З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
Бронзові студбатівці
Пам’ятник, споруджений студентами 70-х років на зароблені у будівельних загонах кошти, воїнам-ровесниками 40-х. Упродовж шести років збиралися гроші на монумент. Був оголошений конкурс на кращий проект пам’ятника, у якому виборювали першість 16 колективів. Виграли молоді художники Джаваншир Дадашев, Любов Жуковська та Дмитро Сова. Це відбулося в 1982 р. Пам’ятник відкрито 28 жовтня 1999 року.
Як це було...
Студентських батальйонів було у Харкові декілька. На основі студентів ХАІ та університету був сформований другий батальйон, куди увійшов і філфаківець Олесь Гончар, який описав події у романі «Людина і зброя». Із 1200 студбатівців цього батальйону по війні до рідного Харкова повернулися живими 10 чоловік … Основна маса ненавчених, неозброєних хлопчиків лягли під Білою Церквою. І річечка безіменна там стала потому називатися Червоною… Залишки батальйону стояли під Москвою… Сьогодні всі студбатівці пішли у Вічність. Сьогодення так рідко дарує нам радість. Але той ЖОВТЕНЬ 1999 року подарував Харківському університету аж дві великі радості - присвоєння нам статусу національного університету і, нарешті, на постамент поруч із альма матер став багатостраждальний пам’ятник студбатівцям. Так вони повернулися до університету.
Все людське було їм притаманне, різними були їх здібності, темпераменти, мрії, однак з певністю можна сказати: не було серед них бездуховних, не було безликих, святе синівське почуття наснажувало їх мужністю, живило їхню духовність. Фашизм був втіленням зла повсюдного, впевненого в собі, найненависнішого…
Олесь ГОНЧАР
студбатівець, вихованець університету, із роману «Людина і зброя».