Я хочу Вам сказати!

Разом ми творча сила,  а окремо, як показує практика,  ніщо.

І.БУЛАНКІН.

Любіть наш університет! Завжди любіть наш університет!

В.АСТАХОВ.

«ЕПОХА БУЛАНКІНА»

у Харківському університеті  почалася у 1945-му і тривала до останнього дня життя Івана Миколайовича - 31 жовтня 1960 р. Усе свідоме життя Івана Миколайовича  було пов’язане з університетом: від студента до ректора, академіка. Університет був його життям. Університет дав йому крила. А він віддавав УНІВЕРСИТЕТУ весь свій талант, розум, наполегливість. Це з ім’ям нашого знакового РЕКТОРА пов’язано відновлення університету, його відбудова, перетворення у потужний науково-освітній центр. Лише одна споруда  головного корпусу - висотна, прекрасна у всі часи, справжній Храм науки, що став символом Харкова - може  бути нашим вічним вдячним визнанням  величі і УНІВЕРСИТЕТУ, і  його РЕКТОРА.

«ЕПОХА АСТАХОВА»

- Це епоха відлиги, епоха сподівань, громадського піднесення, оптимізму. Епоха  фронтовиків на студентській лаві. Фронтовик Віктор Іванович АСТАХОВ зберігся у нашій пам’яті масштабністю задумів, жартом і енергією дій, людяністю, рішучістю, гармонійністю поєднання всього найкращого, що прищеплював Харківський університет своїм вихованцям. Він любив університет до останнього подиху і засуджував тих, хто смів навіть назвати альма матер  «універ»… Університет став його долею, його вдачею. Люди і стіни пам’ятають свого ПРОРЕКТОРА - фронтовика, орденоносця, Світлої пам’яті людину.