛІНІЧЕНКО, головної берегині фонду музею, фотографіями із сімейного архіву діляться як викладачі,  працівники Каразінського, так і  студенти. Збір матеріалів тривав до 20 квітня. Ірина Василівна також долучилася до акції: «Моя мама пішла на війну добровольцем, дослужилася до звання сержанта. Залишилися  її фронтові фото, документи. Мій батько також служив, але, на жаль, його знімків з цього періоду немає. Мій чоловік, завідувач кафедри історії України історичного факультету, професор Володимир Вікторович Калініченко, також поділився фотографіями свого батька. Він служив, війну закінчив у Австрії, був воєнним комендантом у одному з австрійських містечок. Його фото завжди призначались майбутній дружині Галині. До речі, вона сама була медсестрою воєнного госпіталю. Але фотографуватися у воєнній формі не любила, перевагу завжди віддавала  вишиванці».

Для декана факультету психології, професора Надії Петрівни КРЕЙДУН День Перемоги - особливе свято, надзвичайно символічне. Вона надала фотографії свого батька, який був льотчиком-інструктором, навчав новоприбулих солдатів льотній майстерності.

Фронтовими знімками поділилася і Людмила Борисівна ПОЛІЩУК, яка у 1967 році закінчила геолого-географічний факультет, нині - факультет геології, географії, рекреації і туризму. Її тато служив на фронті, але фотографій, на яких він одягнений у воєнну форму, не збереглося. Натомість маємо його знімки у ролі випускника університету 1909 року. Сама Людмила Борисівна отримала посвідчення учасника бойових дій: вона народилася у концтаборі. Син Людмили Борисівни - випускник радіофізичного факультету, служив у радянській армії.

До акції долучилися і студенти. Студент несуть документи, фотографії, медалі своїх рідних фронтовиків. Студент істфаку приніс трофейну німецьку чашку свого діда, який пішов на фронт у 20-річному віці. Микола Павлович Чернобай нагороджений медалями «За відвагу», «За взяття Кенігсберга», орденами Вітчизняної війни, Червоної Зірки.

Виставка працюватиме весь травень: стенди із відповідними підписами; медалі, трофеї та документи розташовані на столиках. Створюється електронна виставка «Фронтовий альбом: до 70-річчя Перемоги». Її зможемо побачити на офіційному сайті Каразінського, на сайті Музею історії університету та в соціальних мережах.

70 років - значна дата: змінюються покоління, ветеранів залишається все менше. І нам, нащадкам, щоразу важче уявити, яким тоді було життя, якими були люди. Пропоную завітати до Музею історії університету, зазирнути в очі людей на портретах, і ще раз віддати шану захисникам нашої Вітчизни.

Я. ЛІБРА.